WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Геренчук К.І. – український географ і ландшафтознавець - Реферат

Геренчук К.І. – український географ і ландшафтознавець - Реферат

Докторською дисертацією завершується період становлення К.І. Геренчука як геоморфолога, але не завершуються його розвідки з формування рельєфу території України, і, особливо, її західних областей. Геоморфологічні й палеогеографічні проблеми розглянуто ще в двох десятках публікацій, у т.ч. колективних монографіях. Вони присвячені питанням асиметрії схилів річкових долин Руської рівнини (1961),

завданням географічного дослідження Поділля (1963), природно-географічному поділу Львівського і Подільського економічних районів (1964), четвертинній палеогеографії Сансько-Дністровського межиріччя (1966), відкладам і крайовим формам та межам материкового зледеніння на заході України (1968), підсумкам і завданням природно-географічного вивчення Українських Карпат і адміністративних областей заходу України.

Вклад К.І. Геренчука в дослідження рельєфу України загалом та Поділля, Волинського Полісся й Українських Карпат, зокрема, – важко переоцінити. Адже геоморфологічні проблеми, підняті й певною мірою розв'язані вченим, приковують увагу й нинішніх дослідників. Підтвердженням цього є посилання сучасних вчених-геоморфологів на його численні праці.

К. Геренчук – ландшафтознавець. Наукова громадськість знає професора К. Геренчука як одного з фундаторів ландшафтознавства – цього стрижневого напряму сучасної фізичної географії. А сталося це так. Активно працюючи над геоморфологічною тематикою, К. Геренчук не залишав поза увагою й інші перспективні напрями географічної науки. Таким напрямом він вважав ландшафтознавство. Висловлені наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. ідеї "географічного ландшафту", були підтверджені у 40-х–50-х роках новітніми, як за методами збору, так і за змістом, польовими матеріалами. Ландшафтними дослідженнями насамперед зайнялися фізико-географи Московського та Ленінградського, а дещо пізніше Воронезького, Латвійського, Львівського та Тбіліського університетів. "Захворів" ними й К. Геренчук і, як виявилося, на все подальше життя. Ще в чернівецький період роботи він разом з П. Кучинським публікує першу працю присвячену природним ландшафтам Прикарпаття (1953). Згодом, виступає з доповіддю на Першій всесоюзній нараді з питань ландшафтознавства (Ленінград, 1955).

У 1956 році К. Геренчук виступає в "Известиях ВГО" з програмною статтею "Про морфологічну структуру географічних ландшафтів" у якій обґрунтовує не тільки предмет дослідження ланшафтознавства – як нового напрямку фізико-географічних досліджень та морфологічні одиниці ландшафту, що утворюють ієрархічну систему, а й вперше вводить поняття "ландшафтна місцевість" як проміжну одиницю між урочищем і ландшафтом. Таким чином, було "оконтурено" цілісне вчення про морфологічну структуру географічних ландшафтів.

Очоливши, згідно з конкурсом, у 1954 р. кафедру фізичної географії Львівського університету, К. Геренчук ініціює проведення у Львові Другої всесоюзної наради з питань ландшафтознавства. Ця нарада стала важливою віхою щодо становлення теорії й методики ландшафтних досліджень. На цій конференції він виступає з доповіддю "Питання середньомасштабного картографування ландшафтів" у якій обґрунтовує вузлові моменти середньомасштабних ландшафтних досліджень. З того часу ці дослідження виокремлюють у самостійну наукову проблематику, дослідження якої викликають підвищений інтерес на чергових Всесоюзних нарадах, зокрема, ІV-й (Рига, 1959) і V-й (Москва, 1961).

Доповіді та добре підготовлені польові екскурсії цієї наради у Львові мали неабиякий науковий резонанс. Велике зацікавлення ландшафтознавчими дослідженнями з'явилося не тільки у фізико-географів, а й геоморфологів, ґрунтознавців і, навіть, медиків. В університетських центрах формуються дослідницькі групи, які всебічно і з різних наукових позицій розробляють основні проблеми ландшафтознавства, закладають підвалини української ландшафтознавчої школи. Незаперечним провідником цієї школи визнано професора К. Геренчука.

У шістдесятих роках К. Геренчук разом з доцентом М. Койновим і професором П. Цисем розпочинають працю над складною проблемою природного районування території західних областей України. Ця праця завершилася публікацією монографії "Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів" (1964), у якій вперше детально охарактеризовано ландшафтні системи заходу України. Після цієї праці було мобілізовано великий авторський колектив для підготовки фундаментальної праці "Фізико-географічне районування Української РСР" (рос. мовою), обсягом майже 50 др. аркушів (1968 р.). Для цієї праці К. Геренчук написав п'ять розділів загальним обсягом понад 10 др. аркушів. Усього ж з проблематики природного районування території України ним було написано 28 наукових праць. Відзначимо, що цей пласт наукової спадщини К. Геренчука ще далеко не вивчений і потребує спеціального аналізу.

