WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Синергетика ландшафту як напрямок сучасного розвитку ландшафтознавства - Реферат

Синергетика ландшафту як напрямок сучасного розвитку ландшафтознавства - Реферат

Якби синергетика привела тільки до такого висновку, це вже було б надзвичайно корисною справою. Але вона збагатила і, можемо сказати, впорядкувала існуючі у ландшафтознавстві розробки щодо самоорганізації природних систем.

Новими поняттями для ландшафтознавства стали: біфуркація, атрактор, дивний атрактор та деякі інші. Разом з тим, такі поняття, як флуктуації, фрактали, дисипативні системи і навіть дальньодія у тій чи іншій формі вже розроблялись, правда, вони не мали таких лаконічних назв.

Загалом під самоорганізацію розуміємо (одне з останніх визначень) сукупність процесів у межах певної ландшафтної системи, спрямованих на зв'язок між її структурними частинами з метою реалізації спільної програми [12]. Визначення явно носить синергетичний характер. Але потребує врахування в ньому

такої властивості, як дисипативність, тобто просторово-часове функціонування під постійним контролюючим впливом ландшафтного оточення. З цього додатка необхідно особливо виділити термін контроль. Загалом під метою та завданням керування розуміють підтримку деякого бажаного стану об'єкта при впливі на нього різного роду збурень. Процес (об'єкт) називається керованим, якщо серед усіх впливів на нього є і такий, за допомогою якого є можливість домогтися поставленої мети. Отже, необхідно знати і передбачати поводження об'єкта при можливих різних тимчасових впливах на нього. Ці проблеми досліджує теорія керування – наука, що широко використовує моделювання, в т.ч. і математичні моделі. Теорія керування – наука однієї ідеї: універсальність керування за допомогою зворотного зв'язку. Та широке використання і підтвердження ефективності цієї ідеї на практиці спонукають до висновку, що теорія керування може пояснити значну кількість відомих природних явищ. Разом з тим, їй не вдалося пояснити явища самоорганізації в природних системах.

Треба сказати, що причини керованої, з певним діапазоном волі вибору, самоорганізації природних систем і в самій синергетиці є невирішеним питанням. Воно настільки потребує нетрадиційного підходу до вирішення, що цю проблему навіть не ставлять на порядок денний. Обмеження, керування, програмування – практично тотожні поняття за якими стоїть мета. Без неї всі ці терміни нічого не варті і, в принципі, без неї не можуть виникнути. Та сама мета знаходиться ще за межею дослідження. На даний час тільки зрозуміло, що вона має ієрархічну будову.

Блок керування, як правило, розподілений між структурними складовими ландшафтних систем і не тільки. В більшості відомих моделей [14] блок керування або винесений за межі системи, або входить до неї на правах структурної складової. Та проведені дослідження [12] дають можливість говорити про те, що в топічних системах (фаціях) блок керування одночасово належить як самому комплексу, так і його ландшафтному оточенню. Блок являє собою систему взаємозв'язків між комплексом і оточенням і часто, крім речовинно-енергетичного, носить енергоінформаційний характер.

Цікаво, що самі обмеження, керування, програмування виникають задовго до того, як утворюються системи, які мають їх сприймати. Реального природного територіального комплексу ще немає, а його інформаційна модель вже є і дуже ймовірно, що виникає вона в момент переходу попередньої (материнської) системи у стан атрактору. Це явище не тільки є можливим, але й абсолютно необхідним, оскільки контролює появу не будь-якого комплексу з непередбаченими властивостями, а саме такого, який задовільнить і забезпечить вимогу гармонізації цієї ділянки ландшафтної сфери. Тобто механізм, якщо так можна сказати, добре продуманий.

