WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Кейнсіанська теоретична революція 30-х років XX ст. та її вплив на світову економічну думку - Реферат

Кейнсіанська теоретична революція 30-х років XX ст. та її вплив на світову економічну думку - Реферат


Реферат на тему:
Кейнсіанська теоретична революція 30-х років XX ст. та її вплив на світову економічну думку
o Історичні умови виникнення та методологічні принципи кейнсіанства
o Мокро економічний аналіз і державне регулювання: вихідні теоретичні принципи
o Теорія мультиплікатора Дж. М. Кейнса та її економічне значення
o Загальна характеристика неокейнсіанства
o Крива Філліпса та її економічний зміст
Кейнсіанство - одна з провідних течій економічної думки сучасності, яка дістала назву за прізвищем автора основних її концепцій - Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946), англійського економіста, державного й політичного діяча. Вплив кейнсіанства на сучасну економічну думку такий великий, що це вчення вважається кеинсіанською революцією в економіці. Воно стало своєрідною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм, які панували в економічній науці до часів великої депресії. Значення теорії Кейнса передусім пов'язане зі зміною структури викладу економічної теорії, появою її нового розділу - макроекономіки, без якої нині неможливе функціонування будь-якої економічної системи. Кейнсіанство стало основою державного регулювання економіки та процесу суспільного відтворення в 30-х роках XX ст.
Макроекономічний аналіз передбачає вивчення сукупних народногосподарських величин, що визначають структуру й динаміку процесу суспільного відтворення. За визначенням Е. Жамса, макроекономіка "має справу не з численними покупцями та продавцями, що діють окремо один від одного, а із сукупним попитом і сукупною пропозицією; не з численними загонами власників грошових засобів, а із заощадженнями або нагромадженнями; не з окремими підприємцями, а із сукупними капіталовкладеннями". Закономірності макроекономіки відрізняються від законів функціонування окремих економічних одиниць і враховують переважно техніко-економічні та кількісні аспекти процесу виробництва.
В економічній системі класичного мікроекономічного підходу центральне місце посідали такі категорії, як ціна, вартість, розподіл доходу відносно окремого, локального ринку певного товару. Умовою такого раціонального господарювання на окремих ринках, а отже, і у масштабах національної економіки в цілому, на думку класиків, була вільна, необмежена конкуренція суб'єктів економічної діяльності.
Сучасних економістів можна умовно поділити на дві групи залежно від проблем, якими вони займаються. З одного боку, це питання мікроаналізу, діяльності підприємства, фірми, з іншого - відтворення на основі макроаналізу, що охоплює державу та суспільство в цілому. Ще на початку 20-х років XX ст. головним завданням економічної науки вважалося з'ясування зв'язку між поставленими цілями й наявними ресурсами без оцінки існуючої економічної політики. Економічна криза 1929-1933 pp. не тільки виявила ілюзорність уявлень про вільну конкуренцію, а й різко змінила погляди вчених-еко-номістів. Соціальна небезпека, що випливала з економічної кризи й масового безробіття, змусила Дж. М. Кейнса зайнятися пошуками виходу з такого становища. Учений рішуче відмовився від поглядів свого вчителя А. Маршалла й заявив, що держава не може далі стояти осторонь проблем відтворення суспільного капіталу, нагромадження та споживання, повної зайнятості, ролі в них грошового обігу та кредиту. Таким чином, Дж. М. Кейнс чітко сформулював новий напрямок економічної теорії - макроекономіку і теорію державного регулювання економічної системи.
Предметом дослідження Дж. М. Кейнса є кількісні функціональні залежності процесу відтворення, кількісні зв'язки економічних явищ, які формулюються у вигляді узагальнених, агрегативних категорій. Абстрагування від якісних змін дало змогу вченому, з одного боку, проаналізувати деякі найзагальніші функціональні закономірності економічної системи, а з іншого - уникнути розгляду соціально-економічного аспекту капіталістичних відносин. Розглядаючи економічні процеси як відображення психології господарюючих суб'єктів, Дж. М. Кейнс залишився на ідеалістичних позиціях: "Ідеї економістів і політичних мислителів - і тоді, коли вони мають слушність, і тоді, коли вони помиляються, - могутніші, ніж думають. Насправді світ майже цим тільки й управляється". На відміну від австрійської школи, яка розглядала індивідуальну психологію продавця й покупця, Дж. М. Кейнс узяв за основу психологію мас, суспільну психологію, обґрунтовуючи такі психологічні закони, як схильність до споживання, схильність до заощадження, схильність до інвестування, надання переваг ліквідності.
Оперуючи граничними величинами, Дж. М. Кейнс уводить поняття граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження де C - споживання; Y - сукупний доход; S заощадження; ?C, ? Y, ?S прирости відповідних величин. Сукупний доход поділяється на дві частини: споживання і заощадження, Y = C + S , звідки
Графік споживання як функцію від доходу (C = f(Y)), за Дж. М. Кейнсом, наведено на рис. 4.
Функція споживання була б близька до бісектриси координатних осей, якби весь доход споживався (Y = C). Але це суперечить основному психологічному закону Дж. М. Кейнса: зі збільшенням сукупного до-ходу зростає й особисте споживання, але меншою мірою, ніж доход. Точка O відповідає нульовому рівню заощадження, зліва від неї спожи-вання перевищує доход (за рахунок запасів або боргів), справа - певна частина сукупного доходу заощаджується (якщо рівень сукупного доходу Y0, то AY0 - величина споживання, AB - обсяг заощадження).
Функція заощадження у Дж. М. Кейнса є також функцією від доходу, що побудована за принципом "заощаджується те, що не спожива-ється": S = Y - C(Y). Тому класичне рівняння "заощадження = інвестиції (S = I), регулятором якого є норма відсотка (i), у Дж. М. Кейнса трансформується в рівняння S(Y) = I(i), що підкреслює функціональ-ну залежність заощадження від доходу, а інвестування - від норми відсотка.
Свою книгу Дж. М. Кейнс назвав "Загальна теорія зайнятості, процента й грошей" (де слово "загальна" означає "спільна", "єдина"). У назві відображено суттєву деталь: Дж. М. Кейнс відкинув класичне уявлення про три окремі ринки - праці, товарів і грошей - і запропонував ідею єдиного взаємопов'язаного ринку. Таким чином, економіка на мікрорівні складається з трьох сфер взаємодії:
1) найманих робітників і роботодавців;
2) споживачів (які заощаджують) і виробників (які інвестують);
3) власників ліквідних коштів і осіб, які формують попит на гроші.
На відміну від неокласиків Дж. М. Кейнс дійшов висновку, що вирішувати життєво необхідні проблеми високорозвиненого капіталістичного
Loading...

 
 

Цікаве