WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Гірські ландшафти та їхній вплив на життєздатність горян. - Реферат

Гірські ландшафти та їхній вплив на життєздатність горян. - Реферат

Приводів для здивування від природних об'єктів та явищ у верховинців також більше: окрім затемнення Сонця, яке їх так само, як і долинян, здивувало найбільше (17–25% ), горян дивують потужні зсуви (15%), різка зміна погоди (13%), силуети гір (10 %), поведінка звірів (7 %).

Відрізняється і палітра природних чинників, які викликають гнітючі емоції у жителів двох середовищ: попри одностайно важке сприйняття повеней і паводків (20–22% ), грози (буреломів) – (13–19%) і граду (8%), верховинців до того ж часто гнітять вирубані ліси (18 %) та зсуви (15%).

Оцінку гірським ландшафтам як середовищу проживання, ми дали можливість самостійно здійснити горянам і порівняли її з уявленням жителів рівнин про життя в горах. Обидві категорії респондентів продемонстрували одностайні погляди, розцінюючи життя в горах здебільшого як звичайне, тільки з дещо іншими проблемами, ніж на рівнині (40 і 39%), 18% долинян і стільки ж горян вважають його таким, що більше сприяє гартуванню людського духу. Разом з тим, долиняни частіше (на 10 пунктів) розцінюють життя в горах як незахищене, у постійній боротьбі за виживання (серед гірських респондентів так вважають лише 8%). Горянам воно частіше видається таким, що сприяє особливому спілкуванню з природою і людьми (так вважають 30% верховинців проти 23% долинян, і це одночасно друга, після оцінки "звичайне життя", позиція гірських жителів). Цікавими є і власні варіанти оцінювання життя в горах їхніми мешканцями (таких було 5%):"більш просте і духовне", "ближче до природи і Бога", "відпочинок для душі" тощо.

Горяни дещо міцніше вкорінені у своє природне середовище, порівняно з рівнинними мешканцями, про що свідчать їхні відповіді щодо вибору місця проживання – 46% верховинців навіть якби була можливість переселитись у місцевість з цивілізаційними благами, вибрали б те місце, де і живуть (у долинян таких 40%).

У культурі життєзабезпечення горян мальовничість їхнього оточення традиційно відіграє чималу роль, адже простір для горянина – не тільки тло його існу-

вання. Він замінює собою і сферу видовищ і навіть спілкування. Тому у розміщенні свого житла горяни, а особливо гуцули, які живуть у найвищій частині Українських Карпат, враховували і мальовничість краєвиду, який відкривається з оселі. З давніх гуцульських "осадків", які ще збереглись високо в горах, відкриваються надзвичайно красиві багатоперспективні панорами гірських ландшафтів. Краєвиди з гуцульських осель відзначаються не лише красою, але й динамізмом. Часті зміни погодних умов, сезонні перетворення природи, а також полонинське господарювання, за яким подекуди можна спостерігати з порогу домівки, дають верховинцеві відчуття руху життя, є джерелом різноманітних вражень, надихають до творчості. Тому горяни, позбавлені близького сусідства, віддалені від прискореного темпу цивілізації, не нарікають на нудьгу, не впадають у депресію. На запитання: "Чи доводилось Вам відчувати нудьгу, самотність, пов'язані з особливостями життя в горах?", – 69 % респондентів дали негативну відповідь.

Верховинець не тільки живе в просторі – він живе простором, який має для нього сутнісну рису – аспект маловідомий в густозаселених рівнинних територіях, де життєве середовище перенасичене антропогенною інформацією і через це позбавлене екзистенціальної основи.

Природні особливості ландшафтів для горян є найбільш важливими ідентифікаційними ознаками їхнього краю. Так, для гуцулів гори, полонини, повітря та інші природні ознаки разом складають 40% відмінних рис малої батьківщини, а вже після природних ознак слідують соціально-культурні: традиції і звичаї (24%), мова (8%), особливості людей (6%), музика (4%).

Отже, різноманітність гірського середовища і глибока прив'язаність до нього горян є благодатним джерелом позитивних емоцій і життєвої сили – психологічної енергії, яка проявляється в їхньому соціально-культурному житті.

Окрім емоцій, під впливом величавих гірських ландшафтів у їхніх мешканців розвивається почуття святості ("Ми ближче до Бога" – так горяни оцінюють специфіку свого оточення), формуються вітальні цінності, поглиблюється релігійне життя. Наприклад, серед гірських жителів, порівняно з рівнинними, на 3% більше тих, хто найважливішим у житті вважає спасіння душі, а життя як самоцінність визнається горянами у 2,5 рази частіше, ніж долинянами, серед яких вищий відсоток мають цінності цивілізаційного характеру – успіх у справах, достаток.

