WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Економічна інтеграція та глобалізація у світовій економічній думці - Реферат

Економічна інтеграція та глобалізація у світовій економічній думці - Реферат

початку 90-х років на Заході панував третій за післявоєнний період напрям у поясненні процесу світового розвитку - постмодернізм. Постмодерністи не звинувачували Захід в усіх бідах світу і намагались дивитися на світ під новим кутом зору - менш ідеологізовано, більш об'єктивно. Навідміну від модернізму постмодернізм не мав футурологічних фантазій і не захоплювався простими схемами економіко-технічного виховання людства, нагородженням його чудесами науки. Постмодернізм навідміну від модернізму не ділив світ на "сучасну" та "архаїчну" частини, не протиставляв модернізм і традиціоналізм, наполягав на тому, що існують універсальні цінності, але не лише західні, а загальнолюдські. Таким чином, постмодернізм "зв'язав" розламаний за соціальною ознакою світ, відмовившись дивитися на Захід, як на особливий регіон, що веде решту країн до змін.
Навідміну від антимодернізму постмодернізм не мав ілюзій стосовно радикальних соціальних експериментів, не захоплювався критикою буржуазного світу. Постмодерністи навідріз відмовилися бачити в незахідному шляху розвитку переконливий чи достойний наслідування приклад.
Провідниками постмодернізму в економічній теорії були С.Леш, Д.Харві, в теорії культурного розвитку світу - Ж.-Ф.Ліотар, М.Фуко. постмодерністи вважали найважливішим фактором культурного і матеріального життя здійснений Заходом "новий і небачений стрибок", і поки що ніхто не зумів повторити пройдений Заходом шлях, не зміг перевершити його досягнення. Еліта західної думки дійшла висновку, що Росія і соціалізм не можуть дати технологічного чи соціального прикладу, переконливого для широко критикованого Заходу. Особливо привабливим у західному світі була можливість для окремо взятої незалежної особистості заглибитися в приватне життя, вибрати будь-який шлях, будь-які найоригінальніші ідеї як найголовніші.
Саме в цьому полягає серцевина постмодерністського бачення світу, його принципова особливість в оцінці дихотомії Захід - не-Захід. Переносячи фокус уваги на особистість, постмодерністи висунули принцип універсальності світу. Цей постулат ніби нівелював відмінності між Заходом та іншими країнами. Ці ідеологи надавали перевагу не захоплюватися геополітикою, їх менше, ніж компактні державні угруповання, цікавили індивідуальності, персональні долі, які можуть бути принципово схожими у представників усіх "трьох" світів незалежно від кількості споживаних калорій, власності.
Але постмодернізм не зміг відповісти на запитання, що виникли у результаті епохальних світових зрушень 1989 - 1991 рр., які порушили сталу картину світу, помістили протистояння Росія - Захід у зовсім іншу площину, а потім ліквідували це протистояння. Зближення "першого" і "другого" світів дискредитувало постмодерністський нігілізм і вимаголо нового осмислення новоутвореної ситуації.
Швидка руйнація соціалістичного світу, який ще зовсім не давно розглядався як реальна - у процесі модернізації - альтернатива Заходу, викликала шок серед теоретиків. Концептуалізація основної лінії світового розвитку стала головним завданням для усіх спраглих до нового осмислення світового розвитку.
У результаті перемоги Заходу на зміну постмодернізму прийшло нове осмислення проблем глобального розвитку, яке було назване неомодернізмом, оскільки відроджувало віру у прогрес, характерну для 50-х рр. ХХ ст., і засновувалось на прив'язаності до науки та традиційних цінностей. Деякі теоретики надають перевагу визначенню неолібералізм, оскільки він протиставив себе державному втручанню у суспільні справи. Таким чином мова йшла про четверту інтерпретацію процесу розвитку західними теретиками.
