WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Концепції футурології - Реферат

Концепції футурології - Реферат


Реферат
на тему:
Концепції футурології
Серед багатьох проблем сучасності однією із центральних є проблема майбутнього. Усі, хто живе сьогодні, будують світ майбутнього, світ XXI століття. Яким він буде? Що дасть людству?
Марксистсько-ленінською концепцією суспільного розвитку, в основі якої лежить зміна суспільно-економічних формацій, передбачається побудова комунізму як майбутнього людства. Цій концепції протистоять концепції футурології (науки про майбутнє) західних економістів. Назву новій науці дав німецький політолог О. Флехт-хейм. У праці "Історія і футурологія" (1966) він визначає футурологію як засіб переборення "старих ідеологій". Спроби визначити контури соціальної організації суспільства майбутнього робили ще прогресивні мислителі пізнього середньовіччя Т. Мор, Т. Мюнцер, Т. Кампанелла, великі соціалісти-утопісти - Ш. Фур'е, Сен-Сімон, Р. Оуен.
У 60-70-х pp. виник справжній "футурологічний бум". Економісти, філософи, соціологи починають активно прогнозувати майбутнє. Виникає низка урядових і позаурядових організацій, які займаються моделюванням і прогнозуванням майбутнього. Однією з перших таких міжнародних організацій був "Римський клуб" (1968). 1974 року було утворено "Всесвітню федерацію досліджень майбутнього". Виникають наукові центри під егідою ООН, ЮНЕСКО. Над створенням моделей і прогнозів майбутнього працюють наукові центри при університетах, міжнародних концернах, банках. Учені намагаються осмислити економічні, екологічні, енергетичні, демографічні та інші проблеми, які постали перед людством на глобальному і регіональному рівнях.
Відбувається швидкий розвиток футурології як науки. Радянські дослідники-марксисти заперечували навіть право на існування футурології на тій підставі, що вона не відповідала марксистсько-ленінським уявленням про перспективи суспільного розвитку, по-друге, що вона ніби не є результатом розвитку наукової думки, а є результатом соціального замовлення, про що свідчать наперед передбачені висновки, і, по-третє, що вона не має предмета свого дослідження, тому що функція передбачення притаманна кожній суспільній науці.
Посилаючись на історичний досвід існування СРСР, марксистські теоретики писали, що "сама історія" авторитетно засвідчила істинність наукового комунізму. "А обов'язок футурології... - пише, наприклад, Шахназаров, - зводиться до того, щоб довести протилежне, щоб сконструювати і обгрунтувати "некомуністичне майбутнє". Уже за одне це її не можна вважати справжньою наукою".
Справді, футурологія виникла й розвивалась як альтернатива марксизму. Не можна заперечувати і того, що вона виконувала певне соціальне замовлення. Проте заперечувати її - неправомірно. Якщо підходити з таких позицій до визначення науки, то, враховуючи історичні реалії сьогодення, можна заперечувати марксизм, як наукову теорію.
У футурологічних концепціях так само, як і в теоріях трансформації капіталізму, немає єдиної методологічної основи. Футурологи обмежуються фрагментарною характеристикою суспільства, зводять до абсолюту одну його сторону, рису.
Досить умовно можна виокремити два основні напрями сучасної футурології - індустріальний і конвергентний. Прихильники теорії конвергенції, як уже зазначалося, намагалися спрогнозувати процеси суспільного розвитку, виходячи з існування двох протилежних систем. У межах індустріального напряму футурологічний характер мають різноманітні теорії так званого постсуспільства. За підрахунками Белла протягом 60-70-х pp. з'явилось близько двадцяти визначень майбутнього суспільства з префіксом "пост": постбуржуазне суспільство Р. Дарендорфа, посткапіталістичне суспільство Р. Ліхтхейма і Е. Боулдінга, постцивілізація Г. Кана, постсучасне А. Етціоні та інші. Основним методологічним принципом усіх цих теорій є технологічний детермінізм, тобто твердження, що розвиток техніки визначає розвиток суспільства незалежно від його соціально-економічної структури. Роль науки, техніки, технології в розвит-ку суспільства гіперболізується. Англійський футуролог Ст. Котгров писав з приводу цього: "Основою формулювання наших уявлень про майбутнє є технологічний детермінізм, який стверджує, що машини творять історію. Індустріальна революція і тепер "нова індустріальна революція" є поняттям, які припускають, що технологія є джерелом руху сучасних соціальних систем" .
