WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Рюриковичі. персональний склад (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Рюриковичі. персональний склад (пошукова робота) - Реферат

рр.). Загинув у Орді внаслідок московських інтриг у 1308 р. (121, c. 176).
XVI
71. ФЕДІР ГЛЕБОВИЧ († після 1354) ...................................................................... 67
Напевно останній представник муромської гілки Ярославичів. Втратив муромський престол і якійсь час перебував на службі у московського князя Семена Гордого. Як його посол їздив в Орду в 1348 р. З допомогою московського князя у 1354 р. захопив Муром і отримав ярлик від хана Джанібега. Муромський князь Юрій Ярославич був йому виданий і закатований. Найімовірніше це був син пронського князя Ярослава Олександровича. Якщо б існував Ярослав Ярославич, а Юрій був би його сином, то тоді його права були би більшими ніж права Федора Глібовича або його батька. Крім того йому не треба було би приїжджати зі сторони у запущений Муром. Після Федора Глібовича, який був московським васалом, окремі муромські князі в джерелах не згадуються. У 1392/93 р. московський князь Василь Дмитрович отримав ярлик на Муром. З 1408 р. у Муромі постійно сиділи московські намісники.
72. ІВАН ІВАНОВИЧ КОРОТОПУЛ († до 1343) ...................................................................... 68 < табл.13
Князь рязанський (1326-1342 рр.). Загинув не пізніше 1343 р. У 1339 р. взяв участь у поході татарського війська, очолюваного Товлубеєм, па Смоленську землю. Повертаючись назад, зустрів обоз двоюрідного брата пронського князя Олександра Михайловича, який пробував установити прямі зв'язки з Ордою. Він пограбував обоз і ув'язнив Олександра. Прибувши у свою столицю Переяслав-Рязанський, Іван Коротопул наказав убити пронського князя (115, с.235). У1342 р. син вбитого Ярослав з допомогою ординців розорив Рязанське князівство і прогнав Івана Коротопула.
73. ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ († 1339) ...................................................................... 69 < табл.14
Князь пронський (? -1339 рр.). Загинув у темниці в Переяславі-Рязанському, вбитий за наказом рязанського князя Івана Коротопула. Напевне його дружина була з Ольговичів, бо його ім'я внесено у Любецький пом'яник.
3.7. ОЛЬГОВИЧІ. ЧЕРНІГІВСЬКІ І СІВЕРСЬКІ КНЯЗІ
Джерела з історії Чернігівської землі XIII-XIV ст. практично відсутні. Жодна інша територія не мала таких втрат. Тому для дослідження генеалогії Ольговичів і виявлення персонального складу династії використано всі знахідки, перш за все пом'яники. Коли не було можливості встановити в якому князівстві правив той чи інший князь, за основу брався порядок успадкування. Ми свідомі того, що багато питань залишаються дискусійними. Цілий ряд осіб втрачено, особливо для другої половини XIII ст. Також багато імен, раніше невідомих, віднайдено.
Таблиця 8.
РЮРИКОВИЧІ. ОЛЬГОВИЧІ
VII
1. ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ († 1115)
Див. табл. 7 поз. 5
VIII
2. ВСЕВОЛОД-КИРИЛО ОЛЬГОВИЧ († 1.08 чи 30.07.1146) ...................................................................... 1
Помер 1.08 чи 30.07.1146 р. (111, стб.313; 112, стб.321; 116, с.159; 133, с.37.) Князь сіверський (1115-1127 рр.), чернігівський (1127-1139 рр.) і київський (5.03.1139-1.08.1146 рр.). Був одружений з Марією-Агафією, дочкою Мстислава Володимировича.