Спільнотний характер гірських територіальних груп населення як риса життєздатності. Гірські ландшафти, як життєве середовище з високою часткою екстремальності, формують у своїх мешканців індивідуалізм, який є психологічною формою адаптації до довкілля, котре часто робить виклик людському існуванню. Водночас гірським субетносам властива чітко виражена спільнотність (згуртованість), яка має родинний і культурно-ментальний характер. Зважаючи на більшу, порівняно з рівнинами, територіальну замкнутість, гірські спільноти (або за термінологією Тьонніса "гемайншафти спільного проживання") є результатом розвитку в часі і просторі родинних спільнот ("гемайншафтів крові"), які за певних умов розвиваються і ускладнюються до спільноти культурної ("гемайншафту духу") [3]. Так, на Гуцульщині зимаркове розселення, пов'язане з тваринницьким напрямом господарювання, зумовило чималу появу нових дочірніх поселень, які, відділившись від материнських сіл, зберегли з ними родинні зв'язки.

Спільнотному характеру територіального розміщення горян, зокрема гуцулів, сприяє і пересічний рельєф та відповідне топографічне розміщення їхніх осель, що в поєднанні з верховими шляхами дає особливе сприйняття сусідніх поселень.

Розбудова садиб на схилах, відкритість пейзажу і наявність кількох перспектив дає можливість верховинцеві бачити зі своєї оселі чи плаю не тільки своє село, але часто і декілька сусідніх сіл. Дисперсне розселення гуцулів, яке особливо проявилось у Покутсько-Буковинському і Ворохта-Путильському низькогір'ях, злучує їхні поселення в єдині сільські смуги розселення, які об'єднують десятки сіл і простягаються на десятки кілометрів (наприклад, у смугу Красник–Селятин входить 40 поселень Верховинської і Путильської частин гуцульського краю). Візуальну цілісність гірської поселенської території доповнює акустична. Завдяки відбиванню звукового сигналу від схилів, сусідів (навіть далеких) не лише видно, але й чути. Особливий зв'язок у горах, для якого використовують звукові коридори, іноді називають гуцульським телефоном. Здавна верховинці спілкувались поміж собою знаменитим "гей!" – "гей!", змагаючись у колористиці звучання цього оклику.

Незважаючи на відокремленість своїх садиб, верховинці, через особливості повсякденного візуального і акустичного взаємного сприйняття, яке можливе тільки в горах і тільки при розміщенні садиб та шляхів у верхах, можуть відчувати себе просторовою спільнотою.

Спільнотні традиції є сприятливим психологічним "кліматом" існування горянина, який витрачає менше духовно-інтелектуальної енергії на адаптацію до мінливого модерного середовища. Останній більшою мірою піддається рівнинне населення, і, особливо, мешканці урбанізованих територій. У середовищі традиційної спільноти, відгородженої від динаміки суспільного життя природним бар'єром, гірське населення може ігнорувати багато викликів суспільства, які стосуються насамперед "престижного" споживання, позбавленого всякого екзистенціального сенсу.

Водночас ігнорування модерних видів споживання, як виявилось, не пригнічує позитивного ставлення горян до власного життя: 86% опитаних респондентів задоволені своїм життям, тоді як серед рівнинних мешканців таких 60%.

Гірські ландшафти володіють значним гуманістичним потенціалом, передусім естетичним і етнокультурним, який за силою впливу на характер етносоціальних процесів конкурує з такими суспільними чинниками, як рівень матеріального забезпечення, комфортність умов проживання, можливість соціальної реалізації тощо. Одним із етносоціальних вимірів впливу ландшафтних умов на життєдіяльність населення може бути рівень його життєздатності. Життєздатність населення – це інтегральний показник, який включає емоційно-ціннісну (духовну) спрямованість спільноти на життя в його біологічному й екзистенціальному сенсах, і проявляє себе в позитивному характері демографічних (біологічне відтворення) і етнокультурних (відтворення духовної людини) процесів. Поліпшення естетичних властивостей природного довкілля – один із практичних шляхів підвищення життєздатності українців.

Використана література

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. К., 2003.

  2. Паньків Н. Населення Українських Карпат. Львів, 2003.

  3. Степико М.Т. Буття етносу: витоки, сучасність, перспективи (філософсько-методологічний аналіз). К., 1998.

  4. Україна на зламі тисячоліть. К., 2000.

  5. http://www.carpathian-photo.com/ua/

  6. http://www.referatfolder.org.ua

Loading...

 
 

Цікаве