WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Економічна думка стародавнього Сходу - Реферат

Економічна думка стародавнього Сходу - Реферат

законів, котре стало основою законодавства у період III ст. до н.е. - III ст. н.е. Є відомості, що Лі Куй створив учення про найповніше використання сил землі, утіливши в ньому ідеї державного регулювання хлібного ринку. Держава, як уважав Лі Куй, мусить регулювати ціни на зерно, закуповуючи його у врожайні роки і продаючи за твердими цінами з державних комор у роки стихійних лих та голоду.
Визначним представником школи легістів був Гунсунь Ян (390 - 338 до н.е.), відомий іще як Шан Ян. Його економічні погляди викладено у "Книзі правителя області Діан", складеній його учнями у кінці IV - першій половині III ст. до н.е. Шан Ян уважав, що держава досягає процвітання за допомогою двох засобів: землеробства й війни. Правителю необхідно нагромаджувати великі запаси продовольства для ведення воєн і утримування чиновників. А оскільки, на думку Шан Яна, сільське господарство тогочасного Китаю перебувало у занедбаному стані, держава мусила активно проводити політику "повернення до землі". Шан Ян пропонував здійснити загальний подвірний перепис селян і законодавче запровадити єдиний податок із кількості зібраного зерна, насильно залучати до землеробства ледарів, гультяїв, бродяг, значно підвищити мито на заста-вах та ринках, щоб запобігти скуповуванню зерна за дешевими цінами та спекуляції ним у неврожайні роки. Шан Ян виступав за збереження сільської общини. Він був проти перетворення вільного населення на орендарів та рабів і пропонував заборонити вихід з общини незаможним і малоземельним селянам.
Інший представник школи легістів Хань Фей (280 - 233 до н.е.) був прихильником жорсткої централізації влади в державі, зміцнення її економічної та військової могутності завдяки беззаперечному виконанню законів. Накопичення багатств схвалювалося лише в державній скарбниці. Економічною основою країни Хань Фей також уважав сільське господарство. Він вимагав заохочення землеробів і солдатів, оскільки вони охороняють населення. Головну причину бідності він убачав у лінощах та марнотратстві, радив правителям оподатковувати багатих.
У трактаті "Янь те лунь" ("Розмірковування про сіль та залізо") знайшла відображення дискусія між логістами і конфуціанцями (81 р. до н.е.) з питань монополії держави на видобуток солі й виробництво заліза. Зміст трактату свідчить про високий рівень старокитайської економічної думки і показує, як практика ставала критерієм життєздатності ідей. У цій дискусії конфуціанці виступили з критикою державної монополії на видобуток солі і виробництво заліза, яку було запроваджено в 120 р. до н.е., що призвело, на думку кон-фуціанців, до погіршання якості залізних знарядь і збагачення чиновників. Конфуціанці вважали, що землеробство є основним заняттям населення і тому шкідливою є державна політика, спрямована на підтримування ремесла й торгівлі. На думку ж легістів, причиною браку продовольства в країні був не занепад землеробства, а, навпаки, погане постачання селян знаряддями праці через нерозвиненість ремесла й торгівлі. Легісти обстоювали прогресивну ідею суспільного поділу праці. Конфуціанці, у свою чергу, справедливо вказували на низьку якість металевих виробів, вимагаючи виробництва досконаліших знарядь праці для сільського господарства.
До критиків конфуціанства належить Мо Ді (Мо-цзи) (479 - 400 до н.е.) - засновник школи моїстів. Учення Мо Ді та його послідовників викладено в книжці "Мо-цзи", написаній у Ш - II ст. До н.е. Моїсти виходили з принципу природної рівності всіх людей, виступали проти станового поділу суспільства, засуджували рабство, розкіш і паразитизм панівних станів, гноблення ними землеробів і ремісників. Вони вважали фізичну працю джерелом багатства й закликали всіх старанно працювати, щоб досягти щастя та добробуту. Шлях до вдосконалення громадського життя Мо Ді та його прихильники вбачали в утвердженні у відносинах між людьми принципів "загальної любові" і "взаємної вигоди"'. При цьому було поставлено питання про співвідношення загальних та особистих інтересів. "Загальна любов" передбачає, що люди мають любити інших так само, як і себе. Моїсти розглядали "загальну любов" як рівноправні стосунки між людьми, а "загальну користь" - як суму окремих (індивідуальних) інтересів.
