WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Основні напрямки критики класичної школи (перша половина XIX ст.) - Реферат

Основні напрямки критики класичної школи (перша половина XIX ст.) - Реферат

людей, який залежить від держави, становить предмет політичної економії". Вчений заперечував абстрактний метод класичної школи та існування об'єктивних економічних законів, а саму політекономію зводив до проблем економічної політики держави.
С. Сісмонді прагнув знайти теоретичне вирішення найгостріших проблем капіталістичного суспільства - соціальної несправедливості, постійної бідності та безробіття. Визнання ним усіх доходів (прибутку, ренти, заробітної плати) формами користування продуктами праці заклало фундамент для критики існуючого механізму розподілу. Проте аналіз кризових явищ, невідповідності між сукупним попитом і сукупною пропозицією спонукав ученого піддати сумніву можливість ефективного застосування ідеології економічного ліберіалізму. Вихід із кризового стану С. Сісмонді бачив у державному регулюванні ринку, перерозподілі доходу на користь найбідніших верств населення. На його думку, сама держава повинна ліквідувати велике капіталістичне виробництво, відновити дрібнотоварний уклад господарства.
Якщо С. Сісмонді завершив у Франції класичну теорію політичної економії, то П'єр Жозеф Прудон (1809-1865) став засновником ідей реформізму та анархізму. У праці "Що таке власність?" (1840) він заявив, що "власність - це крадіжка", тобто "право, що суперечить природі та розуму", але засуджував не стільки власність (навіть захищав володіння), скільки зловживання нею. Ідеалізм методології П. Ж. Прудона проявився в розумінні виробничих відносин як втілення "абсолютного розуму", а економічних категорій - як безплідних ідей.
Ідеалістичний метод дослідження наклав відбиток і на теорію вартості П. Ж. Прудона: з одного боку, вартість визначається працею, з іншого - розуміється як вічна й абстрактна категорія. Вирішальним пунктом економічної системи П. Ж. Прудона була теорія "конституйованої вартості". Товар виключався з дослідження, а вартість проголошувалася носієм двох протилежних ідей: вартості споживної та мінової. Споживна вартість є втіленням достатку, а мінова відображає рідкісність. Суперечність між цими тенденціями зникає через "конституювання" вартості, тобто синтезу, що виникає за умови еквівалентного обміну. Для цього, вважав П. Ж. Прудон, необхідно виробляти товарів стільки, скільки потрібно, і створити умови їх реалізації. П. Ж. Прудон висунув проект реорганізації обміну та встановлення безгрошового товарного господарства шляхом уведення "робочих грошей" - квитанцій та дарового кредиту. Вершиною економічних ілюзій П. Ж. Прудона був заклик до відмови від держави як соціального інституту та захист дрібного приватного володіння.
На відміну від вчених Англії та Франції, вчені-економісти Німеччини взагалі не сприйняли визначальні ідеї класичної школи, побудувавши власну систему "національної економії". Це пояснюється тим, що буржуазні економічні відносини почали швидко розвиватися в Німеччині лише в 40-60-ті роки XIX ст., а прусський шлях розвитку ідеалізував феодальне минуле країни. Молода національна буржуазія прагнула об'єднання Німеччини, пов'язуючи його з силою пруссько-юнкерської держави й активним втручанням в економіку. Відображенням цих особливостей політекономії Німеччини стали твори Фрідріха Ліста (1789-1846) і представників історичної школи.
Головний твір Ф. Ліста "Національна система політичної економії" (1841) присвячений проблемам національної єдності Німеччини й перетворення її за допомогою протекціонізму на першорядну індустріальну державу, здатну до економічної та політичної експансії на світовій арені. Економічна програма вченого була різко опозиційна до класичної школи політекономії з її орієнтацією на фритредерство як економічну політику держави. Ф. Ліст стверджував, що економіка окремих країн розвивається за власними законами, і тому для кожної країни характерна своя "національна економія", завдання якої зводиться до визначення найсприятливіших умов для розвитку продуктивних сил конкретної нації. Держава повинна проводити політику "виховного протекціонізму", тобто забезпечувати швидкий індустріальний розвиток через установлення урядового мита. Добробут нації, на думку Ф. Ліста, зумовлюється не кількістю багатства, а ступенем розвитку продуктивних сил. Продуктивною працею він визнавав не тільки виробничу діяльність, а й управлінську, наукову, освітню та мистецьку.
