WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Теорії трансформації капіталізму - Реферат

Теорії трансформації капіталізму - Реферат

еволюція. Вона почала із заперечення влади капіталістів, а закінчила "шлюбом з розрахунку" менеджерів із капіталістами.
Водночас не слід вважати, що ця (як і інші) теорія є суто абстрактною розумовою вправою. Її прихильники, як і противники, використовуючи величезний статистичний матеріал, розробляють різні моделі корпорацій, досліджують діяльність різних груп капіталістів у корпорації: одна робить ставку на посилення автономії, зростання корпорації, друга - зв'язана з рухом фіктивного капіталу, з біржею.
Різна орієнтація буржуазії зв'язана з різним рухом реального й фіктивного капіталу, які протистоять один одному, конкуруючи за прибуток. Розмежування груп буржуазії і великих корпорацій за цією ознакою зумовило конфліктний характер процесу "злиття", "поглинання" корпорацій у 60-х - на початку 70-х pp., що позначилося на становищі керуючих корпораціями.
Те, що управлінці мають обмежену владу в корпораціях, підтверджує практика економічного життя 70-90-х pp. Перехід контрольного пакета акцій до іншого власника майже завжди має наслідком заміну менеджерів.
Теорія "революції в доходах" - складовий елемент теорії "народного капіталізму". Її прихильники стверджують, що в розвинутих капіталістичних країнах стався принциповий переворот у розподілі національного доходу, суть якого полягає у поступовому зближенні доходів різних верств і класів капіталістичного суспільства. Цю тезу пропагували С. Кузнець, Дж. К. Гелбрейт, К. Боул-дінг, М. Сальвадорі, Е. Хансен та інші.
Особливих зусиль для обгрунтування теорії доклав американський економіст С. Кузнець. У праці "Частки вищих за доходами груп у доході і заощадженнях" (1953) він навів дані про динаміку розподілу національного доходу в 1919-1948 pp. За його підрахунками, питома вага доходів 1% населення США (найвищої групи) становила 1919-1938 pp. 13%, a 1948 p. знизилась до 9%. Питома вага доходів "верхніх" 5% населення за цей період знизилась з 25 до 18%. Виходячи з цих показників, С. Кузнець зробив висновок про систематичне зниження доходів вищих груп населення.
Ці розрахунки й висновки широко рекламувались у пресі. Проте концепція "революції в доходах" зазнала серйозної критики з боку багатьох американських економістів і соціологів. Так, В. Перло довів свідому тенденційність обрахунків Кузнеця. Він показав, що Кузнець розраховував питому вагу доходів вищої групи на основі даних податкових органів, тобто на підставі лише заявлених доходів. Між тим у післявоєнний період значно посилилось приховування доходів підприємцями. Підкреслюючи цей момент, В. Перло писав:
"Кузнець вивертає цей політичний скандал навиворіт і перетворює несплату податків багатими на вигаданий доказ того, що багаті втрачають дохід".
Крім того, Кузнець не враховував нерозподілених прибутків, тобто тієї частини доходів, яка не розподіляється між акціонерами, а використовується на нагромадження, утворення різних фондів тощо. Між іншим, якщо сума дивідендів з 1939 по19б9 pp. (за даними американської статистики) збільшилась у 4,4 рази, то сума нерозподіленого прибутку - у 86 разів.
Урахувавши ці фактори, В. Перло показав, що доходи вищої групи не скоротились, а зросли вдвоє. Аналогічний висновок на основі аналізу великого статистичного матеріалу було зроблено американським соціологом Р. Міллсом. У книжці "Панівна еліта" він називав розмови про "революцію в доходах" просто "рекламним галасом", який не можна сприймати серйозно. За сучасних умов, без огляду на зростання заробітної плати тенденція збільшення розриву у доходах робітників і підприємців посилюється.
Концепція "колективного капіталізму" Г. Мінза та А. Берлі. Концепція колективного капіталізму склалась у 60-ті pp. XX ст., проте її початки сягають 30-х pp., коли американські економісти Г. Мінз та А. Берлі висунули ідею про те, що акціонерні підприємства є вже не приватними, а колективними. У їхньому трактуванні корпорація із організації приватної власності перетворюється на "соціальний інститут", мета якого вже не ототожнюється з максимізацією прибутку.
Концепція "колективного капіталізму" має багато спільного з теорією "народного капіталізму". Ця спільність насамперед полягає в тім, що важливою складовою обох концепцій є теорія "революції управління". "Власність і контроль, - стверджує Мінз, - відокремились і перебувають у різних руках"4. У концепції "колективного капіталізму" беруться до уваги тільки показники (розміри корпорації), але ігнорується їх соціально-економічний зміст. Мінз зазначав, що на сучасних великих корпораціях працюють тисячі робітників і службовців, використовуються мільярди доларів капіталу, виготовляються товари масового споживання, які продаються мільйонам споживачів. Усе це ніби привело до того, що велика корпорація перестала навіть "віддалено відповідати як старій юридичній моделі власності", так і економічній моделі "атомістичної фірми за умов конкурентного ринку". Отже, корпорація, на думку деяких учених, перестала бути автономною щодо суспільства, а стала соціальним інститутом, соціальною силою, котра забезпечує розв'язання суспільних проблем. І не випадково саме на цьому грунті в 60-70-х pp. сформувалась, концепція "соціальної відповідальності" корпорації перед суспільством.
Концепція- "соціального партнерства". Перші концепції "соці-ального партнерства" з'явилися ще наприкінці XIX ст., коли соціал-реформісти почали розробляти різні системи "участі робітників у капіталістичних прибутках". Після другої світової війни принцип "соціального партнерства" поширюється у багатьох західноєвропейських країнах. З обгрунтуванням цієї ідеї виступили французький економіст і соціолог Р. Арон, німецький професор Е. Гауглер, Д. К. Гелбреігт та інші.
Вони намагалися довести, що в сучасному капіталістичному су-спільстві внаслідок розвитку науково-технічної революції, посилення економічної та соціальної ролі держави, зростання кількості великих корпорацій до корінно змінилось становище робітників, зникли класові суперечності і класові конфлікти. "Сучасні трудові відносини в промисловості, особливо у великих корпораціях, - пише, наприклад, Гелбрейт" - усе більше набирають мирного характеру... це є наслідком того, що інтереси, колись різко ворожі, тепер переважно перебувають у гармонії". Відбувається нібито "об'єднання" й "поглинання" класових інтересів завдяки тому, головне, що робітникові дається певний комплекс соціальних гарантій і мотивом діяльності корпорацій "уже не є прибуток".
Матеріальн.ою підставою "соціального партнерства", на думку Гауглера, є поширення участі робітників укапіталістичній власності і прибутках.
Серед аргументів стосовно поширення "соціального партнерства" досить часто називають практику "участі" трудящих в управлінні капіталістичним підприємством. Така практика й справді має місце. Але вона обмежується, як правило, вирішенням другорядних питань, не змініюючи статусу робітників на підприємстві.
Концепцію "соціального партнерства" широко використовували західнонімецьісі неоліберали в теоретичних розробках "соціального ринкового госглодарства", "сформованого суспільства" тощо.
Розглянуті концепції "трансформації капіталізму" не вичерпують усієї їхньої різноманітності. Посилення втручання держави в економічне життя, зростання її ролі у вирішенні соціальних проблем породили майже аналогічні теорії "плюралістичної економіки", "планового капіталізму", "держави достатку", "суспільства високого масового споживання" тощо.
Loading...

 
 

Цікаве