WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Cелеві явища у Карпатах - Реферат

Cелеві явища у Карпатах - Реферат

Реферат на тему:

Cелеві явища у Карпатах

Сель— короткочасний бурхливий паводок на гірських річках з величезною кількістю наносів, що надає йому характер бруднокамінного потоку.

Селеві потоки завдають істотних збитків народному господарству Українських Карпат, вони заносять селевими відкладеннями шосейні і залізничні дороги, руйнують лінії електропередач і берегоукріплюючіспорудження, зносять окремі будинки, причому проходження селів супроводжується людськими жертвами, що надає селевим процесам катастрофічного характеру.

Експедиція, що склалася в регіоні, мала на меті проведення наукових досліджень і розроблення заходів боротьби із селями. Саме в рамках селевої проблеми в Карпатах була започаткована наша співдружність із професорами К.І. Геренчуком і Г.П. Міллером.

Перші дослідження селевих потоків у гірських областях України провела ініціативна група кримських вчених у складі Б.М. Іванова, А.М. Оліферова іБ.М. Гольдіна. В результаті великих польових рекогносцирувальних досліджень вони прийшли до висновку про інтенсивний прояв селевих процесів у Криму і необхідності розроблення заходів боротьби з ними. У 1956 р. у південно-східному Криму пройшли руйнівні селеві потоки. З огляду на це у 1957 р. була вперше в Україні проведена спеціальна Конференція з питань вивчення селевих потоків і заходів боротьби з ними (Сімферополь). На конференції кожен з учасників ініціативної групи доповідав про свої дослідження (згодом їх опублікували у тезах [5, 6, 10]). З доповіддю, що узагальнювала спостереження Гідрометеослужби переважно в Карпатах, виступили М.С. Каганер і М.М. Айзенберг [7], останній після 1957 р. опублікував низку робіт [1] з характеристики карпатських селів.

Одночасно з підрозділом Гідрометеослужби у вивченні селевих потоків

взяло участь Міністерство геології України, зокрема, його підрозділ – відділ карстології і селів Інституту мінеральних ресурсів, яким завідував Б.М. Іванов.

Улітку 1962 року селевий експедиційний загін відділу карстології і селів Інституту мінеральних ресурсів під керівництвом автора виїхав на польові роботи в Карпати. На той час більшість учасників загону мали уявлення про особливості природи Карпат переважно з літературних джерел і за результатами екскурсій після наукових нарад і конференцій з геології, гідрометеорології і лісового господарства і т.п. Цього було недостатньо, щоб почати серйозні науково-дослідні роботи з вивчення селевих потоків у новому районі. Тому Б.М. Іванов звернувся за допомогою до свого друга, завідувача кафедри фізичної географії Львівського університету К.І. Геренчука, з проханням допомогти нам більш детально ознайомитися з особливостями природи Карпат.

Б.М. Іванов і К.І. Геренчук разом працювали деякий час у Чернівецькому університеті, куди їх направили після війни для зміцнення кадрів вищої кваліфікації західних областей України. К.І. Геренчук завідував кафедрою фізичної географії (1945–1954 рр.), а потім перейшов на таку ж посаду у Львівський університет. Б.Н. Іванов – випускник Харківського університету – закінчив перед війною аспірантуру та захистив дисертацію "Карст Середземномор'я", спочатку (1945–1947 рр.) працював доцентом, а далі, до 1954 р., – завідував кафедрою геоморфології. Обидва вчені зуміли поставити підготовку географів у Чернівецькому університеті на високий рівень. К.І. Геренчук викладав географію з позицій ландшафтознавства, чого в інших провінційних університетах тоді ще не було. Що ж стосується Б.М. Іванова, то він, довідавшись у Москві про те, що в геологічних партіях з'явилася посада інженера-геоморфолога, уклав договір з Міністерством геології про підготовку таких фахівців. Студентам, які вчилися на кафедрі геоморфології, викладалися у великому обсязі дешифрування аерофотознімків, що в той час було для географів великим нововведенням. Після переходу на науково-дослідну роботу Б.М. Іванов організував комплексні польові дослідження карсту (Комплексна карстова експедиція) і селевих потоків – селевий загін.

