WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Соціально-інституціональний напрямок в економічній думці - Реферат

Соціально-інституціональний напрямок в економічній думці - Реферат


Реферат на тему:
Соціально-інституціональний напрямок в економічній думці
o Загальна характеристика інституціоналізму
o Соціально-психологічний інституціоналізм Т. Веблена
o Соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонза
o Школа кон 'юнктури (емпіричний інституціоналізм) У. Мітчелла
o Післявоєнні інституціональні концепції
o Дж. К. Гелбрейт: "нове індустріальне суспільство " та "конвергенція"
Історія інституціоналізму як течії політичної економії налічує майже століття. Термін "інституціоналізм" запровадив у економічні дослідження У. Гамільтон у 1919 p., але цілісної течії тоді ще не існувало. Походить цей термін від слів "інституція" (звичай, порядок, традиція) та "інститут" (порядок, що приймає форму закону або установи), а тому й сутність інституціоналізму визначається як неекономічне, інституціональне трактування економічних явищ і процесів. У марксизмі, наприклад, структура суспільства виражена трьома поняттями: продуктивними силами, виробничими відносинами та надбудовою. Інституціоналісти на противагу цьому підходу запропонували триєдину соціальну структуру, що складається з матеріальної, інституціональної та ідеологічної основ. Інституціоналізм пройшов в еволюційному розвитку три періоди: виникнення інститу-ціональних теорій у 20-30-ті роки XX ст., період затишшя - 40-50-ті роки і нове піднесення, яке почалося в 60-ті роки.
Ранній інституціоналізм не залишив після себе цілісної школи чи сильного лідера. Розрізняють соціально-психологічний інституціоналізм Торстейна Веблена (1857-1929), соціально-правовий інституціоналізм Джона Коммонза (1862-1945) та школу кон'юнктури Уеслі Мітчелла (1874-1948). Незважаючи на неоднорідність, представники цієї течії економічної думки мають спільні методологічні принципи:
o еволюційний характер теорії;
o технологічний детермінізм;
o розширене трактування предмету політичної економії, застосування так званого міждисциплінарного підходу;
o чітко означений критицизм.
Інституціоналізм був течією, яка протиставляла себе класичним та неокласичним поглядам і виступала з різкою критикою ортодоксії, а саме: проти теорії гедонізму (максимальної вигоди для себе), ідеології індивідуалізму (з теорією колективних дій та інститутів), статичного підходу (пошуку економічної рівноваги) за динамічний підхід (розгляд явищ в історичній послідовності), проти абстрактного методу аналізу.
Інституціоналісти досліджували три групи проблем, тісно пов'язаних зі сферою державної політики:
o взаємовідносини праці та капіталу;
o взаємозв'язок монопольного сектора економіки з дрібним і середнім бізнесом;
o взаємодію приватних і суспільних інтересів.
Інституціональні погляди Т. Веблена називають соціально-психологічними тому, що в основу розвитку суспільства й економіки як його частини було покладено психологічні чинники - звички, поведінку, традиції, уявлення, прагнення. Предмет політекономії Т. Веб-лен визначив як поведінку людини стосовно матеріальних засобів існування, що свідчить про гіпертрофію психологічних чинників. Учення Т. Веблена відрізнялось особливим критицизмом - засуджувались і критикувалися не тільки ортодоксальні погляди, а й сам капіталістичний спосіб виробництва. Різко негативним було ставлення Т. Веблена до процесів монополізації, зростання розмірів і сили корпорацій, ліквідації вільної конкуренції. Історичний розвиток він трактував як виникнення, зростання суперечностей між інституційним і зовнішнім середовищами та поступове їх вирішення, а рушійною силою історичної еволюції вважав переважно технічний і технологічний прогрес засобів виробництва.
Т. Веблен підійшов до поділу капіталістичного господарства своїм шляхом, визначивши в ньому сфери "індустрії" та "бізнесу". Під першою він розумів матеріальну форму капіталістичного виробництва, тобто безпосередньо виробництво, а під другою - керуючу силу виробництва, сферу обігу. Т. Веблен стверджував, що бізнес підпорядкував виробництво й індустрію власним фінансовим інтересам, а тому основною суперечністю сучасного йому світу він вважав невідповідність інтересів індустрії та бізнесу. Причиною суперечності двох ворожих світів - виробництва та обігу - проголошувався
розвиток кредиту, що призводить до утворення "абсентеїстської" власності, за термінологією Т. Веблена. Суспільні інтереси, на його думку, повністю збігаються з інтересами індустрії. Т. Веблен не визнавав революційні методи розв'язання існуючої суперечності та пропонував власний варіант вирішення проблеми: постійне зростання місця й ролі технологічних факторів виробництва, завдяки чому має значно підвищитися значення інженерно-технічного персоналу, а це спричиниться до відокремлення функцій власності, контролю та управління. У теорії Т. Веблена цей процес має назву "революція інженерів"; він призводить до встановлення "влади технократії", інтереси якої збігаються з інтересами суспільства. В усіх працях ученого провідною думкою є встановлення "соціального контролю".
Позитивізм, практицизм, прагматизм - основні ознаки соціально-правового інституціоналізму Дж. Коммонза. Головна мета його вчення - на основі примату права зробити все для збереження й модифікації капіталістичного ладу в цілому. Особливе місце в системі Дж. Коммонза посідає теорія соціального конфлікту, один з різновидів концепції соціального солідаризму. Соціальні конфлікти, за Дж. Коммонзом, не мають антагоністичного характеру, не базуються на класових виробничих відносинах. Вони є необхідним і неминучим чинником розвитку, проявом багатоаспектної взаємодії різних груп у соціальному організмі. Соціальні конфлікти ліквідуються мирним шляхом, тобто урегульовуються за допомогою інституціоналізації, тобто встановлення процедурних правил, діяльності регулюючих органів, прийняття законодавчих актів. Ідея класового миру дістала продовження в теорії "колективних дій", що відображає діяльність колективних інститутів, корпорацій, профспілок, політичних партій тощо, які досягають примирення шляхом укладання компромісних, добровільних угод. На такій основі Дж. Коммонз передбачає подальший розвиток економіки й суспільства та формування уряду "різних інтересів", який би відображав у кінцевому підсумку суспільні інтереси. Ці висновки стали базовими для сучасних теорій "держави суцільного добробуту".
Вихідними економічними відносинами в Дж. Коммонза є угоди, під якими він розумів будь-які конкретні зобов'язання суб'єктів суспільного життя. На шляху мирної еволюції угоди можна вирізнити етапи "конфлікту", "залежності" та "порядку" (врегулювання
Loading...

 
 

Цікаве