WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Іcторiя розвитку економiчних теорiй , та становлення рiзних наукових шкіл. - Курсова робота

Іcторiя розвитку економiчних теорiй , та становлення рiзних наукових шкіл. - Курсова робота

теорiею робітник продає на ринку не працю, а робочу силу сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що використовуються у виробництві товару. Робоча сила є специфічним товаром. Ідо має споживчу вартість (здатність до продуктивної праці) та мінову вартість (сума життєвих засобів, необхідних для утримання робітника та його сім'ї).
Підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість. Але робітник працює значно більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили. Весь результат праці за рамками необхідного робочого часу на створення вартості робочої сили становить додану вартість. Розрізняє абсолютну та відносну форми доданої вартості.
Заробітна плата - це грошове вираження вартості товару робочої сили.
Прибуток - це форма доданої вартості, яка виступає у трьох функціональних різновидах:
-промисловий прибуток;
-торговий прибуток;
-позичковий відсоток.
Рента форма доданої вартості у землеробстві. Виступає як: а) абсолютна рента (пов'язана з наявністю монополії приватної власності на землю);
б) диференційна рента (пов'язана з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок).[4;262]
Капітал - це вартість, що створює додану вартість. Само зростаюча вартість. Виступає у трьох функціональних формах:
а) промисловий;
б) торговий;
в) позичковий.
Ділить капітал на:
а) основний та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на створений продукт частинами;
б) обіговий та частіш капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт;
в) постійний (с) та чистина капіталу, що витрачається купівлю засобів виробництва;
г) змінний (v) та частина капіталу, яка витрачається на робочу силу. Виводить залежність між постійним та змінним капіталом і називає її органічною будовою капіталу (с/v). [4;270]
Еволюцiя економiчних поглядiв суспiльства призвела до виникнення новоi економiчноi думки, цiлоi течii - класичноi полiтичноi економiки. Саме представники цiеi школи вперше перенесли економiчнi дослiдження з сфери оббiгу у сферу виробництва.З упевненостю можна сказати, що саме з цього часу виникае економiчна наука у повному розумiннi цього слова. I до сих пiр деякi досiдження класикiв полiтичноi еконоiки являються основою новiтнiх економiчних теоiй.
3.Основнi напрями економiчноii науки XX- початку XXI ст.
Одним з фундаментальних принципів економiчноii науки XX стало положення про те, що функціонування економічної системи можливе лише при досягненні рівноваги між елементами, що її складають. Це положення, сформульоване класичною економічною школою, витримало іспит і часом, і критикою і лягло в основу економічної теорії як загаль-новизнане, а різні школи і напрями розрізнялися лише пропонованими способами досягнення рівноваги.
Класики вважали, що рівновага досягається в процесі обміну на основі витрат на виробництво товарів! послуг. Але підхід з позицій трудової теорії вартості не зміг об-ґрунтувати необхідності повернення системи в рівноважний стан. Більш того, саме з позицій такого підходу Карл Маркс обґрунтував неминучість розбалансування системи, її краху і пошуків рівноваги на іншій (нетоварній) основі.
Прихильники класичного підходу, однак, не здавалися. В останній третині XIX ст. виникає напрям в економічній теорії, що, зберігши деякі основні принципи традиційного класичного підходу, істотно видозмінив розуміння способів досягнення економічної рівноваги.
3.1 Неокласичний напрям
Неокласичний напрям погоджувався з тим, що економічне життя суспільства цементується ринковими зв'язками, які встановлюються між суб'єктами, що вільно хазяйнують і орієнтуються на максимізацію своєї вигоди. Але на відміну від старих класиків основу обмінюваності шукали не у витратах виробництва, що об'єктивно складаються, а в суб'єктивних оцінках споживачами і виробниками корисності благ, що купуються і продаються, яка знаходить вираження у ринковому попиті та ринковій пропозиції. Через їхню взаємодію і реалізується рівновага, тобто встановлюється така ціна, що задовольняє і продавця, і покупця. Цю взаємодію зручно виразити математично у вигляді функціональних залежностей, де ціни і кількості пропонованих і запитуваних благ виступають як перемінні. Неокласики досить широко використовували у своїх дослідженнях математичний апарат, зокрема методи диференціального числення. Намагаючись дати кількісну характеристику досліджуваних величин, вони оперують поняттям границі, що дає змогу обмежити об'єкт аналізу і надати йому чисельної визначеності (наприклад, гранична корисність блага, гранична продуктивність чинників). Це дало підставу називати напрям - маржиналізмом (границя). Він дістав широкого розповсюдження, об'єднував цілу пилку шкіл, що склалися в різних країнах: австрійську, лозапську, кембріджську та ін.
Головні методи принципу Маржиналiстiв:
1) ідеологічна нейтральність аналізу. На думку маржиналістів перетворення політекономії в дійсну науку передбачає звільнення її від впливу ідеології і відокремлення від конкретних економічних дисциплін. "Чиста" економічна теорія призначена для з'ясування універсальних закономірностей незалежних від місця і часу. Щоб підкреслити ідеологічну нейтральність, "незацікавленість" своїх досліджень маржиналісти стали застосовувати замість терміна політекономія - термін економікс.
2) перегляд, визначення предмета дослідження; якщо економічна теорія на думку маржиналістів призначена вивчати універсальні закони і не залежні від ідеології, то перед нею слід поставити таку загальну проблему, яка не міняється з розвитком суспільства, і не стосується нічиїх класових (соціальних) інтересів и центральною у маржиналістів стає проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів.
3) статичний підхід до дослідження. Усі маржиналістські теорії передбачають існування статичної рівноваги, при якій попит дорівнює пропозиції, ресурси використовуються повністю, національний доход максимальний.
4) положення про стабільність, визначеність рівня виробництва означало прихильність маржиналізму до ідеї примата (пріоритет) обміну над виробництвом. Оскільки продукт вже вироблений і існує в готовому вигляді основної економічної закономірності, виявляється з аналізу процесу обміну.
5) маржиналісти відмовляються від категорії класів. На їх думку власники благ в тому числі і факторів виробництва є принципово однорідними господарськими суб'єктами, між якими існують рівноправні відносини продавця і покупця або виробника і споживача.
6) суб'єктивно-психологічне пояснення економічних явищ. Відмова маржиналістів від поділу суспільства на класи обумовила зникнення соціальної детермінації господарських суб'єктів. В маржинилістській системі, де усі економічні суб'єкти однорідні та рівноправні, кожен діє
Loading...

 
 

Цікаве