WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Дж.Кейнс, М. Зібер, І. Франко, М. Туган-Барановський та їх внесок в економічну думку - Контрольна робота

Дж.Кейнс, М. Зібер, І. Франко, М. Туган-Барановський та їх внесок в економічну думку - Контрольна робота


Туган-Барановский звертається до ідей своїх попередників, знаходячи немало раціональних елементів в працях Ж.-Б. Сея і Д. Рікардо, а головне - в теорії відтворювання суспільного капіталу К. Маркса , в його відомих схемах реалізації сукупного суспільного продукту ("Капітал".Т.2). Досліджуючи відтворювання суспільного капіталу з введенням різних змінних, він приходить до висновку, що наведені схеми повинні з очевидністю довести думку, яка сама по собі дуже проста, але легко викликає заперечення при недостатньому розумінні процесу відтворення суспільного капіталу, а саме, що " розміри ринку в капіталістичному господарстві зовсім не визначаються розмірами суспільного споживання. Суспільний продукт складається не тільки з предметів споживання, а й з засобів виробництва. Якщо машина замінює робітника, то суспільний попит на предмети споживання, звісно, скорочується; але зате збільшується попит на засоби виробництва. Так само при перетворенні доходу капіталіста з фонду особистого споживання в капітал, попит на предмети споживання скорочується; але зате зростає попит на засоби виробництва ". Якщо тільки можна розширити виробництво, якщо стане для цього продуктивних сил, то можна розширити і попит, бо, при належному розподілі національного виробництва кожний знову розподілений товар є купівельна спроможність, що знову з'явилася дляспоживання інших товарів. У результаті він прийшов до висновку, що в товарному господарстві безперервний, поступальний розвиток виробництва можливий тільки при дотриманні певної пропорціональності в суспільному виробництві. Логічно буде припустити, вважав вчений, що якщо вірна думка про безперервний поступальний розвиток народного господарства при збереженні певної пропорційності суспільного виробництва, то вірна і зворотна позиція - якщо збереження і постійна підтримка пропорційності суспільного виробництва неможлива внаслідок об'єктивних причин, то і народне господарство буде розвиватися стрибками, змінами періодів підйому і депресії.
Таким чином, залишається тільки з'ясувати - чи можливо при капіталізмі постійна підтримка належних пропорцій суспільного відтворювання. При складанні схем Туган-Барановський припускав, що підприємці чудово знають стан ринку і капітал безперешкодно перетікає з однієї сфери суспільного виробництва в іншу. Тільки при таких умовах можлива підтримка постійної рівноваги між попитом і пропозицією. Але вся справа в тому, що насправді, вважав вчений, капіталістичний спосіб виробництва і організації господарства не дає ні того, ні іншого. Приватна власність на засоби виробництва, використання найманої праці, вільна конкуренція приводять до того, що організація виробництва в масштабі суспільства відсутня, кожний підприємець працює на невідомий ринок, капітал, коли розширюється, наштовхується на постійні труднощі. Той факт, що капіталізм нездатний забезпечити належну пропорційність суспільного відтворювання і є безпосередньою причиною промислових криз. Залишалося з'ясувати періодичність настання промислових криз перевиробництва, її причини, а також характер чергування фаз капіталістичного циклу.
Займаючись аналізом промислових криз в Англії, Туган-Барановський звернув увагу на помітну відмінність в швидкості накопичення виробничого і грошового капіталів:
o перший розвивається хвилеподібно, в його динаміці яскраво виражені періоди спадів і підйомів;
o другий нагромаджується безперервно, хоч і в його динаміці існують певні коливання.
Ця обставина в значній мірі пояснюється наявністю прибутків, безпосередньо не пов'язаних з промисловим виробництвом, але які відіграють значну роль в суспільстві (різноманітні ренти, прибутки з державних позик). Звідси випливав висновок, що існує цілий ряд прибутків, розмір яких мало залежить від стану національного виробництва. З усіх категорій національного прибутку найсильніше коливається з року в рік в залежності від стану торгівлі і промисловості підприємницький прибуток, потім йде заробітна плата робітників. Вони підвищуються в епохи розширення виробництва, пожвавлення промисловості і падають в епохи застою торгівлі, скорочення виробництва. Але рента, як прибуток, заснований не на особистій діяльності, а на володінні капіталом в тій або іншій формі, майже не схильна до впливу коливань промисловості і безперервно зростає. Туган-Барановський наводить такий приклад: " проценти з державних позик, іпотек, облігацій і.т.д., як правило, сплачуються так само справно в роки застою, як і в роки пожвавлення промисловості. Земельна рента може падати за тривалі проміжки часу, але короткочасні коливання торгівлі і промисловості ніяк не можуть вплинути на неї через те, що орендні договори укладаються звичайно на більш або менш тривалі терміни ". У результаті механізм циклічного розвитку капіталістичного господарства був представлений таким чином. У пошуках прибуткового вкладання вільний грошовий капітал чинить постійний тиск на виробництво. І як тільки він туди проникає, починається ланцюгова реакція - розширення однієї галузі вимагає розширення суміжних галузей, і пожвавлення охоплює поступово все народне господарство, причому насамперед - галузі, що виробляють засоби виробництва, оскільки будь-яке розширення виробництва вимагає збільшення постійного капіталу. Поступово, по мірі пожвавлення усього народного господарства, раніше вільні грошові капітали посилено притягуються у виробничу сферу через кредитну систему. Вони перетворюються з потенційної купівельної спроможності в реальну, підвищуючи попит і створюючи позитивну кон'юнктуру. Але як тільки витрачання вільного капіталу перевищить швидкість його накопичення, резерв, створений в період застою, поступово буде вичерпаний, і збільшення попиту припиниться. Припинення надходження вільних грошових капіталів виражається в біржовій кризі, що повністю порушує систему кредиту. По мірі витрачання вільних грошових капіталів будуються нові підприємства, і, як тільки їх будівництво закінчується, з елементів формування попиту вони перетворюються в елементи формування пропозиції. Становище на ринку змінюється. Тепер пропозиція починає випереджати попит, ринкова кон'юнктура різко погіршується, товарні ціни падають настільки, що не можуть покрити витрати виробництва. Таким, на думку вченого, є механізм циклічного руху капіталістичного господарства.
Таким чином, періодичне чергування пожвавлення і застою торгівлі в капіталістичному господарстві неминуче при наявності двох умов: неорганізованості виробництва і швидкому накопиченні вільного капіталу. " Кризи спричиняються тим, що у фазі підйому споживання капіталу йде швидше, як його утворення. Тому, чим меншим капіталом володіє країна
Loading...

 
 

Цікаве