WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Опілля – топонім, назва і термін - Реферат

Опілля – топонім, назва і термін - Реферат

Подібних назв не виявлено в степовій зоні, де територія відкрита всюди і явно придатна для рільництва. Немає їх і в межах тої частини лісової зони, де ліс росте повсюди і де конкурувати з лісом можуть тільки ті трави, які ростуть на болотах. Там більше поширений термін полісся. Обидва ці терміни властиві примежевій смузі між лісовою та степовою зонами, ближче до межі лісової зони.

На підставі аналізу картографічних матеріалів західних областей України за появою назв регіонів зі словом опілля можемо зазначити, що ця назва найчастіше зафіксована для західної частини Подільської височини. Використано її на тих картах, які видавали

науковці для географічних описів регіонів. Прикладом таких публікацій можуть бути праці С. Рудницького, зокрема, "Знадоби до морфології Подільського сточища Дністра", де написано про Опілля, навіть про його приблизні межі, але й зауважено про "натягнутість" цього визначення.

Значного імпульсу в поширенні вживання назви "опілля" надали публікації П.М. Цися [18], М.М. Койнова [3, 4] та К.І. Геренчука [2, 12, 13], який прагнув відновити використання цього давнього терміна як такого, що несе широку географічну та історико-географічну інформацію. Завдяки К.І. Геренчуку у карті природних областей і районів з'явилися природна область Опілля і Розточчя та природні райони Рогатинське Опілля, Придністерське Опілля, Ходорівське Опілля, Львівське Опілля, Бурштинське Опілля і Галицьке Опілля.

Під час складання ландшафтної карти Львівської області ми також застосували подібне групування для ландшафтів і виділили опільську групу ландшафтів. Ця група об'єднала десять індивідуальних ландшафтів тільки в межах Львівської адміністративної області [9, 10, 19]. У цих працях згруповано не тільки регіони з назвою опілля, а й виділи рангу ландшафт, які за ознаками аналогічні до історичних Опіль.

Отже, назва конкретного регіону "опілля" з'являлася там, де через географічну специфіку регіону були поля, обрамлені лісами. Вони виникли тут як наслідок природного генезису лісостепу (полі місця, плями колишніх степів відповідають теперішнім плямам чорноземних ґрунтів), а також унаслідок антропогенного перетворення (на місці випалених широколистяних чи мішаних лісів з родючими ґрунтами були створені поляни і поля, а територія з такими полями могла отримати назву "опілля"). Найшвидше такі опілля формувалися біля міст, давніх адміністративних центрів, князівських міст, які, відповідно, виникали і розросталися на родючих землях з потенційно багатими полями та пасовищами і поблизу лісових мисливських угідь з запасами дерева для будівництва та опалення.

Назви з додатковою вказівкою на місце (Львівське Опілля чи Рогатинське Опілля) використовували там, де були подібні ландшафтні умови.Прив'язка до цих територій давніх міст свідчить лише про те, що саме ландшафтні умови були визначальними для заснування і розвитку цих міст. Густе заселення могло стати причиною створення певних об'єднань для оборони благодатного для розселення і проживання ареалу від сторонніх претендентів (про це зазначав Й. Сташевський).

Сучасний варіант використання слова "опілля" слугує також для наукового аналізу, типізації та кластеризації регіонів, що мають певну (опільську) характеристику ландшафтів. У географічній практиці стосовно використання слова опілляісторично склалася ситуація, що закріпила три головні його варіанти: а) типові господарські оточення (полями) давніх міст. У такому разі вони отримували додаткову назву за належністю цих земель (опіль) до конкретного міста (Рогатинське Опілля, Львівське Опілля, Володимирське Опілля); б) назва конкретного географічного регіону, де землі такого типу зближувалися територіально і займали великі площі (Опілля, Опілля Мале, Опілля Велике); в) термін для означення ландшафту та критерій для кластеризації природних районів чи груп ландшафтів (опільська група природних районів, опільські ландшафти).

