WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Класифікація в ґрунтознавстві - Реферат

Класифікація в ґрунтознавстві - Реферат

До середини ХХ ст. у ґрунтознавстві накопичилася велика кількість класифікацій. У них розглядали різні сторони застосування єдиного генетичного принципу до класифікації ґрунтів. Причому критерії розподілу ґрунтів на високих рівнях таксономії були різні: морфолого-топографічні (Докучаєв), морфолого-географічні (Сибірцев), морфолого-генетичні (Косович, Марбут, Уітні), морфологічні (Глінка, Неуструєв, Гедройц), еволюційні (Йєні, Косович, Герасимов, Еміліо дель-Віляр, Бюлов, Кубієна), історичні (Вільямс, Полинов), факторно-геологопетрографічні (Штремме). Поряд з позитивними ознаками ці класифікації мали комплекс недоліків, через які вони не могли вирішити головних проблем, котрі поставила перед ґрунтознавством практика.

З 40–50-х років ХХ ст. розвиток класифікаційної проблеми в деяких країнах змінив напрям. Потреби практичного застосування класифікаційних схем суттєво знизили темпи розробки авторських класифікацій. Середній географо-генетичний період розвитку систематики і класифікації ґрунтів у різних країнах почався майже одночасно – у 50–60-х роках ХХ ст. Класифікаційна проблема набула загальнодержавного і міжнародного статусу. Пріоритет у розробці наукових класифікацій ґрунтів мали спеціальні національні науково-методичні комісії, уповноважені визначати принципи і розробляти структуру, діагностику і номенклатуру ґрунтів. Головне завдання таких класифікаційних схем – реальне відображення особливостей ґрунтового покриву й ефективне застосування в практиці ґрунтових і неґрунтовних досліджень.

У 1967 р. в Радянському Союзі спеціальна відомча комісія під керівництвом Н. Розова та Е. Іванової розробила еколого-генетичну "Класифікацію ґрунтів СРСР", основою якої стало вчення про ґрунтотворний процес, що об'єднало два головні підходи до вивчення ґрунтів – факторний і субстантивно-процесний. У 1977 р. вийшло оновлене видання "Класифікація і діагностика ґрунтів СРСР", яку донині використовують у практиці наукових і прикладних досліджень в Україні.

Західноєвропейський напрям розвитку класифікаційної проблеми в другій половині ХХ ст. започатковано "Класифікацією ґрунтів Франції", яку розробила спеціальна комісія під керівництвом Г. Обера і Ф. Дюшафура (INRA, 1967). Ця класифікація ґрунтується на ідеях Кубієни про ступінь розвитку й еволюції профілю АС-А(В)С–АВС. Вона є ієрархічною таксономією. На аналогічних принципах побудовано "Класифікацію ґрунтів ФРН" (Mukenhausen,1975). Особливість цих класифікацій – генетична основа на найвищому таксономічному рівні, традиційна описова і ландшафтна номенклатура ґрунтів, характеристика і діагностика по профілю в цілому, непослідовність у використанні критеріїв розподілу ґрунтів на різних таксономічних рівнях, відмова від ландшафтно-географічного групування ґрунтів, об'єднання ґрунтів за власними ознаками. Цікавим способом вирішено класифікаційну проблему у Великобританії, де класифікацію ґрунтів розробляли протягом багатьох років (1956–1980) під керівництвом Б. Авері (Avery,1980). Ця класифікація об'єднала описовий підхід Г. Робінсона, який відповідав класичним схемам В. Докучаєва, М. Сибірцева і К. Марбута, та діагностичні принципи класифікації ґрунтів США (Soil Taxonomy).

З 1949 по 1960 р. в США під керівництвом Гая Сміта розроблено нову класифікацію ґрунтів, яка мала замінити класифікацію К. Марбута 1935 р. В процесі її створення опубліковано декілька "Наближень", серед яких найвідоміше сьоме. Саме класифікація ґрунтів США "Soil Taxonomy" (1975) започаткувала новітній період розвитку класифікаційної проблеми. Після Другої світової війни в багатьох країнах виникла потреба в збільшенні аграрної продукції, що стимулювало дослідження в галузі класифікації ґрунтів. Було усвідомлено, що потрібні точніші категорії з метою кількісної характеристики ґрунтів. Базовою одиницею класифікації вибрано поліпедон. За основу класифікації взято принцип наявності чи відсутності діагностичних горизонтів і властивостей. Нова американська класифікація ґрунтів формально-морфологічна. Незважаючи на численні недоліки, вона стала важливою віхою в розвитку класифікації ґрунтів. Її використовують як офіційну не тільки в США, а й у десятках країн, що розвиваються. Пізні класифікації ґрунтів Канади, Китаю, Росії, легенда до ґрунтової карти ФАО ЮНЕСКО і "World Reference Base..." ґрунтуються в багатьох випадках на положеннях "Soil Taxonomy". Сьогодні Soil Taxonomy – найдетальніше розроблена класифікація ґрунтів, фактично вона має статус міжнародної.

З 1986 р. нові підходи до класифікації ґрунтів запровадила французька асоціація ґрунтознавців, створивши нову класифікацію ґрунтів, названу "Referetiel Pedologique" (Педологічна реферативна база). Об'єктом класифікації став ґрунтовий профіль (солюм), що складається з послідовної сукупності інформації (профіль вологості, гранулометричний профіль тощо). Ця класифікація – не ієрархічна таксономія, а реферативна база. Новітні тенденції в розвитку класифікаційної проблеми торкнулись і російського ґрунтознавства. В 2000 р. вийшла "Класифікація ґрунтів Росії", у якій запозичено багато підходів із "Soil Taxonomy".

Отже, велика кількість національних класифікацій ґрунтів, часто побудованих на різних підходах і критеріях, є перешкодою для вирішення багатьох практичних завдань, серед яких – глобальна інвентаризація ґрунтових ресурсів для вирішення продовольчої проблеми, оцінки масштабів процесів опустелення, деградації і забруднення ґрунтів тощо. Створення загальноприйнятної Міжнародної класифікації ґрунтів не стало реальністю з огляду на різні об'єктивні і суб'єктивні причини. Проте кореляція національних ґрунтових класифікацій є цілком реальним завданням для вирішення класифікаційної проблеми. З цією метою 1998 р. створено Світову реферативну базу

ґрунтових ресурсів (WRB – World Reference Base of Soil Resourses,1998) [3]. Вона не є класифікацією в буквальному розумінні. Це реферативна база з елементами ієрархічної структури та формальними межами класів. Її головне призначення – кореляція національних ґрунтових класифікацій.

Новітній період розвитку класифікаційної проблеми полягає у подальшому вдосконаленні структури національних класифікацій, діагностики і номенклатури ґрунтів.

Використана література

  1. Добровольский Г.Д., Трофимов С.Я. Систематика и классификация почв (история и современное состояние). – М.: МГУ, 1996. – 78 с.

  2. Папіш І.Я. Класифікаційна проблема в українському ґрунтознавстві // Генеза, географія та екологія ґрунтів. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. Ів. Франка, 2003. – С. 283-287.

  3. Столбовой В., Монтанарелла Л., Медведев В. и др. Интеграция данных о почвах России, Белоруссии, Молдовы и Украины в почвенную географическую базу данных Европейского Союза // Почвоведение. – 2001. – №7. – С. 773-790.

  4. Тихоненко Д.Г. До питання про класифікацію ґрунтів України // Ґрунтознавство. – 2001. – Т.1. – № 1-2. – С. 15-22.

Loading...

 
 

Цікаве