WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Стереотопографічний метод створення карт - Дипломна робота

Стереотопографічний метод створення карт - Дипломна робота

Одним з основних керуючих документів яким ми повинні керуватись під час виконання робіт по створенню карт є "Редакційно-технічні вказівки по створенню оригіналів складання номенклатурних аркушів масштабу 1:10000" на район робіт м. Хаген (Германія). Цей документ включає в себе коротку характеристику робіт, основні вимоги і документи якими слід керуватись, основний матеріал за яким маємо проводити роботи, геодезична основа, фізико-географічна характеристика району, технологія створення карти, перелік комплектності матеріалів та ін.

Метою даної роботи є:

  1. Дослідження технологічних схем створення топографічних карт комбінованим методом

  2. Дослідження створення топографічних карт стеретопографічним методом.

  3. Аналіз ефективності застосування технологій створення топографічних карт різними методами.

  4. Розробка пропозицій щодо використання методів створення топографічних карт при створенні різних видів топографічних документів.

В ході виконання практичної роботи по створенню топографічної карти на фотограмметричній станції "Дельта" проведено визначення витрат часу на різних етапах створення топографічної карти:

  • аерофотозйомка;

  • планово-висотна прив'язка знімків;

  • фотограмметричне згущення опорної мережі;

  • виготовлення фотоплану.

Основними матеріалами на даний район є:

1. Матеріали аерофотознімання зальоту 2005р.з оформленими точками планово-висотної підготовки для розвитку фотограмметричних мереж, дешифрування елементів змісту карти та збору цифрової картографічної інформації на цифровій фотограмметричній станції "Дельта".

2. Каталог координат опорних точок польової підготовки.

3. Фізико-географічна характеристика району.

Місцевість району робіт представляє собою рівнину, з невеликими балками та ярами. Добре розвинута гідрографічна мережа. Дорожна мережа густа. Автомобільні шляхи мають тверде покриття. Рослинність являє собою великі масиви змішаних лісів, які перериваються полянами з розгалуженою системою каналів. Великими водними перешкодами являеться каскад озер, Венерн та озеро Мюріц. Головний населений пункт району місто Хаген (Германія, Федеративні землі північної Вестфалії.), з населенням 137,6 тисяч жителів (дані на 01.01.2005р.).

Промисловий центр розташований переважно в східній частині міста. Нові житлові масиви будують переважно котеджного типу 1-3 поверхові будинки. В центральній частині міста, переважають п'яти поверхові будинки.

Місто має структуру переважно житлових мікрорайонів з великою кількістью парків та культурних центрів. Забудова центральних районів міста суцільна, переважно з вогнестійкими будівлями. На околицях міста багато двоповерхових будинків нової забудови. Місто добре озелено, має великі ділянки парків та садів. Більшість вулиць міста Хаген мають двосторонню обсадку. Ширина головних вулиць 40-60 м.,інших 10-30м, покриття асфальт. В старих районах міста є вулиці з кам'яним покриттям.

Масиви лісів навколо міста переважно листяні (дуб,граб,клен, сосна), зустрічаються молоді посадки сосни та клену. Висота дерев 10-20м.

Технологія створення карт.

Перед початком робіт виконати аналіз матеріалів, що поступили і порядок їх використання. Складання номенклатурних аркушів масштабу 1:10000 виконати з використанням матеріалів аерофотознімання зальоту 2005р. За такою технологією.

Розвиток фотограмметричних мереж провести на основі матеріалів аерофотознімання зальоту 2005р. з оформленими точками планово-висотної прив'язки а в разі необхідності, пунктів геодезичної і знімальної мережі, та опорних точок, роспізнаних на аерофотознімках, координати і висоти яких викладені у додаткових каталогах.

Вимірювання виконувати у два прийома на цифровій фотограмметричній станції "Дельта". Для зрівняння фотограмметричної мережі використати програму блочної фототріфнгуляції "Тріада"(розробка "Геосистема "м. Вінниця).

Результати розвитку фотограмметричних мереж видати у вигляді списку координат точок фотограмметричної мережі та файлу dgc.dat.(формат ЦФС "Дельта") на блок.

Збір цифрової картографічної інформації провести на ЦФС "Дельта".

Результати побудови моделей відображати в журналі обробки стереопар. Збір цифрової картографічної інформації (зйомку контурів) виконувати в наступні класи:

  • населені пункти;

  • промислові об'єкти;

  • дорожна мережа;

  • гідрографія;

  • елементи рельєфу;

  • інші елементи.

  • пікети.

Дана робота, передбачає розрахунок всіх елементів технологічної схеми по створенню карт стереотопографічним методом. Освоєння передових методів складання карт на основі сучасних аналітичних та цифрових фотограмметричних приладах, оцінка точності виконаних робіт, та впровадження нових сучасних методів обробки стереозображень.

