WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → 1. Предмет історії економічних вчень. 2. Місце історії економічних вчень у системі економічних наук - Контрольна робота

1. Предмет історії економічних вчень. 2. Місце історії економічних вчень у системі економічних наук - Контрольна робота

з вимогою соціального контролю суспільства над економікою.
Кейнс не надавав особливого значення політичним і соціальним факторам і стояв на позиціях безперервності економічного розвитку, хоч і не заперечував необхідність реформ. Проте в посткейнсіанців У центрі уваги стоять проблеми економічного зростання й розподілу.
У 70-х - початку 80-х pp. на зміну кейнсіанству прийшов неоконсерватизм, який спирався переважно на неокласичні ідеї, хоч у неоконсервативних теоріях чіткіше виявляється ідеологічна спрямованість. Прихильники цих теорій виправдовують нерівність у доходах, у розподілі багатства. Вони виступають за податкові пільги для найбагатших верств населення, домагаються скорочення соціальних програм. Про зростання ролі політики та ідеології у неокласичному напрямі писали й західні економісти, зокрема американці А. Айхнер і Р.Ерл.
У всесвітньо відомому підручнику П. Самуельсона "Економікс" спостерігається поступове зростання інтересу як до політичних, так і до соціальних проблем. До того ж Самуельсон неодноразово повертається до терміну "політична економія", підкреслюючи соціальну значущість останньої і увагу до соціальних проблем. На думку Самуельсона, предмет політичної економії (економічної теорії) збігається з предметом таких наук, як соціологія, психологія тощо.
Отже, будь-які спроби заперечити зв'язок економічної теорії та ідеології, створити деідеологізовану історію економічної думки не мали успіху. І не випадково американський економіст Уоррен Дж. Семюельс писав: "Неокласична школа, кейнсіанство, монетаризм, марксизм і інституціоналізм - усі ці напрями економічної думки є більшою чи меншою мірою невизначеними, але відносно відособленими парадигмами. Усі вони функціонують як ідеологія, виступаючи одночасно як пізнавальні системи і як вираз систем цінностей".
Щодо більш широкого аспекту визначення місця й ролі ідеології в науці й усьому духовному житті, то тут для другої половини XX ст. можна назвати два етапи, два підходи до вирішення проблеми. У 50-60-ті роки, а це був період економічного піднесення в розвинених капіталістичних країнах, з'являється цілий ряд концепцій, що проголошували "деідеологізацію" західного суспільства й міжнародного життя в цілому.
Одним із перших, хто заклав основи концепції "деідеологізації" у праці "Опіум інтелектуалів" (1955), був французький соціолог Р. Арон. На початку 60-х pp. ця ідея розроблялася в різних варіантах американськими вченими С. Ліпсетом, А. Шлезінгером, Т. Парсонсом. Д. Белл у збірці статей "Кінець ідеології" (1969) прямо заявляє, що традиційні системи вичерпали свої творчі можливості й відходять у минуле.
У 70-ті роки західні теоретики оголосили про "оновлення духу", виникнення "нової ідеології". Вони закликали до "реідеологізації" західного суспільства, тобто відродження ідеологізації. Переглядають свої погляди щодо ролі ідеології в сучасному суспільстві Р. Арон, Д. Белл, С. Ліпсет, Т. Парсонс та інші. А західнонімецький соціолог Є. Хельце в монографії "Ідея та ідеологія" (1969) заявив про необхідність оцінювати значення ідеології в рамках історичного процесу, відмовитись від концепції деідеологізації як такої, що не витримує критики, не підтверджується фактами. Він підкреслював, що ідеологія активно втручається в усі сфери життя, що навіть саме поняття "деідеологізація" уже має ідеологічне забарвлення. Поява цієї ідейної хвилі, що означала посилення ролі ідеології, позначилась на всіх напрямах суспільної думки.
Отже, предметом історії економічних вчень є вивчення історичного процесу виникнення і розвитку економічних ідей, течій, шкіл, поглядів формування і розвиток економічної науки на різних ступенях розвитку суспільства як особливої системи знань.
2. Місце історії економічних вчень у системі економічних наук
Історія економічних вчень відноситься до числа гуманітарних дисциплін і займає дуже важливе місце. Методологічною основою науки є вчення про базиси та економічні надбудови.
