WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Опілля – топонім, назва і термін - Реферат

Опілля – топонім, назва і термін - Реферат

Реферат на тему:

Опілля – топонім, назва і термін

На географічних картах, у наукових географічних трактатах, у краєзнавчих працях, літературних творах, назвах товариств, в означенні прізвищ, а також у побутовому вжитку досить часто трапляється слово "опілля" і похідні від нього. Використання цього слова у різних означеннях є свідченням важливості його у житті людей певного регіону, про давність його застосування, про насиченість певними інформаційним мовним, історичним та географічним змістом і кодами.

Слово "опілля" має, мабуть, дуже давню історію та традицію на великій території, зокрема, в Польщі, Україні, Білорусії та Росії. Географічні назви з використанням слова "опілля" є переважно там, де природно поєднувалися лісові та трав'янисті рослинні формації, що були індикатором своєрідних комплексів четвертинних відкладів (лесоподібні суглинки), кліматичних умов (помірно-континентальний) та відповідних їм ґрунтів (сірі лісові), де поселялися трипільці, поляни чи древляни.

У Західній Україні слово "опілля" використовують переважно, як географічну назву західної частини Поділля, однак воно мало й інші означення, через що виникали і продовжують виникати наукові дискусії серед географів і топонімістів [2, 7-10, 14, 19, 21].

Останнім часом дискусії активізувались через намагання львівських етнографів надати тільки одному регіону, а саме – Опіллю західноподільському – етнографічно зумовленого окреслення, виділення його як певного "фольклорного району" чи "етнокультурного ареалу" [5]. На це з позицій географічного детермінізму є всі підстави, бо згідно з причинно-наслідковими зумовленостями і природно сформованими взаємозв'язками певна первинна залежність між характером ландшафту і характером соціуму, що тут сформувався, повинна бути. Варто лише пам'ятати, що "свої опілля" є в Польщі, Білорусі, Росії, та й в Україні воно не єдине, і що в кожному з цих опіль виявляться етнографічні відмінності, а може, й типові спільності.

Додатковою причиною активізації дискусій щодо виокремлення Опілля у Західній Україні як окремого етнокультурного регіону з природними межами стало також

почуття місцевого патріотизму, звуженого до одного регіону. Гадаємо, що в цих почуттях також є природні причини. Окрім того, опільські землі родючіші порівняно з сусідніми регіонами, а тому забезпечували багатше життя своїм жителям.

На нашу думку, важливо виконати різнобічний аналіз проблеми використання топоніма "опілля", у тому числі й з урахуванням результатів етнографічних пошуків, однак без відкидання географічних фактів поширення земель опільського типу з назвою "опілля" чи без неї, якщо з певних причин вони її втратили.

З огляду на сказане ми мали на меті дослідити ареал вживання цього слова як географічної назви на географічних картах; з'ясувати семантичне й етимологічне трактування та різні аспекти змісту цього слова і терміна; чіткіше означити доцільність уживання цього терміна в географічних дослідженнях, науковій літературі та як географічних назв.

Першим етапом дослідження було збирання матеріалів для аналізу терміна, і назви "опілля". Для цього використано словники географічних назв, карти топографічні та загальногеографічні, краєзнавчу літературу, словники тлумачні та словники для перекладів, енциклопедії географічні та універсальні, словники топонімічні, інтернет-сторінки. Значну частку вихідних матеріалів становили наукові праці географів, які давали характеристику регіонів, що мають назву "опілля".

Пізніші етапи нашої роботи стосувалися опрацювання зібраного матеріалу з метою виявити ареал його частого вжитку, семантику й ономастику цього слова, а також його географічний зміст, запропонувати свої висновки як результат дослідження цього терміна.

