WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Геренчук К.І. – український географ і ландшафтознавець - Реферат

Геренчук К.І. – український географ і ландшафтознавець - Реферат

Надалі ця система аксіом і постулатів зазнала доопрацювання в статті "До теоретичного обґрунтування класифікації природних комплексів" (1977, співав. С. Кукурудза), де географічними аксіомами запропоновано вважати: "...беззаперечні положення, доведені всім попереднім досвідом науки (в тому числі й географічної), що опираються на діалектичну ...філософію; ландшафтними постулатами – положення, що витікають з географічних аксіом і характеризуються достатньо високою ймовірністю, щоб покласти їх в основу теорії ландшафтознавства" [1977, с. 531]. До цих визначень додано два положення системної концепції: а) про структурність географічних систем; б) про системоутворюючі елементи і зв'язки, що визначають її основні специфічні риси. Чимало теоретичних положень ландшафтознавства викладено в навчальному посібнику К. Геренчука – "Основні проблеми фізичної географії" (1969).

Окремим штрихом слід згадати про ландшафтні карти, складені К. Геренчуком. Так, кожна з дев'яти регіональних монографій, присвячених природі західних областей України, містить такі карти. Ландшафтні карти є основою усіх праць К. Геренчука, присвячених фізико-географічному районуванню території України та Молдови, а також багатьох регіонів різного масштабу. Хто склав хоч одну ландшафтну карту, зрозуміє наскільки це складна праця, що потребує глибокого знання взаємозв'язків і взаємозалежностей між компонентами та елементами ландшафтних систем. Каленик Іванович упродовж багатьох років був членом постійної Комісії при Географічному товаристві СРСР з ландшафтних карт. Саме ця комісія у складі Б.В. Виноградова, К.І. Геренчука, А.Г. Ісаченка, К.Г. Рамана та Ю.М. Цесельчука підготувала програмну доповідь "Головні принципи ландшафтного картографування", яку було запропоновано широкій аудиторії на V-й всесоюзній нараді з питань ландшафтознавства (Москва, 1961). Доповідь справді прояснювала багато теоретичних, методичних і практичних питань ландшафтного картографування,

які до того часу різні автори трактували по-різному. Про важливе наукове значення цієї доповіді свідчить хоча б той факт, що вона незабаром була опублікована англійською мовою [Soviet Geography..., 1962].

За роки, що минули після виходу в світ теоретичних, методичних і прикладних праць Каленика Геренчука, накопичено чималий фактичний матеріал, уточнені теоретичні погляди й методичні підходи, впроваджуються нові синергетичні підходи, некласичні та постнекласичні методології. Але фундаментальні засади теорії і методики ландшафтних досліджень, розроблені класиками ландшафтознавства, серед яких чільне місце належить К. Геренчуку, залишаються й нині актуальними.

К. Геренчук – созолог. Все своє свідоме життя К. Геренчук був не тільки активним дослідником, а й захисником природи рідного краю – созологом (від грец. sozo – берегти, захищати). Концептуально-просторове вирішення природоохоронних проблем він найтіснішим чином пов'язував з ландшафтознавчими постулатами. "Адже не можна зберегти будь-який вид живої чи об'єкт неживої природи", – згаду-

вав він, – "не охороняючи довкілля його існування". Взаємовплив і взаємозалежність геоми і біоти вважав пріоритетним природоохоронним постулатом. Безпосередню участь у дослідженні созологічних проблем К.І. Геренчук розпочав з підготовки природоохоронного розділу, яким хотів завершити колективну монографію "Природа Українських Карпат". Консультуючись з деяких питань созології у відомого фахівця, доктора біологічних наук, професора Степана Стойка, Каленик Іванович залучив його до творчої співпраці і викладання курсу "Охорона природи" для студентів географічного факультету (цей курс, а також "Охорона природи в зарубіжних країнах" професор С. Стойко читав до 2000 року). Співпраця цих видатних учених продовжувалася майже два десятиліття).

Надзвичайно цікаву спільну працю ці вчені написали після участі в роботі спеціальної державної комісії, яка вивчала шкідливі стихійні процеси в басейні верхнього Дністра на початку сімдесятих років. Праця має назву: "Відтворення екологічної рівноваги басейну Дністра та раціональне використання його природних ресурсів" і опублікована у [Вісн. АН УРСР. К., 1974. № 4. С. 81-87]. На думку професора С.М. Стойка, ця праця є актуальною й нині тому, що у свій час майже нічого не було зроблено для виправлення ситуації, що склалася в басейні верхнього Дністра.

К.І. Геренчук на созологічну тематику опублікував два десятки наукових праць. Це природоохоронні розділи у трьох регіональних монографіях (співавт. –С. Стойко), а також статті: "Географія і охорона природи" (1971); "Деякі питання охорони приміської зони м. Львова" (1973); "Деякі питання охорони Волинської області" (1974, співавт. Б. Муха); "До питання про організацію природних парків у Львівській області" (1975, співавт. О. Брух); "Складання ландшафтних карт адміністративних областей Української РСР для природоохоронних цілей" (1975, співавт. Я. Дорфман); "Природні парки – нова форма територіальної охорони природи на Україні та їх географічна мережа" (1976); "Ландшафтні основи організації природних парків на Україні" (1978). Варто згадати і про численні тези та виступи на наукових конференціях.

Які головні созологічні ідеї проводив у життя К.І. Геренчук? Такими ідеями з охорони природи насамперед були регіональний підхід і комплексність. Сутність ідеї созологічного регіоналізму полягає у тому, щоб кожна фізико-географічна область мала свою мережу природоохоронних об'єктів, ядром якої мав би бути природний заповідник або природний парк (терміну "національний природний парк" Каленик

Іванович, очевидно, свідомо уникав). Щодо комплексності, то вона чітко простежується в постулаті про неможливість охороняти живу природу, не охороняючи її природне довкілля.

Найважливішим у созологічних працях К. Геренчука є те, що та географічна мережа природоохоронних об'єктів, зокрема, природних національних парків, про які він піклувався найбільше, переважно стала реальністю. Залишилося домогтися, щоб мережа природно-заповідного фонду належним чином виконувала покладені на неї функці в т.ч. – науково-дослідних еталонів природи, про які свого часу турбувався вчений.

Созологічний напрям досліджень, започаткований професорами К. Геренчуком і С. Стойком на кафедрі фізичної географії, нині розвивають майже всі природничі кафедри географічного факультету. Це є ще одним підтвердженням далекоглядності вченого щодо визначення і вибору ним перспективних дослідницьких напрямів.

К. Геренчук – знавець історії природничої географії. Каленик Іванович Геренчук за своє життя зустрічався з багатьма класиками географічної науки, він добре знав їх науковий доробок і, навіть, людські якості. Одного разу у приватній розмові він розповідав автору цих рядків про те, як за одну із своїх порівняно ранніх праць під гостру критику потрапив Президент Географічного товариства СРСР академік Л.С. Берг і як йому прийшлося в похилому віці із сльозами на очах виправдовуватися про "допущені помилки". Цей епізод мені пригадався як підтвердження тези про те, що К. Геренчук є добрим знавцем історії географічної науки, зокрема, її новітнього періоду. Ще одним підтвердженням цієї тези є його детальні преамбули в статтях із геоморфологічних проблем, не кажучи вже про ландшафтознавство – як молодий напрям фізико-географічної науки, що творився, образно кажучи, на його очах. Історії географії, зокрема, її природничої гілки, К. Геренчук присвятив декілька праць. Деякі з них ми коротко прокоментуємо.

Loading...

 
 

Цікаве