WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Економічна думка в Україні в дореформенний період 19 століття - Реферат

Економічна думка в Україні в дореформенний період 19 століття - Реферат


Реферат на тему:
Економічна думка в Україні в дореформенний період 19 століття
ЗМІСТ
1. Вступ стр.2
2. Каразін стр.3
3. Скальковський стр.5
4. Журавський стр.5
5. Степанов стр.7
6. Вернадський стр.9
7. Використана література стр.12
ВСТУП
Розклад феодально-кріпосницької системи, який почався ще в попередні роки, перейшов у першій чверті 19 ст. у тривалу кризу, що загострювалася з кожним десятиріччям. Розвиток елементів капіталізму в промисловості, землеробстві, занепад поміщицького та селянського господарства, посилення кріпосницької експлуатації, пожвавлення визвольної боротьби народних мас, відставання економіки країни від передових західноєвропейських держав тощо дедалі гостріше ставили питання про недоцільність збереження кріпосного права навіть в інтересах панівного класу - дворянства.
Після придушення повстання декабристів уряд встановив у країні режим небувало жорстокої військово-поліцейської диктатури, безжалісно розправляючись навіть із незначними проявами антифеодального протесту.
Проте саме в 30-х роках 19ст. криза феодально-кріпосницької системи в Росії стала досягати небувалих розмірів. У цей період почався промисловий переворот, але кріпосницький лад усіляко гальмував розвиток промисловості, необхідного їй внутрішнього ринку, а також ринку вільної робочої сили.
Невдоволення зростаючим соціальним гнітом охоплювало дедалі ширші маси селянства. Посилився його опір поміщикам, антифеодальний рух (у 1826р. відбулися заворушення селян на Уманщині, в 1831,1833 - на Київщині, 1834 - На Харківщині,1844 - на Катеринославщині, в 1847 - на Поділлі…). Особливо широкого розмаху набув антифеодальний рух селян після революції 1848р. та поразки Росії в Кримській війні. У країні виникла революційна ситуація.
Зростаючий селянський антифеодальний рух дав поштовх дальшому розвитку суспільно-економічної думки в середовищі передової інтелігенції. Під впливом революційно-демократичних ідей за негайне скасування кріпосництва та звільнення селян з землею без викупу виступили петрашевці, а також члени таємної політичної організації "Товариство св. Кирили та Мефодія".
Поглиблення кризи кріпосницької системи сприяло також посиленню дворянсько-ліберальної течії, яку представляла певна частина поміщиків.
КАРАЗІН
Серед передових ідеологів дворян, які прагнули подолання економічної відсталості країни шляхом реформ, помітне місце займав відомий вчений та громадський діяч, засновник Харківського університету В. Каразін (1773-1842).За свої проекти реформ він зазнав арешту, багаторічних поліцейських наглядів, довічної заборони проживати в Петербурзі і Москві, ув'язнення в Шліссельбурзькій фортеці та інших репресій із боку царизму. Але ці репресії не примусили його відмовитись від своїх поглядів.
У корінному соціально-економічному питанні того часу - ставленні до кріпосництва - Карабін займав чітко виражену дворянсько-ліберальну позицію. Будучи прихильником підлеглості селян поміщикам, він, проте, висував ряд ідей, а також робив практичні кроки, спрямовані на обмеження поміщицького свавілля, поступове звільнення селян від кріпосної залежності.
В. Каразін прагнув до ліквідації найтяжчих і найгрубіших форм особистої залежності селян від поміщиків, з її необмеженими поборами та платежами, які негативно впливали на економіку поміщицьких господарств. Він вважав за необхідне визначити обсяг повинностей селян за володіння ними поміщицькою землею, ліквідувати панщину.
Каразін не ставив вимоги повної ліквідації кріпосного права. Він підкреслював, що зовсім не відкидає так зване кріпосне право, а хотів би лише, щоб зловживання цим правом були викоренені, що найголовнішим серед цих зловживань є панщина.
Проект Каразіна мав певне прогресивне значення. Перетворення звичаєво-правових відносин між селяном і поміщиком на договірні створювало умови для особистого звільнення селян у майбутньому і розвитку нових, капіталістичних відносин у землеробстві.
Антикріпосницький характер системи Каразіна проявлявся також у тому, що частина поміщицької землі, яка залишилася після наділення селян земельними ділянками, мала оброблятися не примусовою їхнею працею, а найманою. Коли частина поміщицької землі обробляється поміщицьким реманентом і найманими робітниками, то в такому господарстві вже виникають елементи капіталізму, а поміщик перетворюється на обуржуазненого поміщика-землевласникаю
У цілому проект Каразіна являв собою по суті не що інше, як своєрідний варіант так званого пруського шляху розвитку капіталізму в землеробстві.
Проблему поступової відміни панщинно-кріпосницької системи Каразін пов'язував з необхідністю державних реформ в країні.
Отже, погляди Каразіна значною мірою відбивали назрілі нові тенденції в економічному розвитку країни, коли в надрах старого кріпосницького ладу ріс і зміцнювався капіталістичний уклад. Являючи собою по суті поміщицьку програму аграрних реформ, що об'єктивно мали призвести до зміни феодального ладу капіталістичним, погляди Каразіна, таким чином, були прогресивними для свого часу.
Причиною економічної відсталості країни, дедалі зростаючої залежності від промислово розвинутих держав Європи Каразін вважав її однобічний, аграрний розвиток. Вирішальну умову подолання такого стану він вбачав у форсованому зростанні вітчизняної промисловості, в якому держава мала відігравати активну роль. З цією ж метою він наполягав на прийнятті законів, які забезпечили б економічні інтереси підприємців і купців, тобто буржуазії. Каразін висловлював думку про необхідність надання фабрикантам і власникам мануфактур певних привілеїв, головними із яких він вважав звільнення їх від податків, що дуже гальмували розвиток промислового підприємництва.
Прогресивною була й вимога Каразіна щодо розвитку промисловості по всій країні, а не лише в одній столиці. Для розвивання цієї надзвичайно гострої проблеми він запропонував ряд оригінальних планів, у тому числі й залучення до цієї справи іноземних капіталістів.
Каразін розумів, що розвиток вітчизняної промисловості великою мірою залежить від стану фінансової системи країни. Він показує, що зростаючі з року в рік зовнішні державні борги - головна причина безупинного знецінення російських грошей і, отже, повсюдного занепаду промислів, як і інших галузей господарства. Тому Каразін запропонував ряд реформ у фінансовій політиці, метою яких було підвищення курсу карбованця, зміцнення фінансової системи й м посилення в результаті цього вітчизняної промисловості. Однією з реформ, запропонованих нам, був продаж "приватним людям" усіх казенних земель, що, на його думку, матиме благотворний вплив на всі галузі промисловості.
Каразін визнавав корисним тільки прибуткові підприємства.При цьому перевагу він віддавав не державним, а приватновласницьким підприємствам, оскільки вважав, що приватна власність і породжуване нею приватне підприємництво краще відповідає вимогам часу.
Слід підкреслити, що Каразін дедалі більше усвідомлював необхідність
Loading...

 
 

Цікаве