WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Соціально-економічні погляди М. Бухаріна: нові підходи до проблеми - Курсова робота

Соціально-економічні погляди М. Бухаріна: нові підходи до проблеми - Курсова робота

комунізму" у рішучого прихильника непу 29, с. 250 . Автори підручника припускають, що це пов'язано із психологічними особливостями М.Бухаріна, його нестійкістю.
Треба відзначити також узагальнюючу працю М.Геллера та А.Некрича "История России, 1917-1995", том перший "Утопия у власти". У цій праці висвітлена зустріч М.Бухаріна із Л.Каменєвим 11 липня 1929 року, де вони домовились про спільну боротьбу із Сталіним 26, с. 219 . М.Геллер та А.Некрич звернули також увагу на поїздку М.Бухаріна за кордон у 1936 році. Автори зупиняються на висвітленні розмови М.Бухаріна із меншовиком М.Ніколаєвським і пишуть: "Розмови, котрі вів М.Бухарін із Ніколаєвським у Парижі, носять патетичний і жалюгідний характер. Один з керівників Жовтня, революції, той, хто найбільше сприяв сходженню Сталіна, мріє про якусь "другу партію" інтелігентів, котра б давала поради першій" 26, с. 304 .
Цікавою і змістовною є праця відомого українського історика С.Кульчицького "Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928)". У ній зазначено, що М.Бухарін не розгледів у змісті статті В.Леніна "Про кооперацію" нової концепції, альтернативної комуністичній доктрині 47, с. 317 . С.Кульчицький, порівнюючи концепції економічного розвитку Й.Сталіна та М.Бухаріна, також зазначив, що обидва вони вважали неп перехідним періодом. Однак, якщо для Й.Сталіна цей період був коротким, то для М.Бухаріна він був розтягнутим в часі 47, с. 317 .
У 1996 році було видано "Тюремные рукописи" М.Бухаріна із передмовою американського вченого С.Коена. Після цього праці, присвячені М.Бухаріну, перестали виходити . Це пов'язано, на нашу думку, із зниженням інтересу до комуністичного минулого після 1991 року.
Таким чином, історіографію життя та діяльності М.Бухаріна можна поділити на такі етапи: по-перше, це період з кінця 30-х до середини 80-х років; по-друге, з кінця 80-х років до наших днів. Історики сталінського періоду характеризували Бухаріна як злочинця і шпигуна. У 60-80 роках його вважали прихильником куркулів і противником індустріалізації. Після 1987 року М.Бухаріна стали оцінювати позитивно і навіть ідеалізувати. На період 1987 -1990 років припадає найбільша кількість праць про Бухаріна. Це пов'язано із економічними реформами в СРСР і "ринковим соціалізмом".
Розділ 2. Життєвий і творчий шлях М.Бухаріна
Микола Іванович Бухарін народився 9 жовтня 1888 року в Москві у сім'ї вчителів 9, с. 5 . Саме в сім'ї були закладені інтелектуальні якості Бухаріна. Малий Микола вже в 4,5 роки вмів читати і писати.
У 1900 році М.Бухарін закінчив початкову школу і поступив у гімназію 21, с. 489 . Там юний Микола познайомився з Іллею Еренбургом, майбутнім російським письменником. Сам Еренбург у своїх спогадах так згадує про юного Бухаріна: "Про нього я згадую з хвилюванням, з ніжністю, з вдячністю...Він допоміг мені стати самим собою" 19, с. 163 .
Ще під час навчання в гімназії, у 1906 році М.Бухарін вступив у РСДРП(б), зробивши це під впливом революції 1905-1907 років. Йому була доручена пропагандистська робота у двох районах Москви.
У 1907 році Микола Бухарін поступив у московський університет на юридичний факультет, не полишаючи і роботу в партії. Він був призначений відповідальним організатором Замоскворіцького району.
Незабаром Микола Бухарін став відповідальним партійним працівником. "В 1908 році мене кооптували в Московський комітет партії. В 1908 році я по виборах пройшов у його наступний склад" - так згадував про це Микола Іванович в "Автобіографії" 21, с. 490 .
