WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Рюриковичі. персональний склад (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Рюриковичі. персональний склад (пошукова робота) - Реферат

Андрія Івановича Старицького з княжною Хованською, а князь Іван Волконський у 1555 р. ніс каравай на весіллі Володимира Андрійовича Старицького і княжни Одоєвської (414, c. 118,128). З другої половини XVI ст. князі Волконські перебували у числі середнього дворянства, їх чини тримались на рівні дітей боярських. Михайло Волконський загинув у 1578 р. під Кесеєю, Іван - у 1656р. при штурмі Смоленська, Данило і Тимофій - у 1659 р. в битві під Конотопом. Піднесення родини наступило з другої половини XVII ст. У1682 р. окольничим став Федір Федорович († 11.05.1707), у 1692 р. і його двоюрідний брат Володимир Іванович (також з першої гілки) отримав цей чин. У 1685 р. чин окольничого отримав князь Федір Львович (з другої гілки). З другої гілки походив і князь Григорій Семенович Волконський († 15.08.1721), один із перших кавалерійських генералів Петра І. Він відзначився у битвах під Лісною, під Полтавою та при Тавастгусті (22.09.1713). З наступних поколінь князів Волконських найбільш відомі генерал-фельдмаршал князь Петро Михайлович Волконський (1776-1862 рр.) та декабрист генерал-майор князь Сергій Петрович Волконський (1788-1865 рр.).
8. КСЕНІЯ ЮРІЇВНА († 1313) ...................................................................... 1
Померла у 1313 р. У 1265 р. була видана за тверського князя Ярослава Ярославича. Прийняла чернецтво як інокиня Марія (714, с.295). У А.Екземплярського княгиня помилково названа дочкою новгородського боярина Юрія Михайловича (660, с.453).
XIV
9. ВСЕВОЛОД ВСЕВОЛОДОВИЧ ...................................................................... 3
Відомий з родоводів. Князь таруський (XIV ст.). Великий князь володимирський отримав ханський ярлик на Тарусу ще у 1392 р., але в угоді з Рязанню у 1402 р. він зобов'язує великого рязанського князя помиритись з таруським князем. Як і припускав С.Соловйов, це могло означати тільки васальну залежність таруських князів від Москви (1446, с.645).
10. ІВАН КОСТЯНТИНОВИЧ ОБОЛЕНСЬКИЙ ...................................................................... 6
Відомий з родоводів. Князь оболенський (перша половина XIV ст.).
XV
11. ДМИТРО ВСЕВОЛОДОВИЧ ШУТИХА († після 1440) ...................................................................... 9
Помер після 1440 р. Князь таруський. За деякими списками родоводів-молодший син Всеволода Орехви. Однак його брат Андрій Шутиха був тільки мезецьким князем. При ньому Таруське князівство залежало від Литви, бо за наказом Вітовта князь Дмитро Шутиха відвозив до Воротинська Марію Корибугівну. У 1422 р. разом з братом виступив на допомогу Одоєву проти ординців. Напевно Дмитро Всеволодович був останнім таруським князем, який намагався утриматися на протиріччях між Москвою та Литвою. Після поразки Свидригайла, він, напевно, став московським васалом і по його смерті Таруса, як виморочний уділ, відійшла до Москви, її тримали молодші московські князі: дмитровський князь Юрій Васильович, вологодський князь Андрій Менший Васильович, а потім князівство відійшло до домену великих московських князів (504, с. 177).
12. АНДРІЙ ВСЕВОЛОДОВИЧ ШУТИХА († після 1422) ...................................................................... 9
Князь мезецький (? - після 1422 рр.). Згідно запису у Любецькому пом'янику (поз.89) дружину звали Євпраксія.
13. КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ ОБОЛЕНСЬКИЙ († 1363) ...................................................................... 10
