WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Теорії "індустріального суспілства" - Реферат

Теорії "індустріального суспілства" - Реферат

це визначальна риса "нового індустріального суспільства"2.
^ Індустріальна система, за Гелбрейтом, у свою чергу, визначається високорозвиненою технікою, котра зумовлює всі інші її ознаки:
панування корпорацій у вирішальних сферах економіки; необхідність великих капіталовкладень; ускладнення умов і зростання витрат часу на виконання завдань, що постають перед виробництвом у зв'язку зі збільшенням ролі наукових досліджень і необхідності належних лабораторних випробувань; підвищення вимог до кваліфікації робітників і керуючих корпораціями; і, нарешті, потреба у ліквідації ризику для великих корпорацій, котра потребує планування.
' Gruchy A. Contemporari Economic Thought. - Clifton, 1972. - P. 8.
2 ГэлбрейтДж. Новое индустриальное общество. - М., 1969. - С. 45.
482
В "індустріальному суспільстві" зростає і роль держави, яка мусить узяти на себе частину витрат для забезпечення технічного прогресу і зменшення ризику підприємств від його запровадження. Тобто саме техніка визначає всю економічну структуру суспільства.
Гелбрейт виокремлює два рівні розвитку корпорацій: "підприємницьку" і "зрілу". У "підприємницькій корпорації" (20-30-ті pp. XX ст.) господарем і керівником був окремий капіталіст, власник капіталу. Його основною метою була максимізація прибутку. Контроль над корпорацією зумовлювався капіталом підприємця, а не його компетентністю. Така корпорація не потребувала планування і державного втручання.
На зміну "підприємницькій корпорації" приходить "зріла корпорація". Цей перехід зумовлений технічним прогресом, його вимогами. "Зріла корпорація" - це колективна організація, тому приватна власність замінюється "суспільною капіталістичною власністю". На чолі "зрілої корпорації" стоїть не окремий підприємець, а "техност-руктура", до якої переходить влада.
Що розуміє Гелбрейт під "техноструктурою"? Він визначає її, як "союз знань і кваліфікації". Це основний керівний персонал великих корпорацій, який складається із людей, що спеціалізуються на керівництві виробництвом, збутом, фінансами, корпоративним плануванням, тобто тих, хто приймає рішення. Він підкреслює, що це ке-руючий інтелект - мозок підприємства.Ще група людей (не тільки менеджерів), яка "охоплює всіх, хто володіє спеціальними знаннями, талантом або досвідом групового прийняття рішень"'. Саме цю групу людей Гелбрейт пропонує назвати "техноструктурою".
Перехід у корпораціях влади до "техноструктури" змінює й мету діяльності корпорацій. Передовсім вона відображає не особистий інтерес підприємця, а суспільний, керується не максимізацією прибутку, а суспільною метою. На перший план "техноструктура" ставить економічне зростання, яке сприяє ефективному функціонуванню корпорації, що відповідає як інтересам суспільства, так і її власним інтересам. Ефективне функціонування корпорації забезпечує високий рівень дивідендів. Отже, має місце узгодження інтересів суспільства, корпорацій і індивідів. Але Гелбрейт неправомірно відриває прибуток акціонерів (дивіденди) від решти прибутку корпорації. Неправомірним є й визначення грошових доходів "техноструктури" як заробітної плати, що нібито не заохочує її максимізувати прибуток корпорації в цілому.
Важливою рисою "індустріальної системи" Гелбрейт називає планування, яке теж породжується розвитком науки і техніки. Велика корпорація з її складною технікою, значними капіталовкладення-
' ГэлбрейтДж. Назв. тв., с. 113.
483
ми не може ефективно функціонувати за умов ринкової' стихії. Ринок перестав бути надійним регулятором виробництва. Йому на зміну приходить планування корпоративної діяльності. Планування має забезпечити здійснення передбачених фірмою, корпорацією результатів і "замінити ціни й ринок, як механізм, що визначає те, яка продукція буде виготовлятись, авторитетним рішенням, котре встановлює, що буде виготовлятись і споживатись і за якими цінами"'. Якщо раніше Гелбрейт сподівався нейтралізувати монополію і конкуренцію з допомогою "врівноважуючої сили", то тепер він намагається замінити конкуренцію й ринок монополією (великою корпорацією) і плануванням. Щоправда, сам Гелбрейт вважає неприпустимим ототожнення великої корпорації з монополією.
У "індустріальному суспільстві" формується, як зазначає Гелбрейт, нова класова структура. За умов "зрілої корпорації" і панування "тех-ноструктури" нібито зникає конфлікт між багатими і бідними. Йому на зміну приходить новий конфлікт, породжений науково-технічним прогресом - між "класом освічених" і "неосвічених та малоосвічених". Вирішальною силою "індустріального суспільства" стає "клас освічених", складовою частиню якого є "техноструктура". Ця теорія Гелб-рейта, на його власне визнання, мала на меті спростувати марксистське вчення про протилежність інтересів праці та капіталу.
Проте Гелбрейт не міг ігнорувати реальних суперечностей капіталізму, не міг не бачити бідності, безробіття тощо. І якщо в другому виданні "Суспільства достатку" (1969) він називає бідність "пережитком", "залишковим явищем", то в книжці "Нове індустріальне суспільство" він заявляє, що ці вади притаманні лише тій частині економіки, що перебуває поза "індустріальною системою", тобто сфері дрібного виробництва. Що ж до "індустріальної системи", то вона керується суспільними інтересами, а відтак не призводить до злиднів, бідності і класових антагонізмів.
Велику роль в "індустріальному суспільстві" Гелбрейт надає державі. Технічний прогрес у нього автоматично зумовлює необхідність втручання держави в економічне життя. Він визнає необхідність планування на державному рівні, регулювання державного попиту, перерозподіл національного доходу через систему податків, сприяння розвитку науково-технічного прогресу, освіти, національної оборони. При цьому він підкреслює незалежність корпорацій, їхню самостійність, "автономію" щодо держави. Державу й корпо-рації Гелбрейт розглядає як дві незалежні сили, котрі плідно співпрацюють одна з одною.
У концепції "індустріального суспільства" Гелбрейта почуваються й критичні ноти. Він критикував мілітаризм, гонку озброєнь,
' ГэлбрейтДж. Назв. тв., с. 61.
484
пропонуючи навіть націоналізувати корпорації, які виготовляють зброю. Гелбрейт розуміє складність вирішення соціальних проблем у межах "індустріального суспільства". Майбутнє "індустріального суспільства" він зв'язує з діяльністю інтелігенції, яка на противагу "техноструктурі" керуватиметься тільки економічними пріоритетами, сприятиме розвитку "естетичних цінностей", спрямуванню "індустріальної системи" на служіння широким соціальним інтересам.
Концепція "постіндустріального суспільства". Загальномето-дологічною основою концепції "постіндустріального суспільства" є (так само, як і концепції "індустріальногосуспільства") еволюційний підхід до історичного розвитку і принцип технологічного де-термінізму. Щоправда, останній доповнюється іншими принципами. Сам термін "постіндустріалізм" було запроваджено у науковий обіг англійським соціологом А. Пенті ще на початку XX ст. Він дав і його перше визначення: "стан суспільства, яке постане після розвалу індустріалізму". Він пропонував використати цей термін
Loading...

 
 

Цікаве