Окремого аналізу потребує також проблема "гірськоголандшафтознавства". Перша праця, присвячена гірським ланшафтам "Про закономірності висотної структури ландшафтів у Радянських Карпатах" (співавт. Г. Міллер), була опублікована в 1961 році у збірнику, виданому з нагоди 300-річчя Львівського університету. Всього ж з теорії, методики і практики гірського ландшафтознавства К. Геренчук опублікував близько 20 праць. Серед них насамперед варто назвати колективну монографію "Природа Українських Карпат", яка вийшла друком (за його редакцією) у 1968 році. Для цієї праці К. Геренчук написав розділи: "Загальний огляд" (співавт. П. Цись), "Ландшафти" та "Охорона природи і питання ефективного використання природних ресурсів" (співавт. С. Стойко). Серед інших важливих праць з гірського ландшафтознавства можна назвати розділи у монографіях, присвячених "Природі..." адміністративних карпатських областей України, а також статті: "Про принципи розмежування гірських ландшафтів" (1963), "Ландшафтне і геоморфологічне знімання в Карпатах" (1965), "Про морфологічну структуру гірських ландшафтів" (1970, співавт. Л. Алібеков) та ін.

Саме працею "Природа Українських Карпат" започатковано серію регіональних монографій із дев'яти книг. У восьми монографіях цієї серії досліджено природу адміністративних областей заходу України. Перша з них – "Природа Львівської області" – опублікована в 1972 р., а остання – "Природа Закарпатської області" – в 1981 р. У передмові до "Природи Львівської області" науковий редактор зазначає мету і завдання такого типу видань, тому подаємо її повністю: "Автори цієї роботи поставили перед собою завдання – дати таку характеристику природних умов Львівської області, у якій, з одного боку, на підставі сучасних даних були б охарактеризовані окремі компоненти природи (геологія, рельєф, клімат, води, рослинний та тваринний світи та ґрунти), а з другого, – ті територіальні природні комплекси, що утворюють ці компоненти, і закономірності їх поширення на території області" [1972, с. 5–6]. Зрозуміло, що таке "кредо" було визначено для всіх інших монографій регіонального масштабу.

Одна з цих монографій присвячена природі Хмельницької області, яка в географічному плані цілком відноситься до західних областей України, хоча в історичному, як і більшість інших областей, мала своєрідний шлях розвитку. Тут є ще одна особливість, Хмельниччина – батьківщина Каленика Івановича, тому він з особливим натхненням і обов'язком працював над цією книгою, написавши до неї розділи: "Загальний огляд", "Геоморфологія", "Ландшафти та природні райони". Щодо ландшафтних досліджень, він наприкінці "Загального огляду" відзначав: "Доводиться з жалем визнати, що сучасні комплексні географічні (ландшафтні) дослідження на Хмельниччині практично ще не розпочаті. Отже, ландшафтна

характеристика території Хмельницької області у цій книжці є першою спробою такого типу" [1980, с. 12]. Науковим редактором і автором кількох розділів кожної з восьми книг є К. Геренчук. Як вже згадувалося, серія була не тільки високо оцінена фахівцями, а й відзначена премією Мінвузу України.

Варто зазначити, що К. Геренчук у всі роки свого тридцятилітнього захоплення ландшафтознавством значну увагу приділяв розвитку теорії цього наукового напрямку. Проте, особливо цілеспрямованого характеру такі дослідження набули в сімдесятих роках, коли тогочасному станові теорії ландшафтознавства було присвячено VІІ всесоюзну нараду з питань ландшафтознавства (Перм, 1974), а також всесоюзні симпозіуми з теоретичних питань географії (Рига, 1973; Сімферополь, 1975; Одеса, 1977 та ін.). Висловлені раніше міркування з теоретичних питань ландшафтознавства К. Геренчук узагальнив у доповіді "Географічні аксіоми і ландшафтні постулати", з якою виступив на Ш всесоюзному симпозіумі з теоретичних питань географії [Одеса, 1977]. Щодо тез цієї доповіді, то куратор третьої групи питань під назвою "Географічні закономірності" Ю. Липець зазначив: "Не заперечуючи важливості головних законів розвитку природи і суспільства для розуміння системи географічних закономірностей, інші автори намагаються навести певний порядок у цій системі. До їх числа серед доповідачів відноситься насамперед К.І. Геренчук, у доповіді якого пропонується система географічних аксіом і ландшафтних постулатів. Ця система ґрунтується на широко відомих і визнаних положеннях низки провідних фізико-географів" (1977, с. 74). Автор викладає своє розуміння географічних аксіом і ландшафтних постулатів та наводить систему з трьох аксіом і п'яти постулатів, присвоюючи їм імена тих дослідників, які найбільшою мірою долучилися до розроблення конкретних теоретичних положень природничої географії.

Loading...

 
 

Цікаве