Поширення назви "опілля" на географічних картах. Назви, що мають слово "опілля", трапляються на загальногеографічних картах (на відміну від інших джерел) не надто часто. На дрібномасштабних картах, в атласах ця назва записана так. А. Власна назва регіону (Опілля) – західної частини Подільської височини на південний схід від міста Львова. Б. назва міста Ополє в Польщі, яке нині виконує функції адміністративного центру воєводства Опольського. (Місто Ополє розташоване у долині р. Одра, на північний захід від давньої столиці Польщі – Кракова. В. Назва міста Ополє Любельске, також розташованого в Польщі на південний захід від м. Любліна та на південний схід від м. Вроцлава. Обидва міста з назвою Ополє є на широті близько 51 о північної широти і приурочені до долин річок (Одра і Ходель, що недалеко від Вісли), які перетинають чи омивають височини. Г. За 40 км на південний схід від м. Ополе є містечко Сгшельце Опольске, розташоване на височинній поверхні. Д. Містечко Радлув Опольске також розташоване на височинній поверхні. Е. Село Опільсько в Сокальському районі за 6 км на захід від м. Сокаля (тут організована селянська спілка "Опілля"), приурочені до Сокальського пасма Волинської височини.

Пошук на сторінках Інтернету дав змогу виявити 16 тис. фактів уживання назви "Опілля"переважно як назв товариств, клубів, господарських спілок чи фірм тощо.

Семантичне трактування терміна "опілля" у довідковій літературі. У Географіч-ній енциклопедії України, а також у Українській радянській енциклопедії (автором обох статей, очевидно, був К.І. Геренчук) слово опілля потрактовано як термін з геогра-фічним змістом, а саме "як давньоруську назву безлісих або малолісистих рівнинних територій з родючими ґрунтами в межах лісових зон. Їх кілька і вони отримують до географічного епітета "опілля" ще й географічну прив'язку". Такі безлісі ділянки здавна використовували під орні землі (наприклад, Володимирське Опілля, Юр'ївське Опілля,

Касимівське Опілля серед хвойних та мішаних лісів Східноєвропейської рівнини, а Львівське Опілля – серед широколистяних лісів).

Інший варіант уживання – як географічної назви регіону (за К.І. Геренчуком), стосується регіону "західної частини Подільської височини в межах Львівської, Івано–Франківської і Тернопільської областей України з переважанням висот 350–400 м". "Поверхня розчленована лівими притоками Дністра – Свіржем, Верещицею та ін. Поширені буково–дубові ліси на сірих опідзолених ґрунтах. Значні площі розорані" [13].

У топонімічному словнику–довіднику Української РСР, складеному М.Т. Янко, термін "опілля" також потрактовано як географічну назву. Це "підвищення Подільської височини, її найвища і найбільш розчленована частина. Розташоване між Золотою Липою і Верещицею. На півдні підходить до Дністра, а на півночі – до Гологір".

Нема цього терміна в "Словнику–довіднику з фізичної географії" О.С. Баркова (1954), "Словнику географічних назв" М.С. Бондарського (1955), чотиримовному енциклопедичному словнику термінів з фізичної географії, складеному І.С. Щукіним (1980).

Етимологічне трактування назви і термін "Опілля". У "Словнику–довіднику з фізичної географії", складеному Ф.М. Мільковим (1960), термін "опілля" описано досить детально. Етимологію цього терміна автор вивів від слова "поле" і зазначає на його призначення для назв добре дренованих спокійних рівнин з родючими темноколірними ґрунтами на покривних і лесоподібних суглинках, що трапляються на півдні тайги і в мішаних лісах Руської рівнини. Завдяки родючим ґрунтам такі опілля давно і густо заселені, штучно позбавлені лісового покриву і майже повсюди розорані (типовим прикладом може слугувати відоме Володимирське Опілля на північний схід від Москви). Учений зазначив, що Г.І. Танфільєв та Л.С. Берг визнавали ландшафти, подібні до Володимирського Опілля, за острови доісторичного степу, які нині щезли через наступ лісу на степ. На додачу Ф.М. Мільков зробив власний висновок, що насправді Володимирське Опілля з його темноколірними ґрунтами і близькі до нього ландшафти є не реліктовими, а сучасними утвореннями, та що виникнення їх значно пов'язане з наявністю рівнинного рельєфу та карбонатних суглинків як материнських порід для місцевих ґрунтів [7].

Loading...

 
 

Цікаве