WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Соціально-економічні погляди М. Бухаріна: нові підходи до проблеми - Курсова робота

Соціально-економічні погляди М. Бухаріна: нові підходи до проблеми - Курсова робота

відомого американського радянолога С.Коена. Його статті з'явились на сторінках радянських журналів у кінці 80-х років минулого століття.
Зокрема, у статті С.Коена "Бухарин, нэп и альтернатива сталинизму" відзначено, що Бухарін виступав за продовження розвитку радянської економіки на шляху нової економічної політики 44, с. 156-167 . Концепція М.Бухаріна тут розглядається як альтернатива сталінізму.
У статті "Дуумвират - Бухарин и Сталин" Коен приходить до висновку, що Сталін і Бухарін у 1925 - 1927 роках фактично керували СРСР. Автор вважає, що у цей період М.Бухарін мав вирішальний вплив на політику партії, що соціалізм цього періоду був в основному "бухарінським" 46, с. 22-31 .
Наприкінці 1988 року в Москві вийшла монографія С.Коена "Бухарин: Политическая биография. 1888 - 1938". Для цієї праці характерна "вписаність" біографії М.Бухаріна в найширший історичний контекст, тобто біографія М.Бухаріна пов'язується з найважливішими тогочасними історичними подіями 45, с. 120 . В той час ще зберігався ідеологічний контроль над пресою. Лише академізм, виваженість праць С.Коена допомогли йому пробитись крізь це "сито". Праця носить біографічний характер. Особливу увагу автор звернув на економічні погляди М.Бухаріна, зокрема, на його концепцію непу. Коен вважає програму Бухаріна альтернативою сталінізму, У даній праці висвітлено також обставини арешту і судовий процес над М.Бухаріним.
У праці іншого американського історика Р.Такера "Сталин. Путь к власти, 1879 - 1929" є розділ "Сталін і Бухарін". Автор протиставляє сталінську концепцію бухарінській. Якщо Бухарін вважав, що просування Росії до соціалізму піде черепашачим кроком, то Сталін пропагував більш швидкі темпи 36, с. 359 . Причина поразки бухарінців, на думку Такера - перевага політичного механізму, створеного Сталіним 36, с. 371 .
Англійський історик Е.Карр у праці "Русская революция от Ленина до Сталина, 1917 - 1929" вважає, що Бухарін робив ставку на куркулів 31, с. 92 . Це, на наш погляд, невірно.
Італійський історик Дж.Боффа у першому томі своєї праці "История Советского Союза" аналізує внутріпартійну боротьбу в СРСР у 1928-1929 роках і приходить до висновку, що бухарінці не були об'єднані і у 1928-1929 роках не виступили єдиним фронтом 23 с. 308 . Сам Бухарін, на думку Боффа, не мав хватки вождя і не представляв себе в цій ролі.
Із узагальнюючих праць варто відзначити навчальний підручник "История КПСС: курс лекций". Тут подана виважена оцінка діяльності М.Бухаріна. Однак в ньому зазначається, що М.Бухарін не врахував "фактор часу" в будівництві соціалізму 28, с. 272 .
Праця відомого радянського військового діяча та історика Д.Волкогонова "Тріумф і трагедія. Політичний портрет Й.В.Сталіна" висвітлює в основному життя та діяльність Сталіна, і показує його стосунки з М.Бухаріним. Волкогонов назвав М.Бухаріна "наївним ідеалістом" 24, с. 296 . Аналізуючи економічні погляди М.Бухаріна, автор наголошує, що він упускав дві речі:
1) повільні темпи кооперації, розраховані на десятиліття, ставили під загрозу саме існування соціалізму в Росії;
2) індустріалізація країни вимагала величезних коштів, а джерелом їх могло бути лише село 24, с. 303 .
У цій праці висвітлено також суд над М.Бухаріним у 1938 році та опубліковано його листи до К.Ворошилова, написані в 1936 році.