За В.Татищевим Всеволод до приходу в Чернігів займав тмутараканський престол (1468, c. 138). Наступ половців привів до розриву зв'язків Тмутаракані з митрополією. У 1117 р. гарнізон та населення покинули Білу Вежу (Саркел) (122, с. 8). Тмутараканська земля скоротилась до клаптика в гирлі Дону і володінь на Таманському та Керченському півостровах, населення яких схилялося до візантійської опіки. На підставі відомостей Мануіла Ставромана про придбання Олексія Комнена "на Боспорі Кімерійському" Г. Литаврін припускає, що у цей час князівство було приєднане до Візантії. Це далеко не безсумнівно. Анна Комнен, яка детально описала діяльність батька, ніде не згадувала про похід на північ Чорного моря. Всеволод був рішучий князь, не боявся ризикувати, раптовими і сміливими діями здобув і утримав Чернігів і Київ. Йому під силу було утримати і Тмутаракань.
Цікаво, що коли у березні 1139 р. Всеволод зайняв Київ, митрополит Михайло II встав на його сторону і, шануючи право успадкування, порушене Мономаховичами, умовив Вячеслава Володимировича уступити столицю. У свою чергу Всеволод передав Чернігів старшому в роді Святославичів -Володимирові Давидовичу.
Ворожий до Ольговичів київський літописець залишив таку характеристику Всеволода, передану В.Татищевим: "Сей великий князь зростом був велик муж і вельми товстий, власів мало на голові мав, борода широка, очі не малі, ніс довгий. Мудрий був у радах і судах - для того, кого хотів, того міг оправдати або звинуватити. Багато наложниць мав і більше у веселощах ніж розправах вправлявся. Через сіє киянинам від нього тягість була велика. І як вмер, то навряд чи хто по ньому, крім баб любимих, заплакав, а більше були раді." (1468, с. 142).
3. ІГОР-ГЕОРГІЙ ОЛЬГОВИЧ († 19.08.1147) ...................................................................... 1
Загинув 19.08.1147 р. Князь путивльський (1127-1142 рр.), берестейсько-дорогичинський (1142-1146 рр.) і київський (2.08.1146-12.08.1146). У 1144-46 рр. в його володіння входили уділи з центрами у Юр'єві, Городці-Остерському та Рогачеві. У 1146 р. змушений був прийнятичернецтво у Київському Федорівському монастирі.
4. МАРІЯ ОЛЕГІВНА ...................................................................... 1
Померла після 1146 р. За неї був просватаний відомий палатин Болеслава Кривоустого -Скарбимир. Але у 1117 р. він повстав проти свого сюзерена і Болеслав послав на Русь нового палатина Петра Властовича, який отримав руку Марії (276, t.2, p.2, t.3, р.629). Злет Петра Властовича розпочався з підступного захоплення в полон перемишльського князя Володаря Ростиславича, причому палатин не зупинився перед порушенням кодексу лицарської честі. У 1146 р. його кар'єра обірвалася. Петро Властович був звинувачений у державній зраді. Його осліпили, вирвали язик та відібрали всі маєтки. Пізніше сім'я палатина з великим ескортом була відправлена на батьківщину його дружини (112, стб.321).
5. ГЛІБ ОЛЬГОВИЧ († 1138) ...................................................................... 1
Помер зимою 1138 р. у Новгороді Великому, можливо від рани, отриманої під Псковом (111, стб.305; 133, с.33). Князь курський (12.01.1136-01.1138 рр.).
6. СВЯТОСЛАВ-МИКОЛА ОЛЬҐОВИЧ († 15.02.1164) ...................................................................... 1
Помер 15.02.1164 р. (112, стб.552; 120, с.232). Князь новгородський (1136-1138, 1139-1141, 1142-1144 рр.), стародубський і білгородський (1141-1146 рр.), сіверський (1146-1157 рр.) і чернігівський (1157-1164 рр.). У 1107 р. одружився з дочкою хана Аепи (118, с.21). У 1136 р. він одружився вдруге з Катериною, дочкою новгородського посадника Петрила (1468, с.142). Був одним з найбільш діяльних і активних князів, який зумів врятувати династію Ольговичів, яка стояла на межі загибелі під час усобиці 1146-1152 рр.
IX
7. СВЯТОСЛАВ-МИХАЙЛО
Loading...

 
 

Цікаве