Партійна діяльність М.Бухаріна привела до його переслідувань царськими властями. Вперше він був заарештований 23 травня 1909 року, але незабаром його було випущено на короткий час, а потім знову заарештовано. 20 грудня 1910 року Микола Бухарін при розгромі Московської партійної організації був втретє заарештований. Утримувався в Бутирській і Сущевській тюрмах Москви і потім відправлений на заслання в м.Онегу. 30 серпня 1911 року він втік із заслання в Москву, а в жовтні того ж року емігрував до Німеччини в Ганновер 8, с. 490 .
Варто підкреслити, що саме перебуваючи в еміграції у вересні 1912 року
в Кракові М.Бухарін зустрівся з В.Леніним. Ця зустріч поклала початок дружнім стосункам між ними. Тоді ж Ленін залучив Бухаріна до роботи в газеті "Правда" і в журналі "Просвещение".
Водночас Микола Бухарін використав своє перебування за кордоном для поповнення своєї освіти. Він працював у бібліотеках і слухав лекції відомих вчених Європи, зокрема, австрійського економіста Бем-Баверка.
Час перебування в еміграції був і часом важких випробувань.
Так старий більшовик А. Шляпников згадував, що Бухарін не кожний день мав гроші на харчування. За кордоном Бухарін дістав знання європейських мов і практики європейського робітничого руху 21, с. 82
За кордоном Микола Бухарін теж терпів переслідування від офіційних властей. Він двічі був заарештований, перший раз в Австро-Угорщині, у м. Лінц, у зв'язку з початком Першої світової війни. Після цього М.Бухарін був висланий у Швейцарію. Вдруге його заарештували влітку 1916 року у Швеції за антивоєнну пропаганду.
В жовтні 1916 року Микола Бухарін виїхав у США. В Нью-Йорку він незабаром став одним з редакторів газети "Новый мир" 40, с. 16 .
В часи еміграції виходять перші праці Бухаріна. Це стаття "Карл Маркс и современная политическая экономия буржуазии" (1913 року), "Теория субъективной ценности Бем-Баверка" (1914 року), "Мировое хазяйство и империализм" (1915 року).
Після Лютневої революції 1917 року Микола Бухарін приїхав через Японію в Росію. В Челябінську він був заарештований меншовиками за агітацію серед солдатів 8, с. 82 . На початку червня 1917 року М.Бухарін приїхав у Москву, де увійшов до складу Московського комітету партії. Його обрали членом виконкому Мосради, міської думи, а також членом бюро більшовицької фракції установчих зборів 9, с. 491
З 26 липня по 3 серпня 1917 року відбувся VІ з'їзд РСДРП(б), в якому
взяв участь і Микола Бухарін. Він запропонував з'їздові прийняти резолюцію про неявку Леніна на суд. На цьому з'їзді Микола Іванович був обраний членом ЦК РСДРП(б).
У листопаді-грудні 1917 року М.Бухарін бере участь у збройному повстанні в Москві. В грудні 1917 року він призначений редактором газети "Правда".
Коли стало питання про Брестський мир, М.Бухарін був проти його заключення. Незабаром він вийшов з редакції "Правди". В кінці грудня 1917 року Бухарін очолив групу "лівих комуністів". До цієї групи входили І.Арманд, А.С.Бубнов, М.Бухарін,Е.Преображенський, І.Л.П'ятаков, К.Радек, М.Савельєв, Т.Сафронов 28, с. 260 .
Необхідно наголосити, що з приводу підписання Брестського миру між М.Бухаріним і В.Леніним почались суперечки. Микола Іванович відстоював у цій суперечці свої принципи, своє розуміння ситуації, що склалася, свій погляд на спільну революційну перспективу для Росії і Європи 48, с. 18 .
В підписанні Брестського миру з Німеччиною Бухарін і його прихильники бачили зраду інтересів революційного пролетаріату на Заході.
11 січня 1918 року відбулося засідання ЦК. Під
Loading...

 
 

Цікаве