WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Економічна думка стародавнього світу - Реферат

Економічна думка стародавнього світу - Реферат

категорії), створення демократичних правових інститутів (таких як народні збори, демократична рада, суд присяжних тощо).
Орієнтація на натуральне господарство й захист аристократичних форм державного устрою характерні для праць Ксенофонта (430- 355 до н. є.) і Платона (427-347 до н. є.). Ксенофонт засуджував політичний і економічний устрій Афін та ідеалізував порядки аграрної Спарти, недооцінюючи такі види діяльності, як ремесло й торгівля. Саме він вперше проаналізував поділ праці як економічну категорію, розкрив протилежність фізичної та розумової праці, вказав на відмінності між споживною й міновою вартістю товару. Незважаючи на негативне ставлення до торгівлі й лихварства, учений визнавав необхідність грошей для виконання ними функцій засобу обігу та збереження скарбів.
Натурально-господарська концепція Платона знайшла відображення у творах "Держава" та "Закони". В ідеальній державі, за Платоном, має бути три стани: філософи, які керують суспільством; воїни-оборонці; землероби, ремісники та торговці. Кожний клас повинен виконувати певні функції, маючи різні права та обов'язки. Рабів Платон не відносив до жодного з класів. На його думку, рабство - природна й вічна форма експлуатації. Згідно з концепцією Платона, філософи та воїни для виконання функцій управління й захисту мають бути позбавлені будь-якої власності, а ремісники й землероби повинні забезпечувати їх необхідними матеріальними благами. Передбачалася також рівність розподілу благ та спільність жінок і дітей, що дає змогу класифікувати цей проект як примітивний комунізм. Характерна риса вчення Платона - засудження прагнення людини до збагачення, торгівлі, лихварства ("де торгівля - там обман").
Найвищий злет економічної думки Стародавньої Греції пов'язаний з іменем Арістотеля (384 -322 до н. є.)- Критично сприйнявши ідеї свого вчителя Платона, він подав у працях "Нікомахова етика", "Політика" власну економічну концепцію, центральним пунктом якої став принцип справедливого (еквівалентного) обміну. Арістотель довів, що обмін (торгівля) виникає насамперед не з жадоби збагачення (як писав Платон), а з існування потреб, які не може задовольнити власне господарство. Товарний обмін - не лише мінова пропорція між товарами, а й економічні відносини власників цих речей, якими рухає потреба, що дає змогу порівнювати товари. Таким чином, саме взаємні потреби породжують товарний обмін. Арістотель увів поняття економіки та хрематистики як різних шляхів збагачення й задоволення потреб. Економіка - необхідна діяльність з придбання споживних вартостей, що зумовлюється природними причинами й має межу. Хрематистика - це мистецтво заробляти багатство шляхом торгівлі, спосіб наживати майно. Аналізуючи форми вартості, Арістотель вважав речі за такі, що можуть задовольняти потреби та використовуватися для обміну. Він проаналізував розвиток форм торгівлі: від мінової торгівлі (Т-Т) до товарного обігу (Т-Г-Т) та обігу грошей як капіталу (Г-Т-Г).
Економічна думка Стародавнього Риму суттєво відрізнялася від поглядів давньогрецьких учених унаслідок розвиненішого рабовласницького виробництва, яке набрало найжорстокіших форм. Цьому сприяли значна територіальна експансія Риму, побудова могутньої імперії, постійний потік рабів-іноземців, праця яких застосовувалася переважно в сільському господарстві, а не тільки в торгівлі й ремеслі. Звідси основна проблематика творів римських учених - аграрна сфера економіки, організація рабовласницького виробництва.
Катон Старший (234 -149 до н. є.) - виразник інтересів рабовласників, господарства яких орієнтувалися на ринок. На його думку, сільське господарство - найпривабливіша сфера економіки. Він закликав надати рабовласницьким віллам і латифундіям товарного характеру, продавати залишки продукції, використовувати переваги розподілу праці, інтенсифікувати рабську працю.
Проблеми раціональної організації рабовласницького господарства знайшли відображення у творах римських агрономів Варрона (116-27 до н. є.) і Колумелли (І ст. н. є.). Варрон, традиційно надаючи вирішальне значення сільському господарству, закликав до поєднання землеробства з тваринництвом як перспективнішою галуззю.
Проте він залишався прихильником самозабезпечуваності рабовласницьких латифундій, ігноруючи необхідність товарного обміну. Колу-мелла першим серед римських учених усвідомив неефективність рабської праці й екстенсивного розвитку латифундій. Він запропонував сформувати систему дрібного селянського землекористування (коло-нату).
У республіканський період розвитку Стародавнього Риму нагальною економічною проблемою стала концентрація земельної власності в руках патриціанської знаті. Захисниками інтересів розорюваних дрібних землевласників стали народні трибуни брати Гракхи Тіберій (162- 133 до н. є.) і Гай (153-121 до н. є.). Тіберій Гракх у 133 р. до н. є. запропонував власний аграрний проект, який був частково здійснений. Цей проект передбачав норми земельних наділів і розподіл надлишків землі серед найбідніших верств населення. Реформаторська діяльність братів Гракхів мала на меті посилити позиції дрібного селянського господарства та не допустити пролетаризації більшості населення.
Протилежні економічні погляди мав Марк Туллій Ціцерон (106- 43 до н. є.). Він був прихильником приватної власності, великого землеволодіння, посилення експлуатації колоній, розвитку торгівлі. У поглядах Ціцерона на торгівлю та позичковий капітал відбилися суперечності між натуральним і товарним господарством у Стародавньому Римі.
Натуралізація та аграризація господарського життя Римської імперії в IV-V ст. (занепад міст, ремесла й торгівлі, панування системи колонату, ліквідація товарно-грошових відносин) свідчили про зародження нового суспільного устрою - феодалізму.
Список використаної літератури
1. Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. - М.: Политиздат, 1985. - 367 с.
2. Антология экономической классики: В 2 т. - М.: Эконов-Ключ, 1993.
3. Бартенев С. А. Экономические теории и школы. История и современность. - М.: БЕК, 1996. -352 с.
4. Бастиа Ф. Экономические гармонии. - М., 1896.
5. Бернштейн Э. Проблемы социализма и задачи социал-демократии. - М., 1901.
6. Бласко Г. Економічне диво чи економічна загадка? Соціальне ринкове господарство та його застосування. - К.: Культур, центр "Світовид", 1992. - 57 с
7. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе: Пер. с англ. - М.: Дело ЛТД,
1. 1994. - 687 с.
8. Бодров В. Г. Современный экономический консерватизм: переоценка ценностей или повторение прошлого? - К.: Лыбидь, 1990. - 136 с.
9. Бодров В.Г., Кредісов А. I., Леоненко П. М. Соціальне ринкове господарство: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1995. - 126 с.
10. Брагинский С. В., Певзнер Я. А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. - М.: Мысль, 1991. - 300 с.
11. Волков Л. Б. Критика теории модернизации: Науч.-аналит. обзор. - М.: ИНОИН АН СССР, 1985. - 77 с.
12. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. - М.: Мысль, 1987.
13. Галъчинский А. С. К. Маркс и развитие экономической мысли Запада. - М.: Экономика, 1990. - 199 с.
14. Гилъфердинг Ф. Финансовый капитал. -М.: Соцэклиз, 1959.
15. ГоркінаЛ. П. Нариси з історії політичної економії в Україні: Остання третина ХГХ - перша третина XX ст. - К.: Наук, думка, 1994. - 244 с
Loading...

 
 

Цікаве