WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська революція 1917-1918 рр. (бакалаврська робота) - Реферат

Українська революція 1917-1918 рр. (бакалаврська робота) - Реферат

факторів - зовнішнього й внутрішнього.
Насамперед, це характерна для української історії проблема політичної орієнтації. Лідери Центральної Ради, зазначив В.Винниченко в своєму "Заповіті борцям", опинилися перед вибором: де шукати допомоги проти ворога нашого національного визволення (Росії)? Думка щодо цього не була однозначною: одна частина стояла за те, щоб шукати її в народі, йдучи назустріч вічним соціально-економічним прагненням його, щоб із гасла "Вільна Україна" зробити гасло "Вільна Україна без холопа і пана", щоб з'єднати всі прагнення в одне, щоб однобічне визволення розвинути у всебічне. Інша частина Центральної Ради не знайшла в собі ні сили, ні мужності, ні бажання прийняти це гасло, вона переважною більшістю голосів висловилась "за орієнтацію на зовнішні сили, за кликання на поміч проти більшовицької навали німецького війська".
По закінченні переговорів у Брест-Литовську 9 лютого за новим стилем члени української делегації звернулися із закликом до німецького народу з такими словами: "У цій тяжкій боротьбі за наше існування ми шукаємо помочі". Між УНР і Німеччиною та її союзниками був підписаний мирний договір. 2 березня українські й німецькі війська вступили до Києва. Центральна Рада повернулася, але якою ціною?
Пояснюючи причину приходу на Україну німецької армії та її статус, М.Грушевський наголосив, що вона "залишатиметься рівно стільки, скільки це буде потрібно для визволення України".
У житті - не так сталося, як гадалося. Центральні і місцеві органи УНР потонули у нескінченних заявах і скаргах на безчинства гостей, які почували себе не "приятелями", а повноправними хазяями. Інакше не можна розцінити, наприклад, накази головнокомандуючого німецькими військами генерал-фельдмаршала фон Ейхгорна про впровадження на Україні законів воєнного часу, смертної кари, німецьких польових судів й німецького судочинства.
Результати такої "дружби" показали себе дуже швидко. "Будучи в гущі народу, - писав В.Винниченко, - я на свої очі бачив, що дала нашій нації "орієнтація на зовнішні сили".
Що ж стосується внутрішнього фактора, то тут спостерігається універсальна закономірність, якою є вічна прірва між задумом і його втіленням у життя, що виявилася у спробах Центральної Ради реалізувати намічену соціально-економічну програму. Українські лідери добре усвідомлювали вирішальне значення соціально-економічних перетворень. Та цей далекоглядний висновок лишився тільки політичним заповітом. Так само фатальну роль відіграла й нездатність Центральної Ради налагодити ефективний державний механізм.
Однак була ще одна причина. Ще на початку діяльності Центральної Ради М.Грушевський запропонував визнати "всякі прояви українського шовінізму, виключності, нетолеранції супроти інших народностей національним злочинством". Він щиро прагнув національного миру й злагоди, однак, зіткнувшись з цілком злободенною дилемою - пріоритет прав нації чи прав людини, все ж таки обирає перше. І це породило низку труднощів.
У житті, таким чином, все виявилося набагато складнішим, а ідилічні картини міжнаціональних взаємин не мали шансів у тодішньому розколотому суспільстві. На жаль, М.Грушевський та його соратники не змогли знайти оптимального рішення, і це, врешті-решт, визначило їхню долю.
ВИСНОВКИ
З вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Українська революція 1917-1918 рр. - період насичений різноманітними подіями. В першу чергу цей період пов'язаний з формуванням державного відродження України та спроб зробити українські землі економічно-, політично незалежними.
Історія боротьби за державне відродження України свідчить, що успіх міг бути досягнутий у важкий період 1917-1920 pp. тільки за умов згуртованості народу, його солідарності. На жаль, цього не трапилося.
Протистояння соціальних, національних та політичних прошарків, груп та партій, які так чи інакше виступали за державне відродження України на тому чи іншому етапі боротьби, набувало гострих форм, що гальмувало будівництво української державності і у кінцевому підсумку призвело до кризи.
Лише опора на власні сили могла призвести до перемоги, а вона досягалася перш за все забезпеченням згоди а Україні. Зрозуміло, сподіватися про ідеальну, загальну згоду в умовах громадянської війни та іноземної інтервенції було б утопією, але демократам, прибічникам державного відродження України для досягнення згоди слід було б прикладати більше зусиль, перш за все у сфері соціально-економічної політики. Деяким лідерам партій слід було б менше думати про задоволення власних амбіцій. Іншим чинником, який породив зазначені труднощі, була переоцінка іноземних сил як опори в боротьбі за незалежність України. Усі іноземні сили, які залучались до справи збереження самостійності України, в кінцевому підсумку переслідували власні інтереси, нерідко протилежні інтересам народу України.
Наведені внутрішні та зовнішні чинники й визначили характер кожного етапу в боротьбі за державне відродження України в 1917-1920 pp., стали підставою для дослідження у даному розділі пропонованої етапізації.
Зазначені прорахунки національних демократів, а також допомога російських більшовиків більшовикам України вирішальною мірою полегшили прихід до влади у північно-східній частині України в грудні 1917р. більшовицького уряду і в підсумку - утворення УСРР та встановлення радянської влади на більшій частині України.
Список використаної літератури
1. Винниченко В. Відродження нації. - Ч. 1. - С. 222, 223
2. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії і федерації. К., 1997. - С. 4.
3. Грушевський М. На порозі нової України. К., 1994. - С. 84.
4. Гунчак Т. Українська Народна Республіка і національні меншини Сло-во і час. - 1990. - № 10. - С. 62.
5. Гончаренко В. Д., Рогожин А. Й. Центральна Рада і її правові акти Вісник Академії правових наук. - X., 1993. - № 1. - С 42-50.
6. Дорошенко Д. Історія України. 1917, 1920. Ч. 1. Мюнхен, 1966. - С. 270-271.
7. Історія держави і права України. Частина 2: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. За ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. - К., 1996. - 448 с.
8. Історія України: Курс лекцій. Кн. І. К., 1991. - С. 457-459
9. Коваль MB, Кульчицький СВ., Курносов Ю. О. Історія України. К, 1992. -- С. 6.
10. Кульчицький С.В. Центральна Рада.Утворення УНР УЇЖ. - 1992. - № 6. - С. 82.
11. Мироненко О.М. Світоч української державності. К, 1995. - С. 177-181.
12. Нагаевський І. Історія Української держави двадцятого століття. К, 1993. - С. 66-69
13. Права національних меншинств і граждан УНР. - К., 1918. - С. 5, 7.
14. Романчук О. К. Ультиматум. К., 1990. - С. 17-19.
15. Слюсаренко А. Г., Томенко М.В. Історія української конституції. К., 1993. - С. 79-85.
16. Харитонов В. Л. Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 p. на Україні УЇЖ. - 1987. - № 2. - С. 82-83.
Loading...

 
 

Цікаве