WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Грошова оцінка населених пунктів Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області - Дипломна робота

Грошова оцінка населених пунктів Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області - Дипломна робота

для боротьби з вогнем у приміщенні встановлюємо один вогнегасник ОП-5. Ці заходи відповідають вимогам СНІП 2.01.02-85 про забезпечення приміщень пристроями протипожежної безпеки.

Вихід з приміщення здійснюється згідно плану через двері, що ведуть в загальний коридор будинку. Двері відчиняються назовні. Коридор шириною 2.5 м забезпечує вільний вихід працюючих.

Розраховані параметри приміщення і робочого місця, метеорологічні умови і ергономічні показники створять оптимальні умови праці для робітника. Розраховане значення заземлення і запропоновані заходи протипожежної безпеки гарантують працівникові безпечні умови праці.

6. Охорона навколишнього середовища

На сучасному етапі розвитку суспільства виникла потреба у глибокому вивченні взаємодії компонентів природного комплексу та розробці природоохоронних заходів.

Все більшої актуальності набуває охорона не лише окремих компонентів природного комплексу, а й збереження, оздоровлення всього ландшафту, захисні функції якого істотно послабилися внаслідок інтенсивної господарської діяльності людини.

Основним завданням раціонального природокористування є збереження та підвищення продуктивності та цінності природних ресурсів, забезпечення раціонального використання та розширення відтворення ресурсів для постачання сировиною та енергією, поліпшення умов життєдіяльності.

Проблема охорони природи стає все більш соціальною та політичною проблемою, вона включає в себе економічний, оздоровчо - гігієнічний, естетичний, навчально – пізнавальний аспекти.

Під охороною природи розуміють синтез міжнародних, державних і громадських заходів направлених на раціональне використання, відтворення й охорону природних ресурсів, на захист природного середовища від забруднення й руйнування в інтересах задоволення матеріальних і культурних потреб як існуючих так і майбутніх поколінь людства.

Сучасні агроландшафти - це складна система, яка створена з різних елементів агроекосистеми ( рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження, тощо) і розташованих між ними ареалів лісів, чагарників, природних лук, боліт, торфовищ. Вони являють собою екологічну різноманітність і структуру агроландшафту, що тісно пов'язані як з його стабільністю, так і з продуктивністю.

На даний час природних ландшафтів не порушених господарською діяльністю людини майже не залишилося. В 1970 - 1980 роках відбулася їхня значна трансформація за рахунок надмірної розораності силових земель, освоєння значних площ лісів і чагарників у сільськогосподарської діяльності, промислового та меліоративного будівництва.

Техногенне навантаження на природні ландшафти окремих територій України від часу становлення в первинних видах природокористування майже катастрофічне.

Сучасне використання природних ресурсів України, у тому числі і земельних, потерпає від надмірного антропогенного навантаження. Воно ще і досі має на собі відбиток колишніх тенденцій, які складалися роками й полягали в намаганні за будь - яку ціну збільшувати питому вагу ріллі у складі земельного фонду. Хоча за тих часів повсюдно декларувалися вимоги щодо раціонального, науково - обґрунтованого використання земель, фактично спостерігалося подальше збільшення площ сільськогосподарських угідь, передусім орних, що призвело до критичних показників за сільськогосподарською освоєністю та розораністю території України. Внаслідок цього земельні ресурси прискореними темпами деградують, забруднюються і виснажуються.

Уже понад десять років ведуться розмови про зменшення розораності території України до науково обґрунтованого рівня. Нині цей показник становить 56%, а сільськогосподарських угідь - 77% і є одним з найвищих у світі. В результаті проведення земельної реформи більше двох третин сільського господарських угідь, у тому числі майже 80% ріллі, знаходиться у приватній власності.

Необґрунтовано приватизовано близько 5 млн деградованих і малопродуктивних угідь. Необхідно розробити й реалізувати механізм їхньої трансформації, передбачивши викуп земель державою. Це буде набагато дешевше, ніж підтримка виробника в таких умовах і витрачання бюджетних коштів на ведення господарської діяльності, відшкодування власникам і землекористувачам недоодержаних доходів, коли орні землі відводяться під консервацію або трансформацію в інші, менш дохідні угіддя.

