WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Стереотопографічний метод створення карт - Дипломна робота

Стереотопографічний метод створення карт - Дипломна робота

;

;

.

Базис фотографування - це відстань між двома послідовними центрами фотографування. Базис фотографування розраховується за формулою:

,

де - формат кадру аерофотоапарата.

.

Відстань між маршрутами вимірюється між осями двох сусідніх маршрутів і розраховується за формулою:

;

.

Кількість знімків в одному маршруті залежить від довжини ділянки, що знімається , і базиса фотографування

.

За планом робіт, складаннян потрібно виконати в рамках топографічних карт масштабу 1:10000 на двух номенклатурних аркушах. Тому розміри ділянки фотографування розраховуються за розмірами рамок трапеції номенклатурного аркуша масштабу 1:10000.

,

де - довжина довжина південої рамки трапеції в кілометрах (4,282).

.

Тоді: .

Кількість маршрутів на ділянці, яка знімається, залежить від ії ширини і відстані між маршрутами

.

де - бічна сторона рамки трапеції в кілометрах (4,638)

.

Загальну кількість аерознимків визначають як

.

.

Інтервал між експозиціями обчислюється за формулою:

,

де- швидкість літака (приймаємо дійсну швидкість літака 120 м/cек).

.

Обчислюємо погонні кілометри зйомки

,

.

Час зйомки підраховуємо за формулою

,

Схема аерофотозйомки представлена на рис.1.6

Дx

Розрахунок параметрів аерофотозйомки дає уяву про трудові та матеріальні затрати при виконанні таких робіт.

Аерофотознімання виконується прямолінійними і рівнобіжними маршрутами з напрямками захід-схід або півн.-півд.

Аерофотознімання повинне виконуватися при відсутності хмарності.

Аеронегативи, їхні контактні відображення на фотопапері і діапозитиві на скляних пластинах повинні мати чітке і добре пророблене зображення по всьому полю.

  1. ПЛАНОВО - ВИСОТНА ПРИВ'ЯЗКА АЕРОФОТОЗНІМКІВ

    1. Прив'язка аерофотознімків

Для виконання таких процесів як трансформування знімків, геодезичне оріентування фотограмметричної моделі, побудова фототріангуляційних мереж та інших, необхідні опорні точки.

Опорна точка - це точка місцевості або будь-якого об'єкта фотознімання, для якої визначені геодезичним методом просторові координати у заданій абсолютній чи "геодезичній" системі координат та яка розпізнана на аерофотознімку. Сукупність цих точок є геодезичною основою для проведения камеральних фотограмметричних робіт. Якщо відомі всі три координати X, У, Z, то опорну точку називають планово-висотною; якщо визначені планові координати X,Y, то це планова опорна точка, а якщо відома лише висота Z, то це висотна опорна точка.

Найчастіше використовують планово-висотні опорні точки, а два інші типи (планові та висотні) в сучасній практиці майже не використовують.

Технолопчний процес, що проводиться для отримання деякоі кількості опорних точок з польових робіт, називають привязкою аерофотознімків. Отже, прив'язка знімків включає в себе:

- розпізнавання контурної точки об'єкта (місцевості) на знімку;

- проведення геодезичних робіт для визначення координат X, У, Z сукупності опорних точок.

Опорними точками можуть бути:

- натуральні об'екти з чітко окресленими контурами, які безпомилково розпізнаються на знімках;

- замарковані перед аерофотозніманням точки на місцевості спеціальними знаками правильної геометричної форми; такі точки пізніше на знімках розпізнаються безпомилково.

Вибір натуральпих об'єктів в якості опорних тонок залежить насамперед від вимог замовника до кінцевої продукції i зокрема від масштабу створюваної карти. Якшо карту створюють в масштабі 1:25000, то це можуть бути будинки, кути сільськогосподарських угідь, лісів тощо. При великомасштабному картографуваннi, наприклад, для створення плану в масштабі 1:2000, це можуть бути: piг будинку, люк підземних комунікацій, невисокий стовп, виступ бетонного містка, чітке перехрестя доріг тощо. Загальна вимога така: опорна точка повинна бути розпізнана на знімку з точністю 0.1 мм в масштабі створюваної карти. Не можна вибирати опорні точки на крутих схилах, бо це може спричинити помилки у визначенні висот; допустима величина помилки не більше 1/10 від висоти перетину рельефу для створюваної карти.