Історія економічних вчень займає велике місце в системі економічних наук. Доповнюючи економічну теорію, вона разом з тим несе визначене самостійне навантаження. Велике значення історії економічних навчань і в системі економічної освіти, у підготовці економістів, у формуванні їхньої кваліфікації.
У літературі прийняте наступне визначення науки: історія економічних вчень вивчає історичний процес виникнення і розвитку основних систем економічних поглядів учених різних історичних періодів. З цього випливає, що аналіз виникнення і розвитку економічних вчень охоплює весь історичний процес суспільногорозвитку, всі історичні епохи починаючи з рабовласницького суспільства.
Корені економічних теорій ідуть у природу економічного ладу, що складає основу розвитку суспільства. "Економічні умови, - підкреслював Ф.Енгельс, - як би сильно не впливали на них інші - політичні й ідеологічні, - є в кінцевому рахунку усе-таки вирішальними й утворять ту червону нитку, що пронизує весь розвиток і одна приводить до його розуміння"
Зв'язок економічних вчень з економікою суспільства найбільш безпосередня. Роль їх у суспільному розвитку дуже велика. Економічні навчання не пасивно відбивають процеси, що відбуваються в економіці, а роблять на них визначений вплив, сприяючи суспільному розвитку, чи прискорюючи, навпаки сповільнюючи його. Загальновідомо, що багато концепцій (наприклад, неокласичні чи кейнсіанські), з'явилися основою державних економічних програм.
Економічні вчення досліджуються в динаміці в процесі історичного розвитку. Разом з тим необхідно підкреслити, що історія економічних вчень звернена в сучасність. Це визначається особливою актуальністю і навіть злободенністю розглянутих нею питань, у чому одна з важливих особливостей предмета історії економічних навчань. Аналіз економічних навчань минулих епох не є самодостатнім, здійснюється не заради вивчення самого історичного процесу. Пізнання історичного минулого сприяє кращому розумінню джерел сьогодення.
Також історія економічних вчень - складова частина історії економічної думки - ширше поняття, тому що вона вивчає не лише теоретичні погляди, але й історію податків, грошей, фінансів, ведення домогосподарства, форм управління і т.д.
Курс історії економічних вчень не лише вивчає джерела і погляди економістів, але й виявляє взаємозв'язок ідей та трансформацію підходів і висновків.
Історія економічних вчень допомагає зрозуміти загальний її взаємозв'язок з економічною політикою.
Погляди - це судження, які витікають з аналізу економічних процесів, які відображають їх суть, причинно-наслідкові і функціональні взаємозв"язки. Форми суджень - різні і багатогранні. Вони виступають у вигляді законів, принципів, постулатів, моделей. Формул. Із системи поглядів формуються постулати, концепції, теорії.
Історія економічної думки розкриває процес виникнення економічних категорій, концепцій, теорій, показує їх спадкоємність і безперервність процесу.
Відомий англійський історик економічної думки М. Блауг пише, що вивчення історії економічної науки потрібне для того, щоб ліпше знати інтелектуальну спадщину, яку нам залишили попередні покоління. На підтвердження своєї думки він цитує слова англійського поета Т. С. Еліста і навіть бере їх епіграфом до своєї праці:
"Хтось сказав: "Письменники минулого ще далі від нас тому, що ми знаємо значно більше за них". І це правильно: ми знаємо більше тому, що ми їх читали".
Вивчення історії економічної думки необхідне і для розуміння й розвитку сучасних економічних теорій.
Список використаної літератури
1. Білоконенко О.В. Історія економічних вчень. - К., 1998.
2. Блауг М. "Экономическая мысль в ретроспективе". - М.: Дело. ЛТД. - 1994.
3. Всемирная история экономической мысли./ Под ред. Фоминского И.Т. - М.: Мысль, 1987, т.1.
4. Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко та ін. КНЕУ, 2001.
5. Ковальчук В.М., Сарай М.І. Історія світової економічної думки: Навчальний курс.- Тернопіль, 1996.
6. Мешко І.Н. Історія економічних учень. - К., 1994.
7. Юхіменко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень. - Навчальний посібник. - Київ.: "Знання - Прес", 2001.
Loading...

 
 

Цікаве