В основу характеристики суспільства майбутнього беруться різні ознаки. Кількість ознак неоднакова у різних авторів. Проте майже всі наголошують на розширенні сфери послуг, зростанні ролі науково-технічної інтелігенції, пишуть про загальний добробут, можливість задоволення різноманітних інтересів тощо.
Такий перелік ознак свідчить про те, що вони вибрані довільно, не становлять системи, що західні теоретики замість аналізу реалій суспільства майбутнього і закономірностей його виникнення змальовують ідеальну картину.
Як засадні вибираються різні ознаки майбутнього суспільства. Ще 1968 p. Г. Кан, колишній директор Гудзоні вського інституту, спільно з А. Вінером опублікували працю "Рік 2000", що в ній за одну з таких ознак взяли рівень доходів на душу населення. Цю ознаку вони визнали основним критерієм класифікації стадій суспільного розвитку, зокрема: 1) передіндустріальної - 50-100 доларів; 2) перехідної - 200-600 доларів; 3) індустріальної - 800-1500 доларів; 4) масового споживання - 1500-4000 доларів;
5) постіндустріальної-4000-20000 доларів.
Крім зростання доходу, в економіці суспільства майбутнього (за Каном і Вінером) переважатимуть соціальні мотиви виробництва, ринок відіграватиме меншу роль, високого рівня досягне комп'ютеризація суспільства тощо. Проте більшість ознак постіндустріального суспільства Кан і Вінер тільки декларують, не розкриваючи їхнього змісту.
У працях 70-80-х pp. Г. Кан розвиває оптимістичні прогнози щодо дальшого розвитку суспільства. Він пише: "Постіндустріальний світ, який ми передбачаємо, буде світом зростаючого достатку... зменшення конкуренції, він буде світом великих подорожей і контактів і, можливо, світом, що забезпечить зменшення відмінностей між його народами"'.
Екологічні проблеми розвинутих країн Кан сподівався вирішити перенесенням "екологічно брудних" виробництв у країни, що роз-виваються.
Соціальна спрямованість оптимізму Г. Кана знайшла прояв у таких працях, як: "Світовий економічний розвиток 1979 і далі" (1979), "Прийдешній бум" (1982), "Роздуми про неймовірне в 1980-ті" (1984). В останній праці, яка була видана посмертно, Кан виступає як запеклий реакціонер. Він навіть провіщає неминучість війн, зокрема, термоядерних, і намагається довести, що вони не означають кінця цивілізації. "Більшість людей, - писав Кан, - чомусь глибоко переконані, що ядерна війна означає кінець цивілізації..." Г.Кан не лише заперечує таку оцінку термоядерної війни, а й намагається обгрунтувати її "прогресивні" риси. Найважливішою він називає можливість держави-переможниці розширити "сферу своєї гегемонії... на весь світ".
До концепції "постцивілізації"Г. Кана близька концепція "тех-нотронної ери", відомого політолога, професора Колумбійського університету 3. Бжезинського. У багатьох своїх працях, зокрема "Америка в технотронний вік" (1967), "Між двома віками. Роль Америки в технотронній ері" (1970), Бжезинський не лише прогнозує майбутнє, а й розвиває думку про провідну роль США в цьому майбутньому, називаючи їх "соціальною лабораторією світу"4. США, пише Бжезинський, під впливом науково-технічної революції вступили в нову еру - "технотронну". Він також поділяє думку про те, що саме техніка (особливо електроніка) стають основним фактором, котрий визначає соціальні зрушення, зміну звичаїв, соціальної структури, цінностей, суспільства в цілому"5.
Конструюючи економічну систему "технотронного суспільства", Бжезинський виділяє в ньому три сектори: 1) технотронний, в якому зосереджено нові галузі виробництва, засоби масової інформації, сферу науки; 2) індустріальний, де сконцентровано традиційні галузі, робітники яких є добре матеріально забезпеченими; 3) доіндустріальний, що в ньому переважають робітники з низькою кваліфікацією, низькими доходами. Як визначальні риси "технотронного суспільства" Бжезинський називає: переважання сфери послуг, розвиток індивідуальних здібностей людини, доступність освіти, заміну мотиву нагромадження особистого багатства "моральним імперативом використання науки в інтересах людини", ліквідацію "персоналізації" економічної влади, тобто втрату власниками капіталу позицій в управлінні виробництвом. Цю роль відіграє "еліта
Loading...

 
 

Цікаве