WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Гідрогеоморфологічний аналіз території заповідника “Горгани” (басейн р. Бистриця Надвірнянська) - Реферат

Гідрогеоморфологічний аналіз території заповідника “Горгани” (басейн р. Бистриця Надвірнянська) - Реферат

Русло нестійке, сильно деформоване. Дно нерівне, кам'янисте і гравійно-кам'янисте, місцями скельне, у верхній течії зафіксовані нагромадження кам'янистого уламкового матеріалу, загальний об'єм якого – 5270 м3. У нижній частині русло менше загромаджене кам'янистим матеріалом. У табл. 3 подано характеристику потоку Черник.

Таблиця 3

Ширина, глибина і швидкість течій русла п. Черник

Для всього потоку

Ширина, м

Глибина, м

Швидкість, м/с

Переважана

2–8

0,2–0,4

0,8–1,0

Найбільша

12

1,0

2,0

Найменша

0,3

0,01

0,4

У фракційному складі селевих відкладів перважають гравійно-галечникові з невеликою домішкою (10%) дрібнозему (пісок, пил, мул), причому, в верхній течії домінують крупніші фракції (крупна та середня галька), у нижній – дрібніші (дрібна галька та гравій). Максимальні розміри каміння досягають 2,0х1,5х0,3 м і 2,3х1,0х0,8 (1,2–1,3 км від гирла).

Береги круті, висотою 0,9–1,8 м, у місцях злиття з уступами терас – до 5–12 м. Головно вони нестійкі, розмиті, по бровках поросли вільхою, рідше смерекою. В багатьох місцях зливаються зі схилами долини.

Гідрометеорологічних постів і станцій у басейні р. Зелениця сьогодні немає. Характеристика водного режиму рік складена в період обстеження.

Живлення водотоків басейну змішане з переважанням дощового.

Річний хід рівня має серію паводків: узимку від відлиг, навесні від сніготанення, влітку від дощів. Весняна повінь починається звичайно всередині квітня, інколи в другій половині березня або наприкінці квітня. Вода навесні піднімається інтенсивно (до 0,5–0,6 м/добу) і через один–два дні настає максимум заввишки 0,5–0,6 м над передпаводковим рівнем води в звичайні роки і до 1,0–1,5 м – у багатоводні.

Тривалість стояння високих вод від декількох годин до 1,0–1,5 діб. Літня межень нестійка, порушується підійманням рівня від дощів. Літньо-осінні паводки бувають двічі в сезон, частіше в червні–серпні, тривалість їх – від декількох годин до трьох–чотирьох днів, інтенсивність – до 2 м/добу. Висота паводків у верхів'ях водотоків досягає 0,8–1,4, у низинах – 1,5–3,0 м (1955, 1964, 1969, 1974, 1982, 1996). В місцях заторів, під час руху селевих паводків висота рівня верхніх вод може досягати 4,3 м над передпаводковим (р. Зелениця). Пересихання водотоків не зафіксовано. Зимова межень стійка, дуже зрідка, звичайно в лютому, відлиги спричинюють підіймання рівня висотою до 0,5 м над передпаводковим.

У період обстеження головних селеносних водотоків басейну визначено максимальні витрати води селевих паводків по мітках, у цьому разі середні швидкості течії обчислено за формулама Шамова та Срібного. Витрата селевого паводка по р. Зелениця за 0,2 км від гирла нижче впадіння потоку Черник за формулою Срібного становила 342 м3/с, за формулою Шамова – 359 м3/с.

Водну складову селевих паводків формують, як звичайно, зливові опади. Для р. Зелениця та її приток визначено об'єми водної частини селевих паводків за формулою зливового стоку, для чого шар паводкоутворювальних опадів вивчено за картами ізоліній дощів.

Льодовий режим стійкий. Водотоки покриваються льодом неодночасно, спочатку замерзають ділянки з повільнішою течією. Льодостан настає в грудні, інколи в листопаді. Льодяний покрив стійкий, поверхня його нерівна, середня товщина льоду 0,1–0,3 м, на плесах до 0,5 м. Через швидкості течії, на перекатах часто бувають ополонки. Кількість

діб з льодовими явищами коливається впродовж трьох місяців (з грудня по березень). Льодяні переправи можливі, де є під'їзди та спуски. Скресає крига звичайно всердині квітня, інколи в другій половині березня або наприкінці квітня. На р. Зелениця буває льодохід тривалістю один–три дні. Льодохід спокійний, найчастіше збігається з підйомами повені; крижини невеликих розмірів (зрідка до 1,0 м). Бувають випадки скресання без льодоходу.