  1. АЕРОФОТОЗНІМАННЯ I ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ

    1. Поняття про аерофотознімання

Аерофотознімання (АФЗ)- це фотографування земної поверхні з літального апарату (літака,гелікоптера). Якщо АФЗ проводять для отримання топографічних матеріалів, то його називають топографічним аерофотозніманням. В інших випадках - спеціальним аерофотозніманням.

Лінію, що є траекторією польоту літака під час фотографування називають маршрутом. Якщо ця лінія пряма, то маємо прямолінійний маршрут; також існують криволінійний та ламаний маршрути. Якщо фотографування велось у межах одного маршруту, то це маршрутне аерофотознімання. Якщо фотографують певну територію з кількох паралельних маршрутів, то маємо багатомаршрутне АФЗ.

Залежно від куга нахилу а аерофотокамери під час знімання розрізняюхь АФЗ:

- горизонтальне, кут нахилу дорівнюе нулю ( = 0);

- планове, якщо кут нахилу не перевищуе 3° (|| < 3°);

- перспективне, при куті нахилу більшим від 3° (|| > 3).

Залежно від масштабу 1:m аерофотознімків розрізняють:

- дрібномасштабне АФЗ, масштаб знімків 1:50000 i дрібніше;

- середньомасштабне АФЗ, масштаб знімків знаходиться в межах від 1:50000 до 1:10000;

- великомасштабне АФЗ, масштаб більший від 1:10000.

Аерофотознімання проводять з використанням фотоплівки чорно-білої, спектрозональної або кольорової. Для топографічних цілей доцільно застосовувати кольорову плівку, бо такі знімки значно інформативніші. Спектрозональна плівка використовується для розв'язання задач нетопографічного призначення, наприклад, виявлення захворювання лісів, забруднення територій або акваторій.

Рис. 1.1. Поздовжне, поперечне перекриття знімків та геометрія "ялинки": 1,2 - знімки одного маршруту; 3,103 - знімки двох сусідніх маршрутів;к- кут "ялинки".

До топографічного АФЗ ставлять певні технічні вимоги стосовно таких параметрів польоту літака як прямолінійність маршрутів, горизонтальність тpaєктopiї, витримування поздовжнього перекриття між знімками одногомаршруту (найчастіше 60 %) та поперечного перекриття між сусідніми маршрутами (здебільшого 20-40 %).

Аерофотокамера, а значить i знімок, повинна бути правильно зорієнтована стосовно траєкторії польоту, тобто кут скосу k (рис. 1.2) повинен бути встановлений з точністю до 3° , інакше при накладанні знімків виникне т.зв. "ялинка", що зробить надалі фотограмметричне опрацювання утрудненим i неефективним.

Для виконання АФЗ потрібна аерофотокамера та спеціальна допоміжна апаратура, яка дозволяє витримувати всі параметри та вимоги до АФЗ. Чому автоматично? Бо політ літака відбувається дуже швидко i людина не завжди встигає вносити відповідні корективи як в траєкторію польоту, так i в положення камери. Сучасний стан розвитку електроніки, радіотехніки, супутникової навігації дозволив повністю автоматизувати процес аерофотознімання. Для прикладу подамо розроблену фірмою Leica (Швейцарія) аерофотознімальну систему ASCOT (Aerial Survey Control Tool) - дослівно "засіб для контролю за аерофотозніманням". Це багатофункціональна система, що дозволяє проектувати АФЗ, виконувати знімання згідно з проектом, автоматично витримувати навігаційні параметри АФЗ, фіксувати просторові координати аерофотокамери в момент фотографування. Технічні засоби системи показані на рис. 1.3 (взято з проспекту фірми Leica).


  1. - антена GPS

  2. - приймач GPS

  3. - управляючий комп'ютер

  4. - аерофотокамера

  5. - навігаційний пристрій

  6. - дисплей пілота


Рис. 1.2. Технічні засоби системи ASCOT

Рис. 1.2 демонструє навігацію польоту i показує як виглядає дисплей штурмана чи пілота із фактично прокладеними маршрутами АФЗ та положенням літака в момент фотографування (білі кружечки).

Рис. 1.3. Маршрути аерофотознімання на дисплеї

При тoпoгpaфiчнoмy АФЗ необхідно виконати розрахунки параметрів та запроектувати знімання. Спочатку вибирають тип аерофотокамери стосовно величини фокусної віддалі. На підставі практичного досвіду та деяких теоретичних обгрунтувань вважається доцільним у гірській місцевості або забудованій високими будівлями (для великомасштабних карт) використовувати довгофокусні аерокамери з фокусною відаллю 200, 350 або 500 мм. При картографуванні рівнинних територій використовують короткофокусні або середньофокусні камери з фокусною віддаллю 70, 100, 140, 150 мм.

Loading...

 
 

Цікаве