WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Ландшафтна структура урбанізованих територій і потреби людини - Реферат

Ландшафтна структура урбанізованих територій і потреби людини - Реферат

Крім психологічних потреб, у людини споконвічно існують біологічні та трудові потреби. Для підтримання свого існування людина повинна харчуватися. Мисливство, рибальство, збиральництво не задовольняють біологічних потреб людини в їжі. Відбуваються такі зміни природних ландшафтів: людина вирубує ліси, формує сільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські ландшафти. Має місце примітивний поділ праці, впорядковується структура, поселення поступово перетворюється у місто. Урізноманітнюються антропогенні складові ландшафту, які виконують різні функції. Людина потребує не лише захисту від ворогів, втамування голоду та спраги, а й природних ландшафтів, або їхніх копій, поблизу своїх осель. Створюються антропогенні ландшафти, подібні за своїм складом до природних: сади, парки, штучні водойми. У цих ландшафтах людина, як і в природних, виконує роль зовнішнього чинника. Розвиток і процвітання цих ландшафтів, на відміну від природних, залежить від діяльності людини. Людський чинник наявний у цих ландшафтах протягом всього періоду їхнього функціонування. Проте, ці ландшафти не зникають безслідно, коли людина про них забуває. Вони продовжують існувати, поступово втрачаючи свої первинні характеристики і перетворюючись у штучні природні ландшафти.

У ХІV столітті місто розміщується на островах, які з'єднують мостами. У місті будують оборонні споруди, створюють торгову площу – нові типи антропогенних ландшафтів. Водночас найбільших змін зазнають природні ландшафти надзаплавної тераси – ліси, які продовжують трансформуватися у сільськогосподарські угіддя. Ландшафти заплави, на перший погляд, залишаються без змін (болота, русло річки). Проте трансформація лісу у сільськогосподарські угіддя супроводжується зміною водоносних горизонтів. Це вносить малопомінтні поступові зміни у ландшафти заплави. Площа боліт потроху зменшується.

У ХVІІІ ст. посилюється антропогенне навантаження на природні ландшафти: забудовується приміська територія, як противага антропогенним, формуються елементи озеленення на пагорбах плата. Згідно з Stecki (1880), у 1797 р. був закладений парк. На острові, де розміщувався феодальний замок, штучне озеленення території проводилося значно раніше Це свідчить про те, що потреби людини поєднуються з її можливостями, за наявності яких потреби задовольняються. Вносяться зміни у ландшафтну структуру міста.

До психологічних, біологічних та трудових потреб у ХVІІІ – ХІХ століттях приєднуються соціальні та економічні. Політична стабільність зумовлює необхідність у соціальному комфорті на території міста. Розширюється площа міста, маловисотна дерев'яна забудова замінюється на кам'яну, створюються невеликі промислові підприємства – промислові ландшафти. Все більше освоюються прилеглі до міста території. Зростає кількість рекреаційних ландшафтів.

Отже, інтенсивно впливати на розвиток антропогенних ландшафтів починає економічна та соціальна потреби людини. Панівному класу необхідно відділити промислові підприємства. Ці підприємства, переважно невеликі за розміром, розміщують на околиці міста, оточуючи їх житловими маловисотними помешканнями робітників, формуючи новий тип антропогенного ландшафту в межах міста – селетебний. Площа антропогенних ландшафтів розширюється, а площа природних – зменшується. Зменшується і площа водного дзеркала річки. Знищення лісів на вододільному плато двох річок негативно вплинуло на рівень поверхневого стоку річки та площу водного дзеркала. Річка Устя у ХХ столітті перетворилася на річку з шириною русла в межах міста до 10 м, утворивши заплаву і І-шу надзаплавну терасу.

В межах природних ландшафтів формуються антропогенні ландшафти нового типу в яких людина виступає, як невід'ємний його компонент. Жоден урбанізований промисловий селетебний ландшафт не може функціонувати без людини як невід'ємної своєї складової. Присутність людини у цих ландшафтах є необхідною, бо вони зазнають не лише антропогенного випливу, як от: штучні водойми, луки, сади тощо, а й потребують присутності людини, яка є однією з внутрішніх рушійних сил розвитку цих ландшафтів. Вона нарівні з іншими компонентами задіяна у процесах саморегулювання, обміну речовин та енергії, у збереженні цілісності та стійкості ландшафту антропогенного типу. Будь-який з цих ландшафтів втратить свою цінність та зупиниться в розвитку, навіть зникне як ландшафтний різновид, якщо зникне людина. Рівновага і стійкість цих ландшафтів забезпечується поєднанням суспільних законів – управління і природних – процесів саморегулювання, розвиваються вони під дією антропогенних і природних чинників.

Зважаючи на це, всі антропогенні ландшафти можна об'єднати в такі групи:

- ландшафти, що зазнали короткочасного впливу людини, але здатні самостійно існувати;

- ландшафти, вплив людини на які продовжується протягом всього періоду їхнього існування;

- ландшафти, в яких людина є невід'ємним компонентом.

У перших двох групах людина виступає в ролі суб'єкта, в останньому – об'єкта. Наприклад, із сучасних ландшафтів до ландшафтів тимчасового впливу людини можна віднести парки, вторинні ліси тощо. Ландшафтами тривалої дії людини є сільськогосподарські. У цих ландшафтах наявний тільки вплив людини як зовнішній чинник, який регулює розвиток та існування цих ландшафтів, в міру задоволення її потреб. До ландшафтів, в яких людина виступає невід'ємним компонентом, є урбанізовані, промислові, селетебні.

В сучасну епоху розвиток антропогенних ландшафтів зумовлений сукупністю потреб людини: соціальних, психологічних, трудових, економічних, біологічних. Людина прагне відновити і зберегти в місті природні компоненти ландшафту, найліпше поєднавши їх з антропогенними, щоб зберегти систему – Місто – та забезпечити собі сприятливі умови середовища для свого існування.

Отже, потреби людини сформували не лише сучасне різноманіття ландшафтів урбанізованих територій, а й впливають на розвиток цих ландшафтів.

Використана література

  1. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. М., 1991.

  2. Міллер Г.П., Петлін В.М., Мельник А.В. Ландшафтознавство: теорія і практика: Навч. посібн. Львів, 2002.

  3. Мильков Ф.Н. Человек и ландшафты. М., 1973.

  4. Мильков Ф.Н. Физическая география: Учебник о ландшафте и географическая зональность. Воронеж, 1986.

  5. Тарасов Ф.В. Городские ландшафты // Вопр. геогр. 1977. Вып. 106.

  6. Тютюнник Ю.Г. Концепция городского ландшафта // Геогр. и прир. рес. 1990. №2.

  7. Stecki T.J. Miastro Rivne. Warszawa,1880.

Loading...

 
 

Цікаве