WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Революційно-демократична екон. думка в Україні - Реферат

Революційно-демократична екон. думка в Україні - Реферат

найрадикальніших ліків - революції.
Великого значення надавав І. Франко політичній економії, під-креслюючи, що вона "безперечно найважливіша з усіх наук". Якийсь час І. Франко викладав політичну економію в робітничих гуртках самоосвіти і навіть підготував, як він сам писав, "невеликий елементарний підручник економії суспільної по Міллю, Чернишевському і Марксу" . Він переклав українською мовою 24-й розділ першого тому "Капіталу", який мав намір опублікувати як додаток до підручника. Але підручник не було надруковано, і І. Франко почав видавати серію брошур і статей, присвячених окремим питанням політичної економії.
І. Франко не був видатним теоретиком у галузі політичної економії. Він скоріше популяризатор економічної теорії і, зокрема, економічної теорії К. Маркса. Аналіз категорій політичної економії в нього підпорядковується іншим завданням. І. Франко хоче привернути увагу суспільства до економічних проблем, до необхідності їх вирішення. На науковому рівні, але доступно, він намагається розкрити трудящим причини їхнього тяжкого економічного становища. Як писав сам І. Франко, за цензурних утисків про економічні й полі-чні справи не можна було говорити відкрито, а довелося "заходити з боків" і говорити про діла менш дражливі, як-от "про історію грошей, теорію людності, історію селянства і т. д.".
З метою пропаганди ідей соціалізму серед робітників І. Франко надрукував у газеті "Ргаса" серію статей під назвою "Робітниче питання": "Хто є робітником?", "Як постала наймана праця?", "Що приносить нам праця?", "На кого ми працюємо?", "Чия вина?". 1881 p. їх було видано окремим виданням під назвою "Про працю". У цих статтях І. Франко широко використовує категорії політичної економії для аналізу економічних питань. І не випадково реакційна польська преса характеризувала збірку як таку, "де на підставі елементарних економічних основ, або за їх допомогою викладено не тільки теорію праці, а й увесь катехізис соціалізму для робітничого класу".
Підкреслювалось, що метою видання "є не наука суспільної економії, а соціалістична пропаганда". Саме цій меті служив популярний виклад економічної теорії (зокрема економічної теорії К. Маркса), зроблений І. Франком.
І. Франко дає визначення предмета політичної економії. Це ви-значення, проте, не було чітким і сталим. Він розглядає політичну економію як науку про "суспільні зв'язки між людьми", називає її найважливішою з наук тому, що вона "досліджує причини злиднів і багатства людей, вчить про працю, її наслідки, її поділ". Згодом він визначає політичну економію як науку про економічні закони розвитку суспільства. І. Франко поділяв марксистську думку про прогресивний характер суспільного розвитку і на цій підставі робив висновок про історичний характер політичної економії.
Він високо оцінює марксистську політичну економію і називає її політичною економією трудящих класів. "Безперечно, - писав він, - ця наука має найбільше значення для працюючих класів, бо навчає, що єдиною основою людського щастя й добробуту є праця. Тому ця наука завжди сміло й ясно вказує на права працюючих класів, на їх потреби і нестатки і прямує до запровадження справедливішого поділу самої праці і її плодів".
Як захисник інтересів трудящих він писав, що "лише ці класи входять в нашу програму, про них тільки говоримо і їм тільки передусім бажаємо добра".
В аналізі категорій політичної економії І. Франко звертає особливу увагу на такі: товар, гроші, капітал, рента тощо. Аналізуючи товар, він дає йому кілька визначень, але зрештою пише, що це продукт праці, створений не для власного споживання, а для обміну. Він виділяє дві властивості товару - мінову і споживну вартість і дає досить популярне їх тлумачення.
І. Франко послідовно стоїть на позиціях трудової теорії вартості. "Наука економії каже, - писав він, - що без праці немає вартості"".
Саме людська праця є мірою вартості товарів. Цю ідею І. Франко використовує для критики капіталістичного способу виробництва як експлуататорського. Капіталістичне виробництво І. Франко правильно розумів як виробництво, засноване на найманій праці. Для розкриття механізму капіталістичної експлуатації він використовує елементи вчення К. Маркса про додаткову вартість.
Велику увагу І. Франко приділяє висвітленню питання заробітної плати, проте її характеристику він дає переважно з позицій "залізного закону заробітної плати" Лассаля.
Сприймає І. Франко і відкритий К. Марксом загальний закон капіталістичного нагромадження, ілюструючи його численними прикладами з дійсності Галичини. Як палкий захисник інтересів селянства і робітничого класу, що народжується, він бореться проти соціального гноблення за встановлення справедливого суспільного ладу. І. Франко визнає неминучість перемоги соціалізму. Розвиток теперішнього суспільства, писав він, прямує "від капіталізму до соціалізму". Шляхи переходу до соціалізму він зв'язував з еволюційним поступом, з поширенням освіти, науки й національної свідомості.
Даючи загальну оцінку світогляду І. Франка, слід урахувати його еволюцію. У молоді роки, зокрема до ув'язнення 1877 р., Франко, як він сам писав, був "соціалістом по симпатії", але далеким від наукового його розуміння. У багатьох питаннях він наслідує Драгоманова, його ідеї соціалізму (громадівства).
Після ув'язнення він ставить собі за мету опанувати теорію соціалізму і починає вивчати "Капітал" К. Маркса, твори Лассаля, Чер-нишевського. Його, передовсім, цікавлять економічні проблеми соціалізму. Він сприймає соціалістичні ідеї, сприяє їхньому поширенню, намагається створити інтернаціональну (українсько-польсь-ко-єврейську) соціалістичну партію.
Проте згодом, спостерігаючи діяльність російських і польських соціалістів, які вороже ставились до українського визвольного руху і за діями яких виразно проглядали експансіоністські домагання Росії і Польщі, він виступає з критикою позицій соціал-демократії і проголошує необхідність ураховувати національний фактор у політичному русі.
Якщо в праці "Про соціалізм" (1878) він виступає як рішучий прихильник соціалізму, суспільної власності, то поступово погляди його змінюються. У статті "Що таке поступ?" (1903) Франко, проаналізувавши еволюцію суспільства і визначивши головні фактори, які ведуть до зростання багатства і разом з тим зумовлюють його несправедливий розподіл, пише про можливість змінити цей стан.
Цюможливість він не зв'язує ні з поверненням до патріархальних відносин, ні з ідеями революційних анархістів, ні з ідеями соціалістів. Історична заслуга всіх цих напрямів, зазначає Франко, полягає лише в тім, що вони "бентежать людей, ворушать їх думки і заставляють їх шукати нових доріг... Але певності, панацеї в них не шукайте".
Рушієм розвитку суспільства він, посилаючись на Гете, називає "голод і любов". Голод означає матеріальні й духовні потреби людини, а любов - це єднання з іншими людьми. Людина може бути щасливою тільки у співжитті з іншими людьми, "в родині, громаді, нації".
Отже, еволюцію світогляду Франка можна визначити як перехід від захоплення ідеями Драгоманова до сприйняття ідей марксизму, а згодом їх критичного осмислення і заперечення, особливо методів їх реалізації.
Loading...

 
 

Цікаве