Декілька слів про термін „гармонізація". Він не є адекватним терміну „рівновага". Насправді існуючі природні територіальні системи далекі від стану рівноваги і часто навіть від стану квазірівноваги. Але більшість з них забезпечує вимогу гармонізації оточуючого простору. Треба зауважити, що незважаючи на простоту поняття, його немає у переважній більшості тлумачних загальних і спеціалізованих словників. Під гармонізацією необхідно розуміти узгоджену спільну дію (функціонування, динаміку, розвиток) природних систем з метою забезпечення існування спільного стабільного програмованого їхнього стану в часі і просторі, а також контрольованої еволюції.

Все перераховане існує не тільки як наслідок певних речовинно-енергетичних взаємодій, але і такої субстанції, як інформація. Водночас стає більш зрозумілим уведення категорії мети, оскільки на ній основана класична теорія інформації. Визначення інформації, як і введення будь-якої термінології в науці, аксіоматичне. Воно розкривається не тільки такими термінами, як першопричини, засоби передавання повідомлень тощо. Введення поняття – інформація абстрагує засоби передавання повідомлень від причин, що спричиняють невизначеність, від умов, які обмежують діапазон невизначеності [17]. Інформація найтіснішим чином залежить від рівня структурованості взаємодіючих об'єктів (середовищ). Так, навіть людину від іншого світу відрізняють не якісь там принципові особливості, а об'єм і кількість ієрархії структур мозку. Таким чином, інформація є тим первинним організуючим зв'язком, за допомогою якого відбувається програмування еволюційних змін і контроль за ними на всіх рівнях просторово-часової організації.

Коло замикається, як і починається інформаційними, вірніше, енергоінформаційними взаємодіями. Синергетика вивчає еволюцію природних систем на всіх її етапах. І от тут вже ландшафтознавство здатне суттєво збагатити саму синергетику як міжгалузеве утворення. Насамперед поняттям ієрархічного обмеження ефективності флуктуацій і, відповідно, біфуркаційного коридору. Програмованою спрямованістю еволюційних перетворень у ландшафтній сфері, а за аналогією і у всьому матеріальному світі. Вченням про механізми керування динамічними процесами в природних системах, у т.ч. механізмами контролю. Розробленістю структурної організованості систем. Наробками у вивченні гармонійного вписування природних систем у своє оточення. Нарешті, реальними дослідженнями такого явища, як далекодійність (термін вже використовують у синергетиці, але він явно невдалий) – взаємодії між природними системами і певними явищами без наявності безпосереднього контакту (поєднаної межі) між ними, тобто тут досліджуються реальні енергоінформаційні взаємодії.

Отже, ландшафтознавство не тільки запозичає у синергетики основні її положення для подальшого розвитку і впорядкування власних напрацювань, але і здатне суттєво збагатити саму синергетику.

Викристана література

  1. Арманд А.Д. Ландшафт как конструкция // Изв. Всесоюз. геогр. общ-ва. 1988. №2

  2. Боков В.А. Формы проявления пространственно-временной эмерджентности геосистем // Методолог. пробл. соврем. геогр. Киев, 1993.

  3. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. Київ, 1993.

  4. Жаботинский А.М. Концентрационные автоколебания. М., 1974.

  5. Капица С.П., Курдюмов С.П., Малецкий Г.Г. Синергетика и прогнозы будущего. М., 1997.

  6. Крауклис А.А. Проблемы экспериментального ландшафтоведения. Новосибирск, 1979.

  7. Лауреат Государственной премии Украины Г. Швебс против лауреата Нобелевской премии И.Пригожина (Критический анализ традиционной синергетики в вопросах самоорганизации природы) // Эниология. №2 (6).2002.

  8. Міллер Г.П., Петлін В.М., Мельник А.В. Ландшафтознавство: теорія і практика. Львів, 2002.

  1. Николис Г., Пригожин И. Самоорганизация в неравновесных системах. М., 1979.

  2. Николис Г., Пригожин И. Познание сложного.М., 1990.

  3. Пащенко В.М. Методологія постнекласичного ландшафтознавства. К., 1999.

  4. Петлін В.М. Закономірності організації ландшафтних фацій. Одеса, 1998.

Loading...

 
 

Цікаве