У 1363 р. вбитий Ольгердом Гедиміновичем в Оболенську (119, с. 16; 127, с.429). Записаний у Любецькому пом'янику (поз.69). У Никонівському зведенні переплутаний з дідом Костянтином Юрійовичем (122, с. 11). У Холмогорському літописі під 1375 р. його син Семен Костянтинович перекручений у Костянтина Семеновича (139, с.87).
XVI
14. ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ БОРЯТИНСЬКИЙ ...................................................................... 12 < князі БОРЯТИНСЬКІ
Князь борятииський (середина XV ст.). Напевно Борятинське князівство було виділено з Мезецького ще за життя Андрія Шутихи. Олександр помер раніше батька і його нащадкам залишився тільки Борятин. У Олександра було четверо синів: Григорій, Дмитро, Федір і Лев. Вони перейшли на московську службу, що було підтверджено угодою 1494р. (2112, s.7-8). За духовною московського князя Івана Васильовича Борятин було передано бежецькому князеві Семенові Івановичу як одну з козельськихволостей. У Тисячній книзі князі Борятинські записані по Коломні, Каширі, Калузі, Боровську, Вязьмі, Ярославлю, Суздалю і тільки один - по Тарусі, що свідчить про втрату ними практично всіх родових володінь (821,с.80).У1678р. бояри Іван Петрович та Юрій Микитович Борятинські були майже єдиними Рюриковичами в Думі, які не мали володінь в родових гніздах. Найбільш відомі з російської гілки князів Борятинських (з XVIII ст. вони писалися Баратинськими): поет Олександр Петрович (1815-1879 рр.) та генерал-фельдмаршал Олександр Іванович (1815-1879рр.).
Іван Львович Борятинський († до 1537р.) у 1509 р. втік у Литву. Його дружину затримали і Сигізмунд Старий у 1512р. просив її відпустити. Іван Львович отримав уряд перемишльського хорунжого. Він відзначився у багатьох військових походах. Здобув перемогу під Полоцьком (1518р.). ПІ. Старовольський вніс його у число видатних сарматських полководців (292, s. 196). У нього було четверо синів (Іван, Богдан, Микола, Ясько) та три дочки (старшу Овдотю видали у 1533 р. за князя Тимофія Юрійовича Друцького-Соколинського). (2112, s. 10). Князь Юрій Борятинський був одним з лідерів магнатської опозиції Зигмунту Августу у середині XVI ст. Ця гілка спольщилася і у XVIII ст. втратила князівський титул. Нащадки її ще живуть.
15. ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ МЕЗЕЦЬКИЙ († до 1484) ...................................................................... 12 < князі МЕЗЕЦЬКІ (старша гілка)
Князь мезецький (після 1422-до 1484рр.). Володів Мезецьким князівством по частках з молодшими братами. У нього було п'ятеро синів: Михайло, Федір Сухий, Петро, Василь Кукубяка та Іван Говдиревський. За московсько-литовською угодою 1484 р. Мезецьк перебував у спільному володінні Федора Сухого, Василя Кукубяки, Михайла Романовича і синів Івана Говдиревського: Василя і Романа. У 1492 р. Петро Федорович був захоплений двоюрідним братом Михайлом Романовичем, який перейшов на московську службу. За угодою 1494 р. Петро Федорович разом з Федором Сухим залишились литовськими васалами. У 1498 р. Михайло і Петро Федоровичі померли без потомства. У Федора Сухого був син Іван, у Василя Кукубяки -Іван та Михайло. У 1503 р. всі мезецькі князі перейшли на московську службу (2112, s.260). Іван Васильович виміняв їх столицю на с.Олексин у Стародубі-Ряполовському, причому "суд і дань" з цього села залишилися за великокнязівською скарбницею (711, с. 135). У Росії князі МЕЗЕЦЬКІ зійшли до рівня середнього дворянства (1470, с.48-71).
16. РОМАН АНДРІЙОВИЧ МЕЗЕЦЬКИЙ († до 1484) ...................................................................... 12 < князі МЕЗЕЦЬКІ (молодша гілка)
Князь мезецький (після 1422 -
Loading...

 
 

Цікаве