Проте особливо непокоять прогресуюча деградація і зниження родючості грунтів - основи сільськогосподарського виробництва. Водна та вітрова ерозія - найсерйозніший фактор зниження продуктивності земельних ресурсів. Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнали згубного впливу водної ерозії, становить 13,4 млн га, у тому числі 10,6 млн га орних земель ( 32 % загальної площі цих угідь). Площа активних ярів становить 154,6 тис.га. Вітровій ерозії систематично піддається понад 6 млн га, а в роки з пиловими бурями - до 20 млн га. За показниками засоленість, солонцюватість, перезволоженість земельний фонд має сталу тенденцію до погіршення. Так, 10,8 млн. га ( 25,8 % ) сільськогосподарських угідь становлять кислі грунти, 2,3 млн. га (5,4 %) - солонцюваті й 1,7 млн. га ( 4,1 % ) – засолені. Крім того, 1,9 млн.га сільськогосподарських угідь займають перезволожені грунти. Небезпечним є забруднення грунтів радіонуклідами, важкими металами, пестицидами та ін.

Вміст гумусу в грунтах має стабільну тенденцію до зниження. За оцінками фахівців щорічна втрата його через обмеження кількості органічної речовини та ерозію грунтів сягає 32 млн тонн. Іншими словами, екологічні збитки від ерозії грунтів становлять у середньому за рік понад 10 млрд. гривень. Таким чином деградація сільськогосподарських угідь набуває загрозливого характеру.

Посилення деградації грунтів значною мірою пов'язано з різким зменшенням обсягу заходів щодо підвищення їх родючості.

Усе це потребує розробки і реалізації нової еколого - економічної політики з виділенням соціальних та екологічних пріоритетів, введенняеколого - економічних методів управління виробничо – господарською діяльністю землекористування. Зважаючи не лише на глибоку соціально - економічну кризу і загрозу продовольчій безпеці, а й на гостроту екологічної ситуації, вкрай нераціональне та екологічно неоптимізоване природокористування, насамперед землекористування, необхідно водночас із ринковою трансформацією агропромислового виробництва послідовно і цілеспрямовано переводити його на модель сталого розвитку землекористування.

Досвід нашої держави й практика зарубіжних країн показують, що реальним механізмом наведення порядку у використанні земель, регулюванні земельних відносин і впорядкуванні території існуючих формувань, може бути тільки землеустрій, у процесі якого розв'язуються правові, соціально - економічні, екологічні завдання.

Особливість складання і обґрунтування проектів землеустрою в сучасних умовах полягає:

  • у підтриманні екологічного середовища території у безпечному стані;

  • у конструюванні екологічно стійкого агроландшафту, тобто при розробці проекту землеустрою передусім треба створити стабільний агро ландшафтний каркас з елементів довгострокової дії, а саме:

  • диференціювання території на відповідні зони з певним режимом використання та охорони;

  • встановлення та фіксування на місцевості оптимальної структури головних ландшафтоутворювальних угідь - ріллі, лісу, лук, пасовищ і водних об'єктів;

  • обґрунтування при розміщенні виробничих підрозділі доріг та інших лінійних елементів.

Оптимізація використання забудованих територій та інших земель несільськогосподарського призначення має здебільшого господарський характер. У цьому аспекті особливо актуальні проблеми рекультивації порушених земель. Найближчим часом необхідно досягти обсягів рекультивації, які б не були не тільки меншими від обсягів щорічних порушень земель, але значно перевищували їх, в результаті чого складається позитивний баланс площ рекультивації.

Формування просторової структури агроландшафту - один із важливих шляхів її оптимізації. Необхідна така територіальна організація агроландшафту, яка могла б суттєво змінити його саморегуляцію, підвищити стійкість проти деструктивних процесів.

Отже, назріла потреба організувати мозаїку екологічно сталих і несталих елементів агроландшафту, які б мали високий ступінь саморегуляції з мінімальними витратами енергії та ресурсів.

Особливої уваги потребує прогнозування і планування сільських територій, оскільки земля у сільському господарстві виступає основним засобом виробництва. Земельні відносини необхідно розглядати як комплексні, економічні та соціальні.

Вдосконалення функціонального зонування, формування ефективної планувальної системи відноситься також до заходів по покращенню природного середовища сільських населених пунктів.

При виконанні дипломної роботи проведено аналіз використання територій населених пунктів і дана оцінка стану оточуючого середовища, а також пропонуються заходи по його покращенню.

Loading...

 
 

Цікаве