У IV - III ст. до н.е. з'явилася книжка "Дао де цзин", що в ній викладалося вчення даосизму. Автором її вважають Лао-цзи (VI - V ст. до н.е.) - основоположника даосизму й сучасника Конфуція. Поняття "дао" (буквально шлях, закон) тлумачиться як природний, закономірний рух і мінливість усього сутнього. Цей рух не допускає будь-якого зовнішнього втручання. Усе соціальне зло, на думку Лао-цзи, є наслідком порушення цього закону, заміни його "людським дао" через несправедливість правителів. Даосизм виступав проти соціальної нерівності людей, гноблення народу, накопичення вельможами багатств, розбою та чванства багатіїв. У ньому міститься ідея пасивного протесту - "недіяння", бо люди здатні лише збагнути навколишній світ, але не можуть нічого змінити в ньому. Лао-цзи та його послідовники ідеалізували минуле та закликали повернутися до колишніх "добрих" часів.
Економічну думку Стародавнього Китаю яскраво відображено також у трактаті невідомих авторів "Гуань-цзи" (IV ст. до н.е.). Трактат визнає закономірність змін у природі й суспільстві. Зміни в громадському житті пояснюються чергуванням урожайних і неврожайних років. Автори трактату, щоб "держава була багатою, а народ задоволеним", приділяють значну увагу економічній політиці держави, висловлюються за регулярний її вплив на господарське життя. Через це в трактаті досить глибоко, як на той час, розроблено систему державного регулювання економіки.
Автори "Гуань-цзи" виходять з того, що могутністьдержави зростає завдяки наполегливій праці. Тому вони пропонують провести регламентацію праці землеробів, ремісників, торговців та служилих людей, аби ці соціальні групи населення не міняли своїх занять, маючи в такий спосіб можливість постійно передавати свої знання та навички молодшим. Зміцнення землеробства вважалося найважливішою умовою забезпечення стійкості економіки. Для досягнення цього автори трактату радили здійснити ряд заходів: визначити родючість ділянок ріллі, розподілити їх більш рівномірно, установити рівень оподаткування відповідно до якості землі, не залучати селян до інших робіт протягом сільськогосподарського року, давати їм дешеві кредити й організувати для зубожілих у неврожайні роки громадські роботи.
Великого значення автори "Гуань-цзи" надавали товарно-грошовим відносинам з погляду їх використання державою для регулювання економіки. "Ринок - те, з чого впізнають порядок і безладдя [в господарстві]", - зазначається в трактаті. Якщо правитель "сам тримає в руках можливості для регулювання хліба, грошей і металів, тоді вся країна може бути у стійкому стані"1. Виходячи з цього автори "Гуань-цзи" запропонували "принцип урівноважування господарства". Згідно з ним рекомендувалося створити державні фонди, що в них правитель мусить накопичувати до половини всього врожаю зерна для вирівнювання і стабілізації цін на хліб. Треба продавати продовольство з державних фондів, коли його бракує в країні, та поповнювати фонди, коли харчів є вдосталь. При цьому вимагалося регулювати ціни однаково в усій країні, що даватиме змогу "запобігти можливості переходу контролю над цінами в руки торговців, спекулянтів та ін.".
У трактаті також розглядалися питання податків і грошового обігу. Пропонувалося замінити прямі податки на залізо та сіль непрямими, застосовувати для стабілізації господарства нормовану емісію грошових знаків та ін. Багато ідей "Гуань-цзи" було використано в господарській практиці Стародавнього Китаю.
Loading...

 
 

Цікаве