Праця відомого радянського історика та філософа Р.Медведєва "О Сталине и сталинизме" присвячена загальним проблемам сталінізму, однак в ній відведено місце і М.Бухаріну. Р.Медведєв починає свою розповідь про М.Бухаріна з опису поїздки останнього за кордон 1911 році і зустрічі його з В.Леніним. Р.Медведєв відзначив еволюцію поглядів М.Бухаріна від "лівизни" у 1918 році до обстоювання курсу непу в 1929 році, а також звернув увагу на конфлікт між Й.Сталіним та М.Бухаріним в 1929 році 32, с.166-183 . Р.Медведєв також висвітлив хід судового процесу у справі "правотроцкістського блоку" у 1938 році, показавши його фальшивий характер.
У колективній монографії "Реабилитация: Политические процессы 30-50-х годов" показано хід судового процесу у справі "правотроцкістського блоку", по якому проходив М.Бухарін наведено уривки із стенограм судових засідань і промов М.Бухаріна 33, с. 250-255 .
Досить цікавою, на наш погляд, є праця радянських істориків Г.А.Бордюгова та В.А.Козлова "История и конъюнктура". М.Бухаріну присвячені розділи книги "Поворот 1929 года и альтернатива Бухарина", "Николай Бухарин: эпизоды политической биографии". Автори зазначають, що група Бухаріна у 1928-1929 роках виконувала функції свого роду противаги, котра в певній мірі утримувала Сталіна від лівацького радикалізму 39, с. 81 .
Автори вважають, що в 1929 році Бухарін зрозумів, що цілий ряд його ідей не працює, що свою позицію треба змінювати 39, с. 110 . Автори також вважають, що єдине, що могли б зробити М.Бухарін і його прихильники в тих умовах - це надати адміністративно-командній системі цивілізований вигляд, що потім зробив Хрущов 39, с. 128 .
Відомий російський письменник О.Солженіцин у романі "Архипелаг ГУЛАГ" згадує про останні роки життя Бухаріна. Автор вважає, що в середині
30-х років Сталін грався з Бухаріним, як з мишеням 35, с. 371 . Солженіцин також прийшов до висновку, що у своєму "Заповіті" Бухарін схвалював усю попередню політику сталінського керівництва 35, с. 376 .
Таким чином, основна кількість праць про М.Бухаріна припадає на період з кінця 1987 до початку 19991 року. На думку істориків І.А.Бордюгова та В.А.Козлова, постать Бухаріна була в цей час ідеалізована 39, с. 91 . "Добрий" Бухарін був у кінці 80-х років протиставлений "злому" Сталіну.
Для прихильників оновлення соціалізму було характерно прагнення підняти М.Бухаріна, бо разом з ним на поверхні політичного життя виявлявся цілий пласт ідей і концепцій, здатних підкреслити ідею переходу до ринкових відносин, створення соціалізму з людським обличчям 39, с. 91 .
Тому закономірно, що з розпадом СРСР та крахом комуністичної ідеології інтерес до постаті М.Бухаріна знижується. Однак, саме на початку 90-х років у Президентському архіві Росії американський дослідник С.Коен виявив тюремні рукописи М.Бухаріна. Тому в журналі "Вопросы философии" за 1993 рік з'явилась стаття А.Огурцова "Неизвестный Бухарин". У ній автор досліджує "Философские арабески" М.Бухарина. Автор у цій статті в основному висвітлює філософські погляди М.Бухаріна та аналізує його працю "Философские арабески".
Як вважає А. Огурцов, думка Бухаріна рухалась паралельно і в тому ж напрямі, що і думка найбільш видатних марксистів -А.Грамші і Д.Лукача 50, с. 5 . Автор статті прийшов до висновку, що"Философские арабески" М.Бухарина - остання спроба створити інший, несталінський образ марксистської філософії 50, с. 7 .
В узагальнюючих працях, що виходили в 90-х роках, теж висвітлювалась діяльність М.Бухаріна. Зокрема, у підручнику "История России ХХ век" зазначено, що М.Бухарін був представником чисто більшовицького менталітету. Однак і до сьогодні залишається загадкою його трансформація із головного ідеолога "воєнного
Loading...

 
 

Цікаве