WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Дж.Кейнс, М. Зібер, І. Франко, М. Туган-Барановський та їх внесок в економічну думку - Контрольна робота

Дж.Кейнс, М. Зібер, І. Франко, М. Туган-Барановський та їх внесок в економічну думку - Контрольна робота

досліджував питання розвитку первісного суспільства, виникнення різних форм власності, великого й дрібного виробництва в землеробстві та ін.
Велике значення мали праці М. Зібера, що заперечували народницьку тезу про особливий шлях економічного розвитку Росії. Спираючись на економічну теорію К. Маркса, М. Зібер зазначав, що економічний розвиток Росії відбувається за об'єктивними економічними законами і неминуче приведе до капіталізму, що його М. Зібер розглядав як історично минущий лад.
2.2. Соціалістичні ідеї І. Франка та їх практика в українській економічній думці
І. Франко (1856-1916) - великий український письменник, мислитель, історик,філософ, літературознавець. Значне місце в його науковій спадщині належить і економічним питанням.
Велику увагу приділив І. Франко дослідженню економіки Галичини, становищу селянства й робітничого класу. У працях "Земельна власність у Галичині" (1887), "Панщина та її скасування в 1848 році в Галичині" (1897) та інших він дає глибокий аналіз феодальних відносин у тім краї.
Використовуючи великий статистичний матеріал, І. Франко розкриває історію пограбування селянства як в процесі скасування кріпацтва, так і після реформи 1848 p. Указом про скасування кріпацтва селянство було позбавлено частини його власної землі, права безкоштовного користування лісами й пасовиськами, що належали поміщикам. За звільнення селян встановлювались великі викупні платежі (індемнізація). Усе це призвело до непосильної заборгованості і масового розорення селянства. За підрахунками І. Франка, 1848 p. було продано з молотка 881 господарство, а за період 1873- 1883 pp. - 23 287 господарств, або в середньому 2 177 господарств щороку.
Причину соціальної нерівності, експлуатації трудящих І. Франко бачив у існуванні приватної власності. Тому, на його думку, першою обов'язковою умовою для знищення експлуатації має стати ліквідація приватної і встановлення суспільної власності на землю і всі засоби виробництва. Здійснення цих соціалістичних ідеалів І. Франко вважає можливим без насильства, хоч і закликає до боротьби і не пропонує відмовлятись від найрадикальніших ліків - революції.
Великого значення надавав І. Франко політичній економії, під-креслюючи, що вона "безперечно найважливіша з усіх наук". Якийсь час І. Франко викладав політичну економію в робітничих гуртках самоосвіти і навіть підготував, як він сам писав, "невеликий елементарний підручник економії суспільної по Міллю, Чернишевському і Марксу" . Він переклав українською мовою 24-й розділ першого тому "Капіталу", який мав намір опублікувати як додаток до підручника. Але підручник не було надруковано, і І. Франко почав видавати серію брошур і статей, присвячених окремим питанням політичної економії.
І. Франко не був видатним теоретиком у галузі політичної економії. Він скоріше популяризатор економічної теорії і, зокрема, економічної теорії К. Маркса. Аналіз категорій політичної економії в нього підпорядковується іншим завданням. І. Франко хоче привернути увагу суспільства до економічних проблем, до необхідності їх вирішення. На науковому рівні, але доступно, він намагається розкрити трудящим причини їхнього тяжкого економічного становища. Як писав сам І. Франко, за цензурних утисків про економічні й полі-чні справи не можна було говорити відкрито, а довелося "заходити з боків" і говорити про діла менш дражливі, як-от "про історію грошей, теорію людності, історію селянства і т. д.".
З метою пропаганди ідей соціалізму серед робітників І. Франко надрукував у газеті "Ргаса" серію статей під назвою "Робітниче питання": "Хто є робітником?", "Як постала наймана праця?", "Що приносить нам праця?", "На кого ми працюємо?", "Чия вина?". 1881 p. їх було видано окремим виданням під назвою "Про працю". У цих статтях І. Франко широко використовує категорії політичної економії для аналізу економічних питань. І не випадково реакційна польська преса характеризувала збірку як таку, "де на підставі елементарних економічних основ, або за їх допомогою викладено не тільки теорію праці, а й увесь катехізис соціалізму для робітничого класу".
Підкреслювалось, що метою видання "є не наука суспільної економії, а соціалістична пропаганда". Саме цій меті служив популярний виклад економічної теорії (зокрема економічної теорії К. Маркса), зроблений І. Франком.
І. Франко дає визначення предмета політичної економії. Це визначення, проте, не було чітким і сталим. Він розглядає політичну економію як науку про "суспільні зв'язки між людьми", називає її найважливішою з наук тому, що вона "досліджує причини злиднів і багатства людей, вчить про працю, її наслідки, її поділ". Згодом він визначає політичну економію як науку про економічні закони розвитку суспільства. І. Франко поділяв марксистську думку про прогресивний характер суспільного розвитку і на цій підставі робив висновок про історичний характер політичної економії.
Він високо оцінює марксистську політичну економію і називає її політичною економією трудящих класів. "Безперечно, - писав він, - ця наука має найбільше значення для працюючих класів, бо навчає, що єдиною основою людського щастя й добробуту є праця. Тому ця наука завжди сміло й ясно вказує на права працюючих класів, на їх потреби і нестатки і прямує до запровадження справедливішого поділу самої праці і її плодів".
Як захисник інтересів трудящих він писав, що "лише ці класи входять в нашу програму, про них тільки говоримо і їм тільки передусім бажаємо добра".
В аналізі категорій політичної економії І. Франко звертає особливу увагу на такі: товар, гроші, капітал, рента тощо. Аналізуючи товар, він дає йому кілька визначень, але зрештою пише, що це продукт праці, створений не для власного споживання, а для обміну. Він виділяє дві властивості товару - мінову і споживну вартість і дає досить популярне їх тлумачення.
І. Франко послідовно стоїть на позиціях трудової теорії вартості. "Наука економії каже, - писав він, - що без праці немає вартості"".
Саме людська праця є мірою вартості товарів. Цю ідею І. Франко використовує для критики капіталістичного способу виробництва як експлуататорського. Капіталістичне виробництво І. Франко правильно розумів як виробництво, засноване на найманій праці. Для розкриття механізму капіталістичної експлуатації він використовує елементи вчення К. Маркса про додаткову вартість.
Велику увагу І. Франко приділяє висвітленню питання заробітної плати, проте її характеристику він дає переважно з позицій "залізного закону заробітної плати" Лассаля.
Сприймає І. Франко і відкритий К. Марксом загальний закон капіталістичного нагромадження, ілюструючи його численними прикладами з дійсності
Loading...

 
 

Цікаве