WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Розвиток ідей класичної школи (перша половина XIX ст.) - Реферат

Розвиток ідей класичної школи (перша половина XIX ст.) - Реферат

від того, ким або чим вони виконуються - людьми, машинами, силами природи. Прибуток, таким чином, розглядався вченим як частина вартості, створена капіталом.
Завершальний етап розвитку класичної економічної науки пов'язується з представником рікардійської школи Джоном Стюартом Міллем (1806-1873). У його "Основах політичної економії" (1848) підсумовуються всі теоретичні здобутки класичної школи, синтезуються всі економічні знання середини XIX ст., тому ця книга впродовж п'ятдесяти років залишалася загальновизнаним європейським підручником з економічної науки. Вважаючи себе послідовником Д. Рікардо, Дж. С. Мілль прагнув синтезувати, поєднати його трудову теорію з іншими теоріями (Т. Р. Мальтуса, Ж. Б. Сея, Н. Сеніора).
Для методології Дж. С. Мілля характерним було різке протиставлення законів розподілу законам виробництва, які в його вченні не вважалися взаємопов'язаними. Закони виробництва вчений визнавав природними й об'єктивними, а закони розподілу пов'язував із суб'єктивними діями людей та історичними умовами.
Категорію вартості Дж. С. Мілль розумів як "загальну купівельну силу, владу, яку дає володіння цим предметом, над товарами, що продаються", стверджуючи при цьому, що вартість товару визначається вартістю витрат виробництва. Цікаві думки вчений висловлював з приводу впливу ціни товару на попит; саме вони стали основою сучасного аналізу еластичності попиту. Ренту Дж. С. Мілль визначав як компенсацію, що сплачується за користування землею; він виступав на захист теорії ренти Д. Рікардо. Продуктивною він вважав працю, що виробляє багатство, відносячи до нього майстерність, здібності та інші якості робочої сили. Як і Ж. Б. Сей, Дж. С. Мілль дотримувався думки про можливість безкризового розвитку капіталістичного виробництва, але вважав, що падіння норми прибутку може спричинити депресію й застій в окремих галузях виробництва.
Важливу роль у соціально-економічній концепції Дж. С. Мілля відіграє визнання певних переваг комуністичних асоціацій, але перехід до них він вважав малоймовірним. Поглядам ученого найбільше відповідали вдосконалена система приватної власності, соціальне партнерство, участь робітників в управлінні та розподілі прибутків, колективне володіння капіталом. Засуджуючи політику протекціонізму та обмеження діяльності профспілок, Дж. С. Мілль наголошував на ролі буржуазної держави, яка, на його думку, повинна брати на себе витрати зі створення інфраструктури, розвитку науки та соціального забезпечення, а також регулювати оподаткування.
Полеміка навколо економічних ідей класичної школи представлена у працях Н. В. Сеніора в Англії, Ф. Бастіа у Франції та Г. Ч. Кері у США. Внеском Нассау Вільяма Сеніора (1790-1864) в політекономію була теорія утримання. Витратами виробництва вартості він оголошував два елементи - працю та капітал, трактуючи їх суб'єктивно. Працю Н. В. Сеніор розглядав як "жертву" робітника, який витрачає певний час і силу, а капітал - як "жертву" капіталіста, яка зводиться до утримання від невиробничого, непродуктивного споживання свого капіталу. Винагородою за такі "жертви" є відповідно заробітна плата й прибуток. Як буржуазний ідеолог Н. В. Сеніор виступав проти скорочення робочого дня, висунувши так звану теорію останньої години, згідно з якою прибуток створюється тільки за останню годину робочого дня працівника, а в перші години лише відтворюється спожита вартість авансованого капіталу.
Особливу популярність в 40-50-х роках XIX ст. мав Фредерік Бастіа (1801-1850), який пропагував ідею свободи торгівлі й заперечував соціалістичне вчення про соціальний антагонізм. "Усі законні інтереси гармонійні. У цьому - основна думка мого твору", - писав він,
маючи на увазі свою працю "Економічні гармонії" (1850) [4, с. 168]. Обґрунтовуючи таку ідею, Ф. Бастіа спирався на "теорію послуг" Ж. Б. Сея з тією лише відмінністю, що розглядав особисті послуги, хоч би в якій сфері суспільного життя вони не надавалися. "Послугу" капіталіста, що дає йому право на відсоток, Ф. Бастіа вбачав у тому, що під час авансування, або позички, капіталу є "відстрочка в споживанні". Земельна рента надається як плата за "послугу" землевласника або його предків з обробки чи поліпшення землі. Ф. Бастіа розглядав прибуток як відсоток на капітал, а земельна ренту - як різновид такого відсотка, вкладеного в землеробство. Буржуазне суспільство у нього - це гармонійне співробітництво різних класів, які еквівалентно обмінюються "послугами".
Американський варіант теорії гармонії інтересів виклав Генрі Чарлз Кері (1793-1879). На відміну від Ф. Бастіа він пов'язував її із захистом протекціонізму, який відповідав потребам ще не зміцнілої промисловості США. Згідно із законом розподілу Г. Ч. Кері частка робітника у вартості (національному продукті) завдяки зростанню продуктивності праці та примноженню капіталу збільшується не тільки абсолютно, а й відносно, а частка капіталістів, абсолютно збільшуючись, відносно падає. Звідси випливає справжня гармонія інтересів усіх класів суспільства. Г. Ч. Кері довів, що з розвитком капіталізму цінність праці збільшується. Всесвітня "гармонія націй", яку проповідував учений, передбачала органічне поєднання землеробства з промисловими мануфактурами та обмеження діяльності монополій.
Як бачимо, класичне економічне вчення не вичерпується грандіозною постаттю А. Сміта; воно представлене плеядою економістів, які пропагували, доповнювали й розвивали теорію "великого Майстра". Вони своєрідно трактували економічні категорії, по-різному визначали предмет і завдання політичної економії, рушійні сили й закони економічного розвитку, досліджували актуальні економічні проблеми (кризи, безробіття, соціальну нерівність), внутрішню та зовнішню економічну політику, що забезпечувало справжню полеміку й дискусійність економічної науки. Об'єднує "смітіанців" беззастережна віра в прогресивність капіталістичного ринкового устрою, в існування потенційних можливостей його еволюційного розвитку, у переваги ліберальної економічної політики, яка базується на дійових ринкових механізмах.
Список використаної літератури:
1. Мешко I. M. Історія економічних вчень: Основні течії західноєвропейскої та американської економічної думки: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1994. - 175 с
2. Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1995. - 352 с.
3. Осадчая И. М. Консерватизм против реформизма (две тенденции в буржуазной политэкономии). - М.: Мысль, 1984. - 223 с.
4. Осадчая И. М.Современное кейнсианство. Эволюция кейнсианства и неоклассический синтез. - М.: Мысль, 1971. - 176 с.
5. Петти У. Экономические и статистические работы. - М., 1940. - 324 с.
6. Прудон П. Что такое собственность? - М.: Республика, 1998. - 367 с.
7. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1986. - 471 с.
8. Самуэльсон П. Экономика: В 2 т.; Пер. с англ. - М.: Алгон, 1994. - Т. 1. - 333 с.
9. Світова економічна думка: Питання теорії та історії. - К.: Либідь, 1992. - 95 с.
10. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1968. - 600 с.
11. Сисмонди С. Новые начала политической экономии: В 2 т. - М., 1936. - Т. 1.
Loading...

 
 

Цікаве