Найповніше особливості німецької політекономії відображені в працях представників історичної школи Бруно Гільдебранда (1812-1878), Вільгельма Рошера (1817-1894) і Карла Кніса (1821-1898). Ученню класиків про природні закони історична школа протиставила принцип історизму, який заперечував діалектичний розвиток суспільства та будь-які якісні зміни й визнавав лише еволюційну форму розвитку. Еволюціонізм історичної школи не визнавав об'єктивних економічних законів та історичного характеру розвитку товарно-грошових відносин. Політична економія, таким чином, зводилася до вивчення історії народного господарства. В основу періодизації історії народного господарства Б. Гільдебранд поклав спосіб обміну; він розрізняв три фази: господарство природне середньовіччя, грошове та кредитне. Останнє було ідеалом Б. Гільдебранда; він визнавав кредит силою, що здатна перебороти панування грошей і капіталу,
перетворити сучасний капіталістичний світ на світ справедливості. Метою політичної економії проголошувалося не теоретичне дослідження економічних явищ та формулювання висновків, а каталогізація й опис історичних фактів. Історична спрямованість цієї школи виправдовувала існування залишків феодалізму в економічному житті Німеччини.
Специфіка тлумачення економічних явищ представниками історичної школи виявилась у всебічному піднесенні значення етичних, правових, психологічних і політичних чинників, відведенні саме їм визначальної ролі в господарському розвитку. Класична ж школа, як відомо, рушійною силоюрозвитку суспільства визнавала економічний егоїзм, особистий матеріальний інтерес. Національна економія закликала вивчати національне господарство, розвиток якого залежав від природних умов, характеру народу й державних установ. У тлумаченні основних категорій політичної економії представники історичної школи обмежувалися повторенням ідей класичної політекономії. Наприклад, В. Рошер у книзі "Начала народного господарства" повторював теорію трьох факторів виробництва Ж. Б. Сея і зводив вартість товару до його корисності. Цікавою була власна ідея В. Рошера про існування "неречових капіталів" - професійних навичок і вмінь, організаторських здібностей і управлінської майстерності.
Багатоманітність думок і поглядів історичної школи визначила те, що її ідеї присутні як у концепціях маржиналізму та інституціоналізму, так і в теоріях фашизму та шовінізму. Безпосередньою послідовницею цієї школи стали нова історична школа 70-80-х років XIX ст. у Німеччині та соціальна школа політекономії.
Список використаної літератури:
1. Світова економічна думка: Питання теорії та історії. - К.: Либідь, 1992. - 95 с.
2. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1968. - 600 с.
3. Сисмонди С. Новые начала политической экономии: В 2 т. - М., 1936. - Т. 1.
4. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов - М.: Наука, 1962. - 624 с.
5. Современная буржуазная экономическая мысль: Критика теории и методологии. - М.: Мысль, 1986.-268 с.
6. Современная экономическая мысль: Пер. с англ. / Под ред. В. С. Афанасьева, Р. М. Энтова. - М.: Прогресс, 1981. - 815 с.
7. Туган-Барановский М. И. Социализм как положительное учение. - Пб., 1918.
8. Туган-Барановский М. И. Социальные основы кооперации. - М.: Экономика, 1989. -496 с.
9. Усоскин В. М. "Денежный мир" Милтона Фридмена. - М.: Мысль, 1989. - 174 с.
10. ХансенЭ. Экономические циклы и национальный доход: Пер. сангл. -М.: Изд-во иностр. лит., 1959. - 760 с.
11. Харрод Р. К теории экономической динамики: Пер. с англ. - М.: Изд-во иностр. лит., 1959.-212 с.
12. Хеше П. Экономический образ мышления: Пер. сангл. - М.:Новости, 1991. - 702 с.
13. Хикс Дж. Стоимость и капитал: Пер. с англ. / Под ред. Р. М. Энтова. - М.: Прогресс, 1993. -488 с.
Loading...

 
 

Цікаве