WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Геренчук К.І. – український географ і ландшафтознавець - Реферат

Геренчук К.І. – український географ і ландшафтознавець - Реферат

фізичної географії. Все це свідчить про те, що авторитет К.І. Геренчука як педагога, організатора навчального процесу та науковця постійно зростав.

У чернівецький період, незважаючи на велику завантаженість навчальним процесом і організаційними питаннями, Каленик Іванович активно працює як дослідник. У цей час він друкує декілька фундаментальних праць в авторитетних виданнях: Известиях Всесоюзного Географического общества (Изв. ВГО), "Ученых записках Черновицкого университета", "География в школе". Таким чином, завдяки цим серйозним публікаціям, Каленик Іванович здобуває широке визнання фахівців і широкої наукової громадськості.

На одній з наукових конференцій К. Геренчук знайомиться з відомим українським геологом, член-кореспондентом Академії наук Української РСР, ректором Львівського державного університету імені Івана Франка Євгеном Костянтиновичем Лазаренком. Наслідком цього знайомства було запрошення ректора Каленику Геренчуку очолити у Львівському університеті Державну екзаменаційну комісію з географії. 9 березня 1954 року наказом Головного управління вищої освіти Міністерства культури СРСР Каленика Івановича призначають головою екзаменаційної комісії Львівського державного університету імені Івана Франка з географії, а вже влітку, згідно з умовами конкурсу, обирають завідувачем кафедри фізичної географії Франкового університету.

Цю посаду Каленик Іванович займав протягом двадцяти років. Ще майже сім років він працював професором, а з 1979 року – науковим консультантом кафедри. З цього часу в житті Каленика Івановича розпочався новий, насичений багатьма цікавими в науковому, педагогічному і громадському відношенні подіями, львівський період життя і творчості.

Львівський період діяльності був для Каленика Івановича найбільш плідним. Через чотири роки він захищає докторську дисертацію, отримує наукове звання професора, пише численні наукові праці, навчальні посібники і підручники, готує учнів – кандидатів географічних наук, які продовжують справу свого вчителя. Перебіг цих подій коротко розглянемо в хронологічній послідовності.

У Львові родина Геренчуків і Круглових (донька Наталя вийшла заміж за молодого вченого-геолога Станіслава Круглова) поселилася у двокімнатній квартирі в будинку, розміщеному на вулиці Блока. Разом з ними проживала і мама дружини. Отже, побутові умови, зокрема, для творчої праці, були не такими вже й сприятливими. Це лише через вісім років родина Геренчуків і Круглових поселиться в розкішній квартирі професорського будинку, що на вул. Коцюбинського, 13.

Крім викладацької та адміністративної роботи в університеті, К.І. Геренчук продовжує розвивати два наукові напрямки природничої географії: перший – традиційний для нього – геоморфологічний і другий, зовсім новий – ландшафтознавчий.

З першого готує докторську дисертацію, а в другому – бачить велику перспективу для розвитку всієї природничої географії і тому прагне внести ясність у її теоретичне і методичне обґрунтування. Отже, початок роботи у Львівському університеті був не тільки надзвичайно напруженим, але й дуже плідним. Упродовж декількох років він завершує й успішно захищає докторську дисертацію в Московському університеті, бере участь у Першій всесоюзній нараді з питань ландшафтознавства (Ленінград, 1955), організовує Другу всесоюзну конференцію з питань ландшафтознавства у Львові (1956), активізує роботу Львівського відділу Географічного товариства, керує виконанням кандидатських дисертацій тощо.

У 1960 році доктору географічних наук К.І Геренчуку ВАК присвоює вчене звання професора кафедри фізичної географії. Професор К.І. Геренчук зосереджує зусилля на підготовці навчальних посібників і підручників, разом з колегами створює кабінет землезнавства, організовує експедиційні дослідження Українських Карпат, Поділля й Західного Полісся. За його активної підтримки формуються ґрунтознавчі експедиції на постійній основі з кваліфікованими фахівцями, які проводять польові дослідження ґрунтів не тільки в західних, а й в східних областях України, Російській Федерації, Казахстані. Безпосереднім організатором і науковим керівником цих експедицій був тоді доцент кафедри фізичної географії Іван Миколайович Гоголєв (професор з 1966 р.). На початку 60-х років при кафедрі фізичної географії створюється науково-дослідна група, головним завданням якої було розроблення методики якісної оцінки земель. На основі матеріалів, зібраних у процесі роботи цієї групи, було захищено дві кандидатські дисертації (Олександр Топчієв – к.г.н. таЗоя Проскура – к. с /г н.).

