WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Форма і рух Землі - Реферат

Форма і рух Землі - Реферат

Найдовший день і найкоротша ніч – в день літнього сонцестояння (в північній півкулі – це 22 червня, в південній – 22 грудня). 22 червня земна вісь нахилена північним кінцем в бік Сонця. Сонячні промені падають у цей час на північний тропік (23°30') під прямим кутом, світлороздільна лінія проходить так, що більша частина північної півкулі освітлена, на всіх широтах в цій півкулі день довший від ночі. На північ від Північного полярного кола (66°33' пн.ш.) полярна ніч, тривалістю до 24 год. на полярному колі і до половини року – на Північному полюсі. В південній півкулі 22 червня на всіх широтах день коротший від ночі, а південніше Південного полярного кола (66°30' пд.ш) – полярна ніч. Північна півкуля в цей час отримує більше тепла, ніж південна. Відповідно в північній півкулі – літо, в південній – зима.

Після літнього сонцестояння (22 червня), внаслідок переміщення Землі орбітою, в північній півкулі висота Сонця поступово зменшується, дні стають коротшими, ночі довшими. В південній півкулі, навпаки, Сонце піднімається вище, ночі стають коротшими. 22 вересня – день осіннього рівнодення, після якого південна півкуля отримує більше тепла, а північна менше. 22 грудня – день зимового сонцестояння, коли Сонце в зеніті над південним тропіком і максимальна кількість тепла припадає на південну півкулю. В цей час там літо, а в північній півкулі – зима.

На екваторі тривалість дня і ночі однакові. Кут падіння сонячних променів на поверхні майже не змінюється, сонце двічі в рік буває тут в зеніті, а тому зміни пір року немає. На полюсах, де півроку день і півроку ніч, зміна пір року і зміна дня та ночі загалом співпадають. Зміна дня і ночі та зміна пір року обумовлюють добові і річні ритми в природі.

Земля постійно отримує одну двохмільярдну частину енергії, що випромінює Сонце. Вона розподіляється нерівномірно. Поширення сонячного тепла на земній поверхні залежить від форми Землі, її руху і положення відносно Сонця. В залежності від висоти Сонця і від тривалості дня, тобто від освітленості Землі, виділяються пояси освітленості: жаркий, два помірні, два холодні. Вони обмежені тропіками і полярними колами. Тропіки - це уявні лінії на Землі, над якими Сонце буває в зеніті у дні сонцестояння: над Північним тропіком (23° 30' пн.ш.) 22 червня, над Південним тропіком (23° 30' пд.ш.) - 22 грудня. Це - межі зенітального положення Сонця. Поза ними Сонце ніколи не буває в зеніті.

Полярні кола - це уявні лінії, які є межами полярного дня і ночі (66° 30' пн.ш. і 66° 30' пд.ш.).

Жаркий пояс лежить між Північним і Південним тропіками та відрізняється найбільшою кількістю тепла, що рівномірно розподіляється впродовж року. Між тропіками і полярними колами – помірні пояси. В них широтах висота Сонця завжди менша від 90°. При цьому і висота Сонця, і тривалість дня впродовж року змінюються. Тому тут чітко виражені сезони року, і чим дальше від тропіків, тим помітнішим є зміна їх тривалості.

Холодні пояси обмежені полярними колами. На полярних колах висота Сонця змінюється від 47° до 0° взимку. На всіх широтах в цьому поясі буває полярний день. І хоча висота Сонця незначна, кількість сонячного тепла, що отримує поверхня влітку, коли Сонце не заходить, є досить значною.

Місцевий, поясний час, лінія зміни дат. Головним наслідком руху Землі навколо своєї осі є зміна часу на земній кулі.

Основною одиницею відліку часу на Землі є доба.

Зоряна доба – проміжок часу між двома послідовними кульмінаціями зірки (найвищим положенням її над горизонтом) через меридіан точки спостереження. За зоряну добу Земля робить повний оберт навколо своєї осі. Вона дорівнює 23 год. 56 хв. 4 сек.

Сонячна доба – проміжок часу між двома послідовними проходженнями центра Сонця через меридіан точки спостереження. У зв'язку з тим, що Земля одночасно здійснює рух навколо Сонця, сонячна доба довша від зоряної і дорівнює 24 години. Ще за II тис. р. до н.е. єгипетські жерці поділили добу на 24 години, а в І тис. до н.е. у Стародавньому Вавилоні винайшли календар.

У практичних цілях користуються так званим середнім сонячним часом (інакше місцевим). Це – час на меридіані в конкретний момент.

Місцевий час тісно пов'язаний із географічною довготою. Знаючи різницю місцевого часу двох пунктів на земній поверхні, можна знайти різницю географічних довгот, і навпаки. Оскільки за 24 години Земля робить повний оберт навколо осі, то за одну годину кут повороту становитиме 15° (360° : 24 год.). Звідси можна встановити, що на 1° планета повертається за 4 хвилини (60 хв : 15°). Цих даних достатньо, щоб можна було визначити місцевий час на будь-якій довготі.

Однак користуватись місцевим часом у повсякденному житті незручно і вихід із ситуації був знайдений у запровадженні поясного часу. Використання його запропоноване ще в 1876р. канадським інженером С.Флемінгом, а вперше почали користуватися поясним часом від 1883 року в США. Вже у 1884 році він був прийнятий Міжнародним астрономічним конгресом. Поверхня земної кулі умовно поділена на 24 годинні пояси кожний протяжністю 15° (1 год.) по довготі. В межах кожного поясу встановлений час, що відповідає місцевому на середньому меридіані поясу.

Відлік часу було вирішено робити від Гринвіцького меридіана, місцевий час на якому називають всесвітнім. Годинний пояс, посередині якого проходить цей меридіан, отримав назву нульового. Решта поясів нумеруються у напрямку з заходу на схід від нього.

Початок нової доби відраховують від лінії зміни дат, яка просторами океану проходить по 180 меридіану, а огинаючи заселені ділянки суходолу відхиляється від нього в окремих місцях навіть на 10°. Перетинаючи лінію зміни дат у напрямку з заходу на схід, необхідно відняти один календарний день, а в зворотному напрямку – додати.

При проведенні меж годинних поясів враховують державні кордони та межі адміністративних одиниць (областей, провінцій, штатів тощо), і тому вони майже ніколи на суші не є прямими лініями. Однак, приблизно посередині кожного поясу проходить меридіан, кратний п'ятнадцяти, на якому поясний час співпадає з його власним місцевим.

Україна живе за поясним часом, що відрізняється від всесвітнього на дві години. Тобто, нова доба починається в Україні на дві години раніше, ніж у Лондоні. Разом з нашою державою у другому поясі розміщені такі країни, як Фінляндія, Румунія, Болгарія, Греція та ін.

Середній меридіан другого годинного поясу – 30° східної довготи проходить у кількох кілометрах західніше міста Києва і ділить територію України на дві майже рівні частини. На самому сході країни у Луганській області день настає на 40 хвилин раніше, а в місті Чопі, біля західного кордону, на 31 хвилину пізніше, ніж на тридцятому меридіані. Отже, на всій території України зручно користуватися поясним часом другого годинного поясу, який називають східноєвропейським або київським.

В останню неділю березня стрілки годинників переводять на одну годину вперед. Запроваджується так званий "літній" час. З кінця жовтня Україна знову переходить на поясний час. Запровадження "літнього" часу дає можливість змістити початок робочого дня і повніше використати світлу частину доби.

Loading...

 
 

Цікаве