WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Економічне вчення Д.Рікардо. Математична школа: В.Парето, Л.Вальрас. Соціально-правовий інституціоналізм Дж.Колюнса - Контрольна робота

Економічне вчення Д.Рікардо. Математична школа: В.Парето, Л.Вальрас. Соціально-правовий інституціоналізм Дж.Колюнса - Контрольна робота

американських університетах, в урядових установах, певний час був фактично одним із ідеологів Американської федерації праці, брав участь у розробці низки законопроектів.
За його участю було підготовлено такі фундаментальні наукові праці, як "Документована історія промислового суспільства" у десяти томах (1911) та "Історія робітничого класу в США" (1918- 1935). Як і Веблен, Коммонс в основу аналізу бере позаекономічні інститути. Проте якщо Веблен на перший план висував психологічні й біологічні фактори, то в Коммонса такими є юридичні, правові норми. Він досліджує дію колективних інститутів: сім'я, виробничі корпорації, профспілки, держава тощо; досліджує колективні дії, спрямовані на контролювання дій індивідуальних. У праці "Інституціональна економіка" він писав, що колективні дії є єдиним способом примирення суперечливих інтересів. Він дійшов висновку, що прагнення в економіці виявляються через суди. Суди він розглядає як важливий фактор економічного розвитку. В основу вирішення економічних проблем мають бути покладені рішення Верховного суду. Наголошування на приматі права зумовлювалося особливостями його розвитку в США, зокрема відсутністю кодифікації (відповідних кодексів) так званого загального права. За цих умов рішення судових органів, особливо Верховного суду, мали обов'язкову силу щодо всіх аналогічних справ. Отже, суди були тлумачами права.
І Коммонс формулює "юридично-мінову концепцію" суспільного розвитку. Її суть полягає в тім, що в основу розвитку він покладає мінові відносини, зображуючи їх як юридичні. Вихідною економічною категорією він оголошує юридичне поняття угоди. Учасниками угоди можуть бути всі інститути суспільства: сім'я, тред-юніони, акціонерні компанії і навіть держава. Відносини між капіталістом і робітником теж є угодою рівноправних членів суспільства.
Сама угода, яка становить основний елемент кожного економічного інституту, включає в себе три моменти: конфлікт, взаємодію, вирішення. Це має означати, що всі суспільні конфлікти, усі суперечності можна розв'язати. Запорукою цьому буде юридичне регулювання правил "угоди". Коммонс допускає не лише мирне врегулювання конфлікту, а й примусове. Як приклад він наводить діяльність великих холдингових компаній, котрі є провідними колективних інститутів і найбільш визначними учасниками угод. Як однією з форм регулювання діяльності вони широко користуються методом фінансового контролю, фінансового примусу.
Конфлікт може і мусить розв'язувати також держава, зокрема через встановлення судовими органами так званої розумної цінності. У концепції Коммонса категорія "розумної цінності" посідає велике місце. Він навіть заявляє, що політична економія - це наука про процеси, які ведуть до встановлення "розумної цінності". Економічна наука повинна займатися аналізом мети, якої, шукаючи добробуту, прагне людина. Уся економічна діяльність пояснюється, кінець-кінцем, бажанням людей домогтися ліпшого життя. Саме тому слід встановити такий юридичний і економічний порядок, який забезпечив би сталу основу, гарантії для чекання. "Без цієї гарантії очікувань, - зазначав він, - не може бути вартості, підприємництва, угод і зайнятості тепер, або всього цього буде менше. Вартість є сучасною оцінкою майбутнього блага".
Коммонс критикує класиків і неокласиків за їх визначення вартості і зазначає, що воно могло бути придатним колись. З розвитком "банкірського капіталізму" поняття вартості випливає з угоди про виконання в майбутньому певного контракту2. Така теорія виводить вартість із переговорів, її остаточне встановлення завершується в судах. На думку Коммонса, юридичний підхід до визначення вартості є прагматичнішим. Він не заперечує необхідності врахування і витрат виробництва. Проте самі ці витрати він розглядає із суб'єктивно-психологічних позицій як притаманну людині внутрішню психологічну протидію стимулам до дій (протидія ризику, передачі власності в наймання на невигідних умовах тощо). Саме в результаті такої протидії і виникає "розумна вартість". Таким чином, "розумна вартість" у Коммонса є не тільки результатом випадкового втручання судових органів у вирішення конфліктів між окремим підприємцями, а загальним принципом регулювання ними економічного життя, тобто "торжеством колективного розуму" над індивідуальним. Інакше кажучи, Коммонс розглядає вартість як очікуване право на майбутні блага й послуги.
Визначаючи економічні критерії як юридичні відносини з приводу цих категорій, Коммонс і власність трактує не як економічну категорію, а як юридичний "титул власності". У нього власність поділяється на три категорії: речову, неречову (борги і боргові зобов'язання) і невідчутну (цінні папери). Саме в купівлі і продажу цінних паперів виступає в чистому вигляді "угода з титулом власності", Ці угоди у Коммонса є головною ознакою капіталістичної економіки, а фіктивний капітал - основною економічною категорією.
Відтак у Коммонса капіталістична економіка набирає якогось не-реального, містичного характеру. З аналізу випадає не лише виробництво, а й ринок, обмін. Усе це підмінюється лише "очікуванням майбутніх сприятливих угод".
"Інституціональна економіка" в Коммонса - це економіка "ре-гульованого капіталізму", "адміністративного капіталізму", або, як він інколи висловлювався, "розумного капіталізму". Ці характеристики зв'язані з визначенням ролі держави в капіталістичному суспільстві. Держава має забезпечити управління розвитком капіталістичної економіки, регулювати конфлікти не лише між окремими капіталістами, а й між капіталістами і робітниками.
Коммонс визнавав неминучість конфліктів у сфері трудових відносин. Марксистському вченню про класову боротьбу він протиставив теорію "соціального конфлікту". Соціальні конфлікти не мають антагоністичного характеру. Уся проблема полягає лише в тім, щоб опрацювати задовільні правила регламентації. Велику роль у цій справі він відводив профспілкам, які мають забезпечувати "загальні інтереси", а не підривати капіталістичну систему.
Хоч Коммонс у молоді роки і набув репутації радикала, насправді він не домагався зміни капіталістичних відносин. Він прагнув лише "розумного", правового вирішення суперечностей, конфліктів у суспільстві. Він опинився, як писав американський дослідник економічної думки Селігмен, у полоні американського прагматичного міфу, згідно з яким людський розум здатнийвирішити всі актуальні проблеми, коли тільки спрямувати його на правильний шлях.
Список використаної літератури
1. Білоконенко О.В. Історія економічних вчень. - К., 1998.
2. Історія економічних учень. Підручник / Л. Я. Корнійчук, H. О. Татаренко, А. M. Поручник та ін.; За ред. Л. Я. Корнійчук, H. 0. Татаренко. - К.: КНЕУ, 1999.
3. Мешко І.М. Історія економічних учень. - К., 1994.
4. Мешко І.М. Історія економічних вчень. Основні течії західноєвро­пейської та американської думки: Навч. посібник.- К.: Вища школа, 1994.
5. Несторенко О.П. Історія економічних вчень. - К., 2000.
6. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень. - Навч. посібник. - К.: Знання - Прес, 2001.
7. Эспинас А. История экономических учений.- С.Пб., 1998.
Loading...

 
 

Цікаве