Маркування опорних точок перед аерофотозніманиям є надзвичайно важливим, бо тоді майже на 100 відсотків виключається можливість помилитись у розпізнаванні опорної точки на знімку та суттєво підвищується точність фотограмметричного візування на таку точку. Маркувальний знак - це майже завжди правильна геометрична фігура - квадрат, прямокутник, круг, хрестоподібна, Г-подібна тощо. Розмір знака в натурі дорівнюе (0.3-0.5 мм)-М, де М - знаменник масштабу знімка. Колір маркувального знака повинен забезпечувати максимальний контраст з поверхнею, на якій він викладається. На зеленому чи темному фоні найкраще читаеться білий знак. Матеріал для маркування - фарба, пісок, вапно та різний підручний матеріал.

У залежності від вимог, які ставляться до топографічного плану або карти, а також від визначеної технології виробництва робіт , виконують суцільні або розріджену прив'язку.При суцільній прив'язці кожна стереопара або аерознімок забезпечується необхідною кількістю опорних точок.

Суцільна висотна підготовка виконується при створенні топографічних планів з висотою перетину рельефу 0.25м. Допускається також суцільна висотна підготовка при створенні планів масштабу 1:500 – 1:5000 з перетином рельєфу 0.5 м.

Розріджена прив'язка виконується, якщо точність послідуючих фототріангуляційних робіт забезпечить необхідну точність створення плану або карти. Це основний вид прив'язки при середньомасштабному і великомасштабному картографуванні незабудованих територій.

В залежності від вибраної технології робіт виконується розрахунок густоти планово-висотних i висотних опознаків, забезпечуючих точність плана або карти, що створюється.

Похибки взаємного положення точок на плані не повинні перевищувати 0.4 мм.

При складанні проекта розташування опознаків враховується метод фотограмметричного згущення. При аналітичній і аналоговій фототріангуляції опознаки проектують рядами, розташованими поперек аерофотознімального маршруту.

Опознаки, по можливості повинні розташовуватися в зоні потрійного поздовжнього перекривання i в середині міжмаршрутного перекривання. Відстань між плановими i висотними опознаками розраховується за формулами та у відповідності до вимог інструкції по топографічній зйомці.

При розрідженій висотній підготовці опознаки розташовують рядами поперек маршрутів. Відстань між висотними опознаками в напрямку маршрутів повинна бути не менше: 8-10км. при висоті між горизонталями 2-2.5м.

Схема розташування планово-висотних опознаків наведена на рис.2.2

2.2 Геодезичні роботи

Планово-висотна прив'язка складається із таких основних процесів:

- складання проекта робіт;

- маркіровка опознаків;

- розпізнавання і оформлення опознаків;

- польові геодезичні роботи.

Проекні роботи включають збір картографічних матеріалів та даних про існуючу геодезичну мережу точок, визначається технологія створення карти. Окрім цього, проектують способи геодезичного визначення координат опорних точок.

При винесенні проекту в натуру, детально вивчають місцевість i визначають місцерозташування опорної точки. Досить часто цей процес суміщається з розпізнаванням опорних точок на знімку. Опознаки вибирають на місцевості відповідно до проекту планово-висотної підготовки. За опознаки беруть чіткі контури, які розпізнаються на знімках з точністю не менш 0.1 мм в масштабі карти, що складається.

Висотні опознаки повинні вибиратися на рівнинній місцевості, можна використовувати характерні точки рельефу. Похибка в розпізнаванні висотного опознаку на місцевості не повинна призводити до похибки в висоті точки більше 0,1 висоти між горизонталями.

Розпізнану точку відмічають позначкою на аерознімку з точністю 0,1 мм, оформляють колом діаметром 10 мм, на зворотній стороні в більшому масштабі складається абрис.

В районах, де неможливо забезпечити чітке розпізнавання на аерознімках точок місцевості, перед аерофотозйомкою виконують маркування опознаків. Маркувальні знаки виконують у вигляді хреста, який складається з чотирьох променів з вільним простором у центрі, квадрата або кола. При зйомках у масштабі 1:10000 маркування роблять тітьки у вигляді хреста. Розміри маркувальних знаків залежать від масштабу зйомки. Наприклад, розміри повинні бути не менше 0,15 мм i 0,05 мм у довжину і ширину одного променя знака "хрест", а відстань променя від центра знака - 0,05 мм, сторона квадрата або діаметр кола - 0,10 мм.

На місцевості розшукують пункти геодезичної опорної мережі та уточнюють, наскільки є реальним виконання запланованих геодезичних робіт. За необхідності в проект вносять корективи.

Loading...

 
 

Цікаве