WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Іcторiя розвитку економiчних теорiй , та становлення рiзних наукових шкіл. - Курсова робота

Іcторiя розвитку економiчних теорiй , та становлення рiзних наукових шкіл. - Курсова робота

центрі уваги представників-неокласиків, перш за все А.Маршалла та А.Пігу - задоволення проблем людини
А.Маршалл грунтовно проаналізував, як складаються (формуються) і взаємодіють попит і пропозиція, ввів поняття еластичності попиту, запропонував свою компромісну теорію ціни.[5;213]
Основна увага таким чином була сконцентрована на розробці теорії ціни.
Ціну продукту він розглядав, як найважливіший елемент ринкової економіки, а ринок як високоорганізовану інституцію, де взаємодіють попит і пропозиція і встановлені ціни.
В його теорії ціни синтетично поєднуються і досліджуються дві групи факторів, що впливають на ринкову ціну.
Маршалл вважав, що його теорія ціни спрямована на пошук всіх факторів, що визначають ціну. Оскільки ринкові ціни складаються під впливом попиту та пропозиції - це в свою чергу на думку Маршалла потребує виділення суми факторів, від яких залежать їх зміни та взаємозв'язок наринку. З одного боку є ціна попиту; вона формується під впливом попиту на товар; він визначається корисністю продукту. Ця група факторів - ринкового походження. З іншого боку існує ціна пропозиції; вона залежить від витрат виробництва, тобто пов'язана з процесом виробництва. Фактори виробництва: земля, праця, капітал і організаторські здібності підприємця визначають ціну пропозиції. У визначенні ціни він виділяв її залежність від граничних витрат з боку пропозиції і від граничної корисності з боку попиту.
Витрати на виробництво граничної одиниці товару і виручка від його продажу будуть рівні.
Середня або рівноважна ціна товару тлумачилася ним, як результат ціноутворення, коли пересікаються на ринку ціна попиту і пропозиції.
Маршалл одним з перших економістів пов'язав з ціною товару його еластичність.[2;189]
В теоретичній системі Маршалла важливе місце поряд з теорією ціни посідає теорія розподілу. Згідно з цією теорією кожен із факторів виробництва (земля, праця, капітал, підприємець) мають сторону і попиту і пропозиції. Виходячи з цього кожен з цих факторів мають ціну попиту, яка встановлюється його граничною продуктивністю і ціну пропозиції, яка визначається його граничними витратами.
Величина зарплати, відсотка і ренти є рівноважною ціною цих факторів (праці, капіталу, ренти).
Загальний національний доход є результатом дії всих факторів і зростання за збільшенням пропозиції факторів.
В 20рр. з'являється кембриджський варіант кількісної теорії грошей або теорії касових залишків. Її авторами були А.Маршалл, А.Пігу та Дж.Х.Робертсон.
Основна ідея кількісної теорії грошей - безпосередній вплив змін грошової маси на рівень цін.
Нове, що з'являється зараз в кембриджському варіанті те, що центром аналізу стають мотиви, що визначають нагромадження готівки в касах фірм і у окремих осіб.
Прагнення суспільства зберігати певну частину своїх доходів в грошовій формі розглядається прихильниками кембриджського варіанту, як найважливіша умова автоматичного встановлення рівноваги в економічній системі при наявності гнучкої системи цін.
Зростання або зниження цін на думку авторів викликає зміну реальної цінності суми грошей у вигляді готівки. Щоб зберегти її незмінною економічні суб'єкти будуть прагнути збільшувати грошову частину свого доходу, яка споживається, якщо ціни зростають; якщо є ціни знижуються - то їх дії будуть зворотними. саме це прагнення до збереження реальної цінності грошової частини доходу виступає у прихильників кембриджського варіанту, як автоматичний регулятор встановлення рівноваги на ринку, тобто збільшення цін викликає зменшення споживання і внаслідок цього зменшення попиту та цін. Падіння цін, навпаки, стимулює зростання попиту і наступне зростання цін.
Такі процеси одержали назву "ефект Пігу" або "ефект реальних касових залишків".[5;224]
Також Артур Пігу один з перших неокласиків, котрий піддав сумніву досконалість ринкового механізму та вільної конкуренції. Він показав, що існують вагомі та стійкі причини, які порушують дію ринкового механізму і внаслідок цього обумовлюють необхідність державного втручання.
Головними з них є:
1) неминучість виникнення монополії. Монополія та монополістична конкуренція обумовлюють зростання цін та зниження рівня інвестицій. В результаті відбувається падіння можливого рівня дивіденду. Отже, необхідне обмеження монополістичних тенденцій з боку держави.
2) так звані зовнішні ефекти. Тобто позитивні або негативні ефекти діяльності приватних осіб та фірм, які не знаходять вартісної оцінки на ринках, але від яких виграють (страждають) інші суб'єкти господарювання.
Зовнішні ефекти є відображенням протиріччя між інтересами виробництва та потребами суспільства.[5;249]
Пігу розглядав дві форми державного втручання в економіку:
- пряму;
- не пряму.
Не прямі заходи (податки, субсидії) необхідно застосовувати для усунення економічних наслідків "зовнішніх ефектів", що виникають в умовах вільної конкуренції.
Пряме втручання необхідне при існуванні монополії. Однак на думку Пігу антимонопольне законодавство є корисним, але малоефективним; він висловлює ідею прямого втручання держави у галузі в яких найбільш існує загроза виникнення монополії.
Втручання держави має здійснюватися у формі безпосереднього контролю над цінами та тарифами.
Крім того, Пігу не виключає можливість прямих державних капіталовкладень в певні сфери економіки та прямого державного управління.[11;124]
Таким чином, в концепції Пігу були сформульовані важливі аспекти участі держави в економічній діяльності, однак в цілому вона залишалася в межах неокласичної традиції.
Неокласичний напрям виникнувши наприкінці 19ст. став панівним у провідних країнах світу, але в 20-30рр. 20ст. внаслідок поглиблення кризових явищ в економіці і суспільному житті індивідуально-розвинутих країн, цей напрям пережив кризу; одночасно в цей період виникає новий напрям в економічній теорії - кейнсіанство і починаючи з цього часу ці два напрями конкурують один з одним, а інколи їх представники намагаються розробити синтетичні, інтегровані теоретичні концепції. Але 70-х роках неокласична теорія переживає новий етап свого розвитку, починає відроджувати класичні традиції, повертається до визнання визначальної ролі господарюючого суб'єкту та дії ринкового механізму саморегулювання для встановлення загальної економічної рівноваги. Розвиток неокласичної теорії пов'язується з дослідженнями в кількох напрямах: з теоретичним визнанням шляхів подолання кризових явищ в ринкових відносинах; з прогнозуванням економічної поведінки суб'єктів ринкової діяльності в динамічному середовищі; з формуванням принципів економічної політики, спрямованої на захист та підтримку конкурентної ринкової економіки в умовах монополізму; з визначенням методів вирішення соціальних проблем, породжених дією ринкових сил, що до цього часу залишалися поза увагою неокласичного аналізу. Знову
Loading...

 
 

Цікаве