WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія економічних вчень → Сучасні неокласичні економічні концепції - Реферат

Сучасні неокласичні економічні концепції - Реферат

юридичної регламентації господарської діяльності, приватизацію окремих секторів економіки, скорочення соціальної інфраструктури та соціальних програм.
М. Фрідмен і його прихильники виходили з припущення, що з розширення капіталістичного відтворення в довгостроковому періоді
можливе лише за умови приросту грошової маси в обігу. Вони вважали, що попит на гроші постійно збільшується, а пропозиція їх надзвичайно нестабільна, часто має суб'єктивний характер. Тому на початку 70-х років М. Фрідмен виступив за законодавче регулювання грошової маси державою (Центральним банком) для того, аби щорічно збільшувати кількість грошей у обігу на 3-5 % ("грошове правило" монетаризму). Він визнавав за грошима монопольну роль у коливаннях національного доходу й висунув тезу: "Гроші мають значення".
Представник монетаризму А. Мелцер сформулював "основний грошовий закон" математично:
т =р + q,
де т' - стабільний темп грошової експансії, що підтримується державою; ра - очікуваний (передбачуваний) темп інфляції; q - темп зміни реального ВНП.
Факторний аналіз пропозиції грошової маси, яка визначається емісійною політикою Центрального банку, монетаристи виконали за допомогою трьох основних показників:
1) показника грошей підвищеної сили (high powered money), тобто готівки, що знаходиться в приватному секторі та банках. Аксіома монетаризму: масу грошей підвищеної сили може й повинна контролювати держава;
2) коефіцієнта "депозити - резерви", що виражає відношення загальної суми банківських депозитів до касових резервів банківської системи;
3) коефіцієнта "депозити - готівка", тобто відношення суми банківських депозитів до обсягу готівкових грошей.
Монетаристи відродили лозунг природного рівня безробіття, яке не піддається зниженню в довгостроковому плані, і були противниками соціальної допомоги безробітним. Базуючись на постулатах кількісної теорії грошей, вони розробили однофакторну модель інфляції, яку вважали виключно грошовим феноменом.
Економічна теорія пропозиції, яка доповнила собою монетарні форми й методи регулювання економіки, також залишалась у межах нео-консервативних пріоритетів. Вона була створена після кризи 1974 - 1975 pp. і по суті стала основою "рейганоміки". Розробники та прихильники теорії пропозиції - економісти Артур Лаффер, Р. Манделл, П. Робертс, журналісти Дж. Гілдер і Дж. Ванніскі, конгресмен
Дж. Кемп - визначили основні елементи економічної політики держави відповідно до концепції економіки пропозиції:
орієнтованість економічної політики на виробництво, пропозицію; зниження податків (передусім з юридичних осіб) з метою вивільнення частини прибутків для інвестування; скорочення витрат, передусім у соціальній сфері; регулювання пропозиції грошової маси.
Таким чином, монетаризм і економічна теорія пропозиції доповнюють один одного. Проте якщо монетаристи головний акцент роблять на регулюванні кількості грошей, то прихильники економіки пропозиції особливого значення надають використанню податкових інструментів регулювання. Життєздатність капіталізму пов'язується з ініціативою приватного сектора, тому економічне зростання планується стимулювати за рахунок перерозподілу національного доходу на користь середніх і великих власників шляхом, наприклад, зменшення податкового тягаря та скасування системи прогресивного оподаткування. Уявлення про стимулюючий вплив зниження податків на інвестиційну діяльність теоретично обґрунтовується за допомогою відомої кривої Лаффера (рис. 7).
На думку автора, крива повинна показати, що у вигляді податків не можна стягувати до бюджету понад 30-35 % доходів. У забороненій зоні доходи бюджету з підвищенням податкової ставки знижу-ються. Це спричинюється до зменшення зацікавленості в інвестуван-ні, ухилення від сплати податків, переходу до "тіньового" сектора економіки тощо.
Монетаризм і економіка пропозиції суттєво вплинули на економічну політику й ідеологію уряду Р. Рейгана, особливо щодо ефективності соціальних програм, значення ринку, характеру й меж втручання дер-жави в економічні процеси. Результати реалізації цих теоретичних настанов наприкінці 80-х років виглядали більше позитивними, ніж негативними: стабілізувався рівень безробіття, знизились інфляція й відсоткові ставки, тривала структурна перебудова американської економіки. У 1981-1986 pp. було проведено податкову реформу з метою збільшення заощаджень та інвестування соціальних верств населення із середніми й високими доходами і, отже, підвищення національної норми нагромадження.
Одним з варіантів нової неокласики є теорія раціональних очікувань, яка активно розроблялась у 70-80-ті роки і повністю ігнорувала державне втручання. Американські економісти Р. Лукас, Т. Сард-жент, Н. Уоллес стверджують, що економічний індивід не тільки пасивно адаптується до попереднього досвіду, а й активно використовує великий обсяг поточної інформації для точнішого передбачення тенденцій господарського розвитку. Будь-які спроби вплинути на процес відтворення за допомогою систематичної державної макро-економічної політики ідеологи раціональних очікувань оцінюють як безплідні не тільки в довгостроковому, а й у короткостроковому аспекті. Головна ставка робиться на відродження віри в можливість раціональної поведінки економічних агентів в умовах, коли держава відіграє роль тільки джерела інформації.
Ця теорія вивчає передусім інфляційні очікування й тому певною мірою спирається на теорію адаптивних очікувань, згідно з якою очі-кування майбутньої інфляції формується на основі попередніх і поточних рівнів інфляції та є відносно постійним. Проте теорія раціональних очікувань має суттєву відмінність: індивіди, що діють раціонально, не тільки аналізують "учора" й "сьогодні", а й можуть перед-бачити та спрогнозувати "завтра", використовуючи всю доступну інформацію. Математично це виражається формулою
Теорія раціональних очікувань добре аргументована в теоретичному плані та підкріплена серйозною математичною базою, але прак-тичної цінності не набрала.
Таким чином, неокласичні економічні концепції відображують рух сучасної капіталістичної економіки в бік стихійно-ринкових начал з метою створення ефективніших методів державного втручання на новому етапі науково-технічної революції.
Список використаної літератури
1. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. - К.: Хагар-Демос, 1993. - 785 с.
2. Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1995. - 352 с.
3. Самуэльсон П. Экономика: В 2 т.; Пер. с англ. - М.: Алгон, 1994. - Т. 1. - 333 с.
4. Туган-Барановский М. И. Социализм как положительное учение. - Пб., 1918.
5. Туган-Барановский М. И. Социальные основы кооперации. - М.: Экономика, 1989. -496 с.
6. Усоскин В. М. "Денежный мир" Милтона Фридмена. - М.: Мысль, 1989. - 174 с.
7. ХансенЭ. Экономические циклы и национальный доход: Пер. сангл. -М.: Изд-во иностр. лит., 1959. - 760 с.
8. Харрод Р. К теории экономической динамики: Пер. с англ. - М.: Изд-во иностр. лит., 1959.-212 с.
9. Хеше П. Экономический образ мышления: Пер. сангл. - М.:Новости, 1991. - 702 с.
10. Хикс Дж. Стоимость и капитал: Пер. с англ. / Под ред. Р. М. Энтова. - М.: Прогресс, 1993. -488 с.
11. Эклунд К. Эффективная экономика: Шведская модель: Пер. со швед. - М.: Экономика, 1991. -352 с.
12. Ядгаров Я. С. История экономических учений. - М.: Экономика, 1996. - 249 с.
Loading...

 
 

Цікаве