WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Розвиток ландшафтознавчих ідей і ландшафтознавства в Україні - Реферат

Розвиток ландшафтознавчих ідей і ландшафтознавства в Україні - Реферат

Продовжували розробляти питання теорії ландшафтознавства і фізико-географічного районування. Створюються нові ландшафтні карти на окремі регіони і в масштабах усієї країни, регіональні ландшафтознавчі описи і характеристики.

Були з геосистемний позицій проаналізовані фізико-географічні фактори середовища (А.М. Оліфеов, Таврійський університет), розроблені теоретичні та методичні засади ландшафтознавчих досліджень гірських територій (Г.П. Міллер, Львівський університет), ландшафтознавчі основи регіонального проектування (П.Г. Шищенко, Київський університет), радіогеосистемний підхід для дослідження природних територіальних комплексів (В.Ю. Некос, Харківський університет), концепція природно-господарських територіальних систем (Г.І. Швебс, Одеський університет), уявлення про просторово-чаову організацію геосистем і геосистемні взаємодії (В.А. Боков, Таврійський університет), основи палеоландшатознавства (М.Ф. Веклич, Інститут географії НАН України) та інші перспективні напрями.

Свідченням зростаючого потенціалу українського ландшафтознавства було проведення республіканського ландшафтознавчого семінару у Шацьку (1982 р.) та

двох Всесоюзних нарад з питань ландшафтознавства – восьмої у Львові (1988 р.) і дев'ятої у Вінниці (1990 р.).

Значно розширилась сфера прикладних ландшафтознавчих пошуків – розвитку набули ландшафтно-інженерні, ландшафтно-меліоритавні, ландшафтно-рекреаційні, ландшафтно-проектувальні та інші дослідження. Розробляються ландшафтознавчі основи раціонального регіонального природокористування тощо.

Третій, сучасний, етап розвитку ландшафтознавчої науки в Україні (90-ті рр. по сьогоднішній день) пов'язаний із значним розширенням можливостей розвитку географічної науки в умовах державної незалежності України та впровадженням нових підходів. Для цього періоду характерне впровадження постнекласичних методологій (в 1994, 1996 і 1998 рр. в Києві відбулись три спеціальні конференції), ідей і методів екології у ландшафтознавство, геоінформаційних технологій і розроблення геоекологічних інформаційних систем. Так, наприклад, у Львівському університеті формуються середньомасштабні геоекологічні бази даних для Українських Карпат, басейну Верхнього Дністра і великомасштабні для міста Львова і кількох ключових ділянок Українських Карпат.

Розроблено нові напрямки ландшафтознавства, що стосуються методологічних проблем ландшафтознавчого аналізу і синтезу (В.М. Пащенко), організації геопростору і стратегії природокористування в горах (О.П. Ковальов), еколого-геохімічного аналізу ландшафтів (В.М. Гуцуляк), аналізу стійкості геосистем до антропогенних навантажень (М.Д. Гродзинський), ландшафтно-геохімічного аналізу й оцінки екологічного стану територій (Л.Л. Малишева), аналізу антропогенних ландшафтів Правобережжя України (Г.І. Денисик), закономірностей організації ландшафтознавчих фацій (В.М. Петлін), еколого-ландшафтознавчого аналізу гірських територій (А.В. Мельник), екогеохімії ландшафтів у зонах техногенезу (Ю.Г. Тютюнник) та ін.

Більшої уваги сьогодні надають прикладним ландшафтознавчим дослідженням. Розробляють питання аналізу антропогенних навантажень на ПТК, оцінюють екологічну ситуацію в зонах радіоактивного забруднення, у великих промислових містах і окремих регіонах країни, розробляють ландшафтні основи моніторингу природного середовища, організації рекреації тощо.

Окрім згаданих вже вище, сьогодні досвід ландшафтознавчих досліджень набуто і в інших навчально–наукових установах України, зокрема, у Дніпропетровському університеті, Луганському, Тернопільському, Київському, Волинському, Сумському та інших педуніверситетах, Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу та ін.

Перспективи розвитку ландшафтознавства в Україні слід пов'язувати з фундаментальними дослідженнями, пізнанням генезису, структури, процесів динаміки і функціонування природних територіальних комплексів різних рангів, як експедиційними, так і стаціонарними і напівстаціонарними методами. Актуальним, на нашу думку, є: 1) проведення суцільного ландшафтного і ландшафтно-екологічного картування країни у масштабі 1: 200 000 на єдиній методологічній основі; 2) розширення мережі комплексних географічних стаціонарів (один стаціонар у кожному фізико-географічному краї), уніфікування програми і методики спостережень; 3) дослідження механізмів антропогенних змін природних територіальних комплексів різного рангу, їхньої стійкості до антропогенних навантажень; 4) розроблення теорії ландшафтознавства, питань, пов'язаних з просторово-часовою ландшафтною організацією території, з морфологією ландшафтів,

закономірностями їхньої еволюції, динаміки, функціонування, стійкості тощо на основі узагальнень емпіричних, фактичних даних.

Основними завданнями методичного плану є: 1) тісне поєднання сучасних дистанційних методів досліджень, ГІС-технологій з польовими дослідженнями й експериментами; 2) поряд з розвитком геохімії і геофізики ландшафту актуальним є розвиток екології ландшафту; 3) розроблення концепції і побудова загальнонаукових (поліфункціональних) і прикладних ландшафтних інформаційних систем для тих чи інших регіонів та ін.

Не менш актуальним є дальший розвиток прикладних напрямків ландшафтознавчих досліджень, як традиційних, що стосується раціонального природокористування й оптимізації природного середовища, охорони природи, так і нових, зокрема, пов'язаних з вирішенням екологічних проблем людини. В цьому плані важливим є розроблення теоретичних, методичних і прикладних питань екологічного ландшафтознавства та ландшафтної екології, проведення відповідних регіональних досліджень. З одночасним вирішенням проблем ландшафтного проектування, актуальним є розроблення ландшафтознавчих підходів до моніторингу, експертизи, управління і прогнозування. Важливою прикладною сферою є рекреація і туризм, розвиток яких неможливий без серйозних ландшафтознавчих обґрунтувань. До числа актуальних науково-прикладних напрямків слід віднести й розробку питань зі збереження ландшафтного різноманіття та забезпечення сталого розвитку території держави.

Використана література

  1. Географічна енциклопедія України. К., 1989 – 1993. Т. 1–3.

  2. Давидчук В.С., Петренко К.М., Шевченко Л.М. Фізико-географічні та ландшафтознавчі дослідження // Укр. геогр. журн., 1996. № 2.

  3. Історія Академії наук Української РСР. К., 1982.

  4. Маринич О.М. Внесок академіків АН України в розвиток природничо-географічних наук: до 75-річчя Академії наук України // Укр. геогр. журн., 1993. № 3.

  5. Развитие географической науки в Украинской ССР. Сб. науч. трудов. Киев, 1990.

Loading...

 
 

Цікаве