Невелика за площею частина ПЗ "Горгани" належить до басейну р. Довжинець. Однак це тільки праві притоки невеликої довжини (до 3 км). Всі вони мають великі похили русел та селенебезпечні. В урочищі Озірний утворено штучне озеро невеликих розмірів та досить значної глибини (до 15 м). Сьогодні дно озера сильно замулене внаслідок зливових паводків. Це урочище є заповідним і в майбутньому його планують приєднати до території заповідника.

Охоронну зону заповідника захоплює басейн р. Максимець. Ця ріка бере початок з джерела на південно-західному схилі хребта Станимір за 1,5 км на південь (1546,8 м) і впадає в р. Бистриця Надвірнянська з лівого берега біля с. Максимець.

Загальне падіння р. Максимець 618 м. Потік гірського типу з порівняно великими, що плавно змінюються, похилами (від 285,7‰ біля витоку до 25,7‰ біля гирла). У подальшому можливе приєднання всього басейну р. Максимець до заповідника.

Отже, більшість елементів гідрографічної мережі ПЗ "Горгани" належить до малих рік і володіє значним рельєфоперетворювальним потенціалом.

Використана література

  1. Богданов А.А. Основные черты тектоники Восточных Карпат // Советская геология. – 1949. – № 40. – С.9–22.

  2. Вялов О.С. Краткий очерк истории развития Восточных Карпат и сопредельных областей // Тр. Львов. геол. об-ва. – 1953. – Вып.3. – С. .3–15.

  3. Вялов О.С. Палеогеновый флиш северного склона Карпат. – К.: Изд-во АН УССР, 1961. – 135 с.

  4. Вялов О.С. Следы жизнедеятельности организмов и их палеонтологическое начение. – К.: Наук. думка, 1966. – 219 с.

  5. Вялов О.С., Гавура С.П., Даныш В.В. и др. История геологического развития Украинских Карпат. – К.: Наук.думка, 1981. – 180 с.

  6. Геология СССР. Т. 48. Карпаты. Ч. 1. Геологическое описание. – М.: Недра, 1966. – 540 с.

  7. Гофштейн И.Д. Неотектоника Карпат. – K.: Изд-во АН УССР, 1964. – 182 с.

  8. Ермаков Н.П. Схема геоморфологического деления и вопросы геоморфогенеза Советских Карпат / Тр. Львов. геол. об-ва. – 1948. – Вып.1. – С. 62–86.

  9. Клапчук В.М. Етапи розвитку річкових долин басейну верхнього Пруту: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук. – К., 1994. – 22 с.

  10. Клапчук В.М. Природні умови і ресурси Делятинщини та їх охорона. – Яремче, 1995. – 60 с.

  11. Кравчук Я.С. Рельефообразующие процессы и их динамика в Украинских Карпатах и прилегающих территориях // Вестн. Львов. ун-та. Сер. геогр. –1984. – Вып.14.– С. 20–25.

  12. Лящук Б.Ф. Морфологiчнi особливостi рiчкових долин Покутських Карпат у зв'язку з рельєфом їх глибинного ложа // Геоморфологiя рiчкових долин України. – К.: Наук.думка, 1965. – С.149–155.

  13. Методы изучения тектонических структур. – М.: Изд-во АН СССР, 1976. – Вып. 1.– 335 с.

  14. Попов М.Г. Очерк растительности и флоры Карпат. – М.: Изд-во МОИП, 1949. – 300 с.

  15. Применение геоморфологических методов в структурно-геологических исследованиях. – М.: Недра, 1970. – 294 с.

  16. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. – К.: Наук.думка, 1986. – 184 с.

  17. Природа Українських Карпат. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1968. – 266 с.

  18. Славин В.И. Тектоническое районирование западных областей Украины // Геол. строение и нефегазоносность зап. и юж. обл. Украины. – К.: Изд-во АН УССР, 1959. – С. 74–90.

  19. Стратиграфiя УРСР. Том 11. Антропоген. – К.: Наук.думка, 1969. – 325 с.

  20. Ткачук Л.Г. О литологическом составе пород менилитовой серии Советских Карпат // Науч. зап. Львов.

Loading...

 
 

Цікаве