К.І. Геренчук відразу ж відгукнувся на прохання Б.М. Іванова про надання консультаційної допомоги: він дав нам багато порад і рекомендацій, а також попросив свого аспіранта, Г.П. Міллера, провести з нами кілька польових маршрутів. Г.П. Міллер тоді знімав навчальний фільм про Карпати. Йому допомагав студент Б.П. Муха (нині доцент кафедри), котрий на прохання К.І. Геренчука перейшов на постійну роботу в наш селевий загін. Першим нашим спільним маршрутом був такий: смт Ворохта – г. Пожижевська – г. Говерла – г. Піп Іван. Цей маршрут був особливо добре знайомий Г.П. Міллерові, тому що він багато працював на Чорногорі і писав дисертацію про ландшафти цього гірського масиву. Іншим цікавим маршрутом було проходження масивом Блізниця.

Не тільки К.І. Геренчук і Г.П. Міллер сприяли мені в консультаціях і польових маршрутах. Мені також довелось передати їм матеріали з вивчення селів у Карпатах. До наших з М.М. Айзенбергом досліджень в Українських Карпатах не відзначалася наявність селевих потоків. Деякі учені відносили їх до звичайних паводків, а інші – до зсувів. Про це свідчить перший випуск географічної серії Вісника Львівського університету (1962). У цьому збірнику в статтях К.І. Геренчука і Г.П. Міллера [2], а також молодого на той час дослідника Карпат Д.Г. Стадницького [14] селеві потоки не згадуються.

Після наших спілкувань на польових маршрутах і численних бесід з селевої проблеми вчені-географи різко змінили свою думку щодо наявності селів у Карпатах.

Вже в 1967 р. на конференції з основних проблем вивчення і використання продуктивних сил Українських Карпат (1967) у доповіді К.І. Геренчука, Г.П. Міллера [3] було відзначено, що особливістю ландшафтних досліджень є виявлення діючих у комплексі або групами фізико-географічних процесів, серед яких згадувалися і селі. У результаті ландшафтних зйомок було встановлено, що кожному типу природних комплексів властиві не тільки визначені параметри природних умов, але і свої особливості у формуванні шкідливих стихійних явищ.

Далі в працях видатних львівських ландшафтознавців усе частіше згадуються результати вивчення селевих потоків у Карпатах. Так, у опублікованій за редакцією К.І. Геренчука монографії "Природа Українських Карпат" [13] на 119 сторінці описано селеві потоки з посиланням на дослідження М. М. Айзенберга.

Черговий географічний збірник Львівського університету (Вип. 9) був цілком присвячений Карпатам, і в ньому в багатьох статтях уже згадувалися результати вивчення селевих потоків. Насамперед слід зазначити статтіД.Г. Стадницького і Я.С. Кравчука [15] про шкідливі стихійні процеси Горган.

У своїй монографії "Ландшафтні дослідження гірських і передгірних територій" Г.П. Міллер [9] приділяє велику увагу вивченню селевих потоків. У сьомій главі "Експедиційне вивчення зовнішніх ознак динаміки природних територіальних комплексів" він рекомендує вказувати номери фацій, у яких проходять селі, виявляти причини їхнього виникнення, відзначати дату і тривалість проходження, висоту (рівень) селевого потоку, його характер (водокам'яний, грязекам'яний), враховувати як пухкі продукти вивітрювання на схилах і дні долини, так і виходи корінних порід. Далі Г.П. Міллер радить аналізувати селеві відкладення (руслові, пригирлові і конус винесення), а також охарактеризувати матеріал, розмір уламків, потужність відкладень, площу й обсяг. Наприкінці слід вказати характер руйнувань, причину виникнення селів і можливі заходи для їхнього запобігання.

Loading...

 
 

Цікаве