WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська революція 1917-1918 рр. (бакалаврська робота) - Реферат

Українська революція 1917-1918 рр. (бакалаврська робота) - Реферат

державного господарства та приватної промисловості. Унаслідок цього утворювався єдиний комплекс державно-монополістичного господарства. Проте і до початку 1917 p. розвиток монополістичного капіталу не змінив значною мірою аграрного характеру економіки країни.. Капіталізм був "обплетений" густою сіткою пережитків феодальних виробничих відносин. В Україні 8,9 млн. десятин кращої землі належали дворянам. Крім того, величезна кількість землі знаходилась у царській родині, церкви та монастирів. Аграрні перетворення П.Столипіна, і перш за всі ламка общинних відносин на селі, хоча й призводили до зростання отут капіталістичних відносин, проте не ліквідували пережитків феодалізму і пов'язаних з ними соціальних суперечностей.. Більш того, унаслідок розшарування селянства до основної суперечності на селі - між поміщиками та селянами - додалася нова - між сільською буржуазією та сільським пролетаріатом. Соціальне гноблення в країні тісно перепліталося з гнобленням національним.. Самодержавство, сповідуючи принцип "поділяй і володарюй", цілеспрямовано насаджало незгоду і ворожнечу між різними народами, культивувало великодержавний шовінізм. Повною мірою це виявлялося в Україні.. Отут царська влада закривала українські школи, клубочи "Просвіти", газети та журнали, забороняла дій Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, інших письменників радикально-демократичного напрямку. Українці, як і інші пригноблені нації, згідно з циркуляром Столипіна від 1910 р. вважалися "чужородцями". Жорстоких утисків з боку самодержавства зазнавав і трудовий російський народ. Маючи незліченні природні багатства і гігантські трудові ресурси, країна з звинувачуй царату та правлячої верхівки знаходилася на межі убозтва до початку 1917 р. у Росії виникла революційна ситуація. Друга народна революція в Росії визрівала в умовах, коли непримиренні суперечності між самодержавно-поліцейським ладом і потребами суспільного прогресу ще більше посилювалися в зв'язку із світовою соціально-економічною, політичною і національною кризою, яка призвела до першої світової війни. Війна забирала життя мільйонів людей, глибоко руйнувала економіку країни. Тільки в Україні внаслідок нестачі вугілля та рудій до січня 1917 р. були погашені 36 доменних печей, дезорганізовані інші галузі промисловості.. На 1 млн. 800 тис. десятин скоротилися посівні площі. Розпочався товарний голод, інфляція, у містах і промислових повітах не вистачало продовольства. Революційний вибух, який започаткував Лютневу революцію, стався 23 лютого 1917 р. у Петрограді, а вже 27 лютого озброєні робітники та солдати майже повністю оволоділи столицею Російської імперіалу ніч на 28 лютого були заарештовані міністри останнього царського уряду. Незабаром революція перемогла у всій країні. Розвалилася багатовікова монархія. Повалення царату.. Зречення від імператорського престолу Миколи II і вимушена відмова членів царської сім'ї від прав на російський престол відбулися на початку березня. Алі офіційно республікою Росія була проголошена декретом Тимчасового уряду тільки через півроку - 1 вересня 1917 р. На практиці тимчасові суди розглядали також інші кримінальні, а в деяких місцях - і цивільні справи. Вони виконували і функції нагляду: стежили за обґрунтованістю та правильністю тримання арештованих під вартою. Судочинство в цих судах було усним та гласним, їх вироки не підлягали оскарженню і виконувались негайно; вони могли бути скасовані лише міністром юстиції в порядку нагляду.
Суди, створені революційною творчістю народних мас, існували й в Україні. Так, у Макіївці представники шахтарів обіймали посади суддів. У Луганську при Раді бойових дружин для боротьби з провокаторами та зрадниками був утворений революційний трибунал. Судові функції іноді виконували безпосередньо Ради. Наприклад, Дружківська Рада робітничих депутатів систематично здійснювала судові функції. Катеринославський губернський комісар у травні 1917 р. в донесенні міністру внутрішніх справ Тимчасового уряду повідомляв про утворення тимчасових судів у Бахмутському повіті. Такі суди діяли в Катеринославській, Херсонській та інших губерніях України.
У травні Тимчасовий уряд повідомив про розпуск судових установ, утворених населенням за власною ініціативою. Після липневої демонстрації уряд ліквідував усі тимчасові суди.
Отже, Тимчасовий уряд зберіг частину царських судів. Старі прокурорські чини в основному теж залишилися на своїх місцях.
Разом з тим слід підкреслити, що час після перемоги Лютневої революції був позначений рядом демократичних перетворень, розширенням окремих прав і свобод громадян країни, хоча, як вже зазначалося, не все (і далеко не послідовно) було зроблено в цьому напрямі.
Липнева криза викликала глибокі зміни у політичному ладі Росії, що позначалося на політичній обстановці в Україні. 2 липня група міністрів-кадетів подала у відставку. За кадетами пішов у відставку глава Тимчасового уряду князь Е.Львов; міністром-головою був призначений О. Корейський.
Не будучи впевненим у міцності своєї влади. Тимчасовий уряд маневрував і намагався залучити трудящих на свій бік обіцянками нових реформ. 24 липня був сформований другий коаліційний уряд. Він виступив із зверненням до населення, в якому проголошував "священне єднання" між класами і погрожував боротися з противниками існуючого ладу як зліва, так і справа.
У зв'язку з цими подіями був намічений новий курс більшовицької партії, спрямований на підготовку повалення влади буржуазії та встановлення диктатури пролетаріату. РСДРП(б) визначила курс на збройне повстання. Більшовицькі організації України розгорнули діяльність по виконанню рішень IV з'їзду партії, підготовці мас до збройного повстання. Ленін не виключав у боротьбі за владу можливості громадянської війни, надання прямої збройної допомоги більшовикам України.
Тимчасовий уряд ухвалив ряд постанов про наділення військового міністра і міністра внутрішніх справ надзвичайними повноваженнями у боротьбі з більшовицьким, а також національно-визвольним рухом. Для мобілізації своїх сил Тимчасовий уряд скликав 12-15 серпня у Москві Державну нараду. ЦК РСДРП(б) розцінив цю нараду як змову проти народу. Були організовані страйки та мітинги протесту. В політичному страйку 12 серпня у Києві брали участь 22 тис. робітників. Мітинги і страйки відбулися також в інших містах і районах України.
Верхівка буржуазії та військові кола не були задоволені політикою Тимчасового уряду, вважаючи її недостатньо рішучою. Лідером цих сил став верховний головнокомандуючий генерал Корнілов.
25 серпня він зчинив заколот з метою встановлення в країні військової диктатури. Трудящі України та Росії виступили проти диктатури єдиним фронтом. Вони знешкоджували контрреволюційніелементи в місцевих гарнізонах, ізолювали окремі вогнища заколоту, запобігали спробам об'єднання контрреволюційних сил.
За таких умов розпочалася нова, найгостріша і тривала урядова криза. У пошуках виходу з неї в правлячих колах Росії вирішили тимчасово передати владу "раді п'ятисот" (директорії). З метою заспокоєння
Loading...

 
 

Цікаве