У використанні слова опілля провідним і регламентаційним є його природне означення. Згодом слово набуло значення видової характеристики ландшафту. Специ-фічні риси ландшафтів опільського типу можуть слугувати також критерієм виділення таких ландшафтів та окреслення їхніх меж у разі картографування. Наведемо збірну

характеристику ландшафтів опільського типу: це хвилясті та горбисті рівнини (зрідка горбогір'я) з широкими плосковерхими привододільними поверхнями, пологими схилами, перекритими лесоподібними (або іншими) суглинками, на яких сформувались чорноземи опідзолені та темно-сірі і сірі лісові ґрунти під суходільними луками, широколистяними чи мішаними лісами, що були частково перетворені на сільсько-господарські угіддя.

Використана література

  1. Англо – русский словарь / Сост. Аракин В.Д., Выгодская З.С., Ильина Н.Н.: 2-е изд. – М.: Гос. изд-во иностр. нац. словарей, 1962. – 988 с.

  2. Геренчук К.І., Койнов М.М., Цись П.М. Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1964. – 221 с.

  3. Койнов М.М. К ворсу овыделении региональных и типологических ландшафтних единиц на территории Станиславской области // Геогр. сб. – 1957. – Вып. 4. – С. 173–179.

  4. Койнов М.М. Орографический почерк огорода Львова // Геогр. сб. – 1963. – Вып.7. – С. 16–32.

  5. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України: Нариси і статті. – Львів, 2002. – С. 27–28.

  6. Лящук Б.Ф. Географічні назви Українських Карпат і прилеглих територій. – К.: ВІЮЛ, 1993. – 203 с.

  7. Мільков Ф.Н. Словарь–справочник по физической географии. – М.: Гос. изд-во геогр. лит-ры, 1960. – 270 с.

  8. Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов. – М.: Мысль, 1984. – 653 с.

  9. Муха Б. П. Ландшафтна карта Львівської області масштабу 1:200 000 // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр., 2003. – Вип. 29. Ч.1. – С. 58–65 + С. 260.

  10. Муха Б.П. Ландшафтная карта. Масштаб 1:1000 000 // Львовская область. Атлас. – М.: ГУГК, 1989. – С.18.

  11. Никонов В.А. Ручей – ключ – колодезь – криница – родник // Материалы и исследования по русской диалектологии. Новая серия. – М., 1961. – С. 22.

  12. Природа Івано-Франківської області / За ред. К.І. Геренчука. – Львів: Вища школа, 1973. – 159 с.

  13. Природа Львівської області / За ред. К.І. Геренчука. – Львів: Вища школа, 1972. – 151 с.

  14. Рудницький С. Знадоби до морфології подільського сточища Дністра // Зб. матем.–природописно–лікарської секції НТШ. – 1913. – Т. 13. – 310 с.

  15. Словарь общегеографических терминов / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1976. – Т. 2. – 394 с.

  16. Українська радянська енциклопедія. – К.: Головна редакція Укр. рад. енциклопедії, 1982. – Т. 8. – 527 с.

  17. Українсько–німецький словник / Склали Зенон Кузеля і Ярослав Рудницький при співпраці Карла Г. Маєра. – Ляйпціг: Отто Ґаррасовіц, 1943. – 1494 с.

  18. Цысь П.Н. О физико-географическом районировании и ландшафтном картировании западных областей Украинской ССР // Геогр. сб. – 1957. – Вып. 4. – С. 163–172.

  19. Шаблій О.І., Муха Б.П. та ін. Географія. Львівська область: Навч.-метод. посібн. для 6-9 класу. – Львів: Пролог, 1998. – 96 с.

  20. Янко М.Т. Топонімічний словник–довідник Української РСР. – К.: Рад. школа, 1973. – 180 с.

  21. StaszewskiJ. Słownik Geograficzny. – Warszawa, 1959.

Loading...

 
 

Цікаве