Передова група теоретиків дійшла висновку, що оскільки відновлення ринку та демократії відбулося у світовому масштабі, і демократія, і ринок є абстрактними і всезагальними ідеями, універсалізм знову став живильним джерелом соціальної теорії. Про ринок почали говорити як про інструмент прогресу, об'єднавчу світову силу, раціональний інструмент стосунків Заходу зі східними та іншими сусідами. Захід знову почали називати локомотивом світового розвитку.
Після 1945 р. західні ідеологи почали переосмислення ідей загальносвітового порядку (створення ООН), у 60-ті роки критично проаналізували світовий оптимізм, потім змирилися із великою кількістю постмодерністських конструкцій і завершили коло гімном демократії та ринку. Тепер не було тиску конкурентних ідей - цифри та факти були промовистими, оскільки вказували на джерела та умови прогресу, на ті риси, які разом забезпечують глобальне лідерство. Глобалізація із початку 90-х років є головною теоретичною схемою, що панує у сучасному мисленні.
Використано матеріали джерел 1, 3
Тенденції розвитку людства, визначені Питиримом Сорокіним
Використано матеріали джерела 2
Питирим Сорокін виділив такі три тенденції розвитку людства:
- переміщення центру творчого лідерства людства з Європи, де воно було зосереджене протягом останніх п'яти століть, у район Тихого океану й Атлантики, особливо до Америки, Азії, Африки;
- дезінтеграція переважно чуттєвого типу людини, культури, суспільства і системи цінностей, поступова їх заміна інтегральним соціокультурним устроєм;
- взаємна конвергенція капіталізму і комунізму, переростання їх в інтегральне суспільство, яке істотно відрізнятиметься від капіталістичних та комуністичних зразків.
Розглянемо у зворотній послідовності, як здійснюються накреслені Питиримом Сорокіним тенденції.
Перехід від пізньоіндустріального суспільства (у капіталістичному і соціалістичному його варіантах) до постіндустріального стає сьогодні загальновизнаною реальністю. Те, що соціалізм в СРСР та європейських країнах зазнав краху, важко заперечувати. Проте соціальний експеримент не був марним: багато досягнень соціалізму запозичені країнами, що формують підвалини постіндустріального суспільства. Але хибним був би і висновок про перемогу капіталістичного ладу: двічі протягом півстоліття він увергнув людство у руйнівні світові війни, збільшивши прірву між багатою меншістю та злиденною більшістю планети, породивши на схилі свого віку панування ТНК та мафіозних структур, наркоманію та масову антикультуру. Капіталізм переконливо продемонстрував свою безперспективність.
Підтверджуються висновкиПитирима Сорокіна про те, що і капіталізм, і соціалізм (в їхньому реальному, а не ідеологізованому вигляді) є недосконалими і не в змозі задовольнити потребу майбутнього людства у достойному творчому житті; що обидва устрої працюють лише в особливих умовах, в особливі періоди, а в інших умовах та за інших часів вони не працюють і тому не потрібні; що обидва устрої дедалі більше втрачали свої специфічні риси, запозичували і поєднували характеристики один одного; що обидва типи перебувають у процесі конвергенції, злиття у проміжний тип, відмінний від комунізму і капіталізму, який зрештою утворить єдиний соціальний, культурний та особистісний устрій у людському всесвіті.
Звичайно, це лише загальні контури руху до майбутнього суспільства. Шлях цей є складним і суперечливим. Але попри все стає очевидним, що саме цей шлях відбиває об'єктивну логіку історичного прогресу, з усією його складністю, суперечливістю.
Але ж яким буде суспільство, що до нього прямує людство у ХХІ столітті, ще не зрозуміло. Прагнучи розгадати таїну, вчені дають різні назви майбутньому суспільству: постіндустріальне, постекономічне, інформаційне та ін.
Питирим Сорокін пропонує термін "інтегральний соціокультурний устрій", який показує, що майбутнє суспільство, на противагу чуттєвому чи ідеаціональному (надчуттєвому) капіталізму або соціалізму вбирає в себе, інтегрує те позитивне, що було вироблене на попередніх стадіях розвитку суспільства, творчо
Loading...

 
 

Цікаве