Каленик Іванович завжди уважно ставився до молодих науковців, цікавився їхніми проблемами та ідеями, допомагав порадами – і результати не забарилися. Так, у 50-х роках три його учні захистили кандидатські дисертації (С.І. Проходський, 1953; М.С. Кожуріна, 1954; М.О. Чижов, 1957), а в 60-ті роки таких захистів було вже дев'ять (П.В. Климович, 1963; Г.П. Міллер, 1963; Я.О. Дорфман, 1966; О.Г. Топчієв, 1966; Г.Л. Проць-Кравчук, 1967; Л. Алібеков, І. Гораш, Т.Д. Джумабаєв, С.В. Трохимчук – усі в 1968 році. Інші його учні захищалися: М.В. Зденюк у 1973 році, С.І. Кукурудза –1979. Т.І. Гаманюк (1985) і П.І. Штойко (1986) захистили дисертації вже після того, як учителя не стало.

Слід зауважити, що після захисту докторської дисертації І.М. Гоголєвим (1965), Каленик Іванович, а також професор П.М. Цись та доцент А.Т. Ващенко, які тоді керували кафедрами географічного факультету, не підтримали прагнення молодого доктора наук відкрити на факультеті кафедру ґрунтознавства та агрохімії, формально зіславшись на те, що це не географічна спеціальність. Через десяток років у приватній розмові з автором цих рядків Каленик Іванович щиро шкодував з приводу такого кроку.

Варто підкреслити, що та величезна наукова, просвітницька та організаційна робота, яку повсякчас проводив професор К. Геренчук, не залишилася не поміченою. У 1961 році з нагоди 300-річчя Львівського державного університету імені Івана Франка його нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради УРСР, а в 1970 році – медаллю "За доблесну працю...". У цьому ж році професора К. Геренчука на черговому з'їзді Географічного товариства СРСР обрано Почесним членом товариства.

У 1974 році, напередодні свого сімдесятиріччя, Каленик Іванович з власного бажання пише заяву про звільнення з посади завідувача кафедри і передає кафедру новопризначеному завідувачу доценту Гаврилу Петровичу Міллеру. Такий крок професора схвалили не всі члени кафедри. На той час на кафедрі, крім Г. Міллера, працювали досвідчені і молоді доценти М. Андріанов, П. Климович (декан географічного факультету), М. Койнов, Г. Проць-Кравчук, М. Орел, С. Трохимчук. Якщо М. Андріанов і М. Койнов досягли в той час пенсійного віку, то всі інші могли цілком претендувати на звільнену посаду. Очевидно, найважливішим аргументом К. Геренчука на користь Г. Міллера було те, що останній у тому році завершив навчання в докторантурі і опублікував монографію з головними положеннями докторської дисертації. Інші претенденти на той час такого доробку ще не мали.

Звільнившись від адміністративних обов'язків завідувача кафедри, Каленик Іванович багато часу й енергії приділяє науковій роботі та підготовці навчальних посібників. Так, вже в наступному – 1975 році за його редакцією виходить друга із восьмитомної серії колективна монографія, присвячена природі адміністративних областей заходу України, а також солідний, обсягом 16 д.а., у видавництві "Вища школа" (Київ) навчальний посібник "Польові географічні дослідження" (співавт. Е.М. Раковська і О.Г. Топчієв). У 1981 році виходить остання монографія із згаданої серії – Природа Закарпатської області. За цю серію монографій Каленика Івановича та інших співавторів Міністерство вищої освіти УРСР нагороджує премією за кращу наукову роботу.

З 1979 року професор К.І. Геренчук працює консультантом кафедри фізичної географії і головно зосереджується на підготовці спочатку програми з курсу "Загальне землезнавство", яка визнається найліпшою на всесоюзному рівні, а згодом і підручника. Курс "Загальне землезнавство" Каленик Іванович читав протягом багатьох років і тому, на наш погляд, приділяв йому особливу увагу. До написання підручника він запросив тоді ще доцента (з 1991 року професора) Сімферопольського державного університету (нині Таврійський національний університет імені Володимира Вернадського) – Володимира Бокова і професора Харківського (нині національний університет імені Василя Каразіна) – Ігоря Черваньова Ця співпраця дала хороший результат – підручник було видано у всесоюзному видавництві "Вища школа". На жаль, професору К.І Геренчуку не судилося побачити цю фундаментальну працю, оскільки його життєвий шлях раптово обірвався 5 лютого 1984 р. на вісімдесятому році життя. Згідно з побажанням Каленика Івановича, його поховано в місті Кам'янці-Подільському. Через декілька років там поховано і дружину Каленика Івановича – Марію Іванівну.

Loading...

 
 

Цікаве