WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Ерозія басейну Південного Бугу (у межах Хмельницької області) - Реферат

Ерозія басейну Південного Бугу (у межах Хмельницької області) - Реферат

За ступенем ураження ерозійними процесами досліджувану територію розділили на чотири зони:

1. Західна частина території дослідження відповідає Авратинському геоморфо-логічному району Верхньобузької височини. Територія рівнинна, коливання висот не перевищують 20–30 м, а густота горизонтального розчленування – до 2 км/км2. Лісистість становить тільки 6 %, а розораність досягає 80 %. У цій зоні ерозією було охоплено до 25 % площ сільськогосподарських земель.

2. Центральна та північна частини займають межиріччя Вовка–Південного Бугу, Південного Бугу–Бужка та Бужка–Ікви. Тут значні абсолютні висоти (понад 350 м), глибоке вертикальне (40–70 м) та значне горизонтальне розчленування (4–5 км/км2). Залісненість території незначна, а розораність досягає 60 %. Ерозія охопила понад 75% площі сільськогосподарських угідь.

3. Південна частина охоплює верхів'я Рова, Рівця, Згару і має значні абсолютні висоти (350–360 м), вона густо розчленована системою балок і долин. Еродовані землі поширені нерівномірно і займали площі від 25 до 50%.

4. Східна частина відповідає Летичівській рівнині та долині Південного Бугу. Поверхня рівнинна, з висотами до 300 м. Залісненість території 21%. Еродовані землі поширені невеличкими острівцями, займали до 5% площі території.

Площі еродованих земель збільшилися на 16%. Інтенсивність площинного змиву на схилах різного нахилу, форми, експозиції та використання коливались від 5 до 20 т/га, а на окремих ділянках – до 50 т/га за рік. Змінилися властивості ґрунтів, про що свідчать порівняння аналітичних даних хімічних властивостей ґрунтів обох обстежень. Простежується загальна тенденція до зменшення вмісту гумусу в орному шарі незмитих сірих, темно-сірих опідзолених та чорноземів опідзолених в 1,1–1,3 раза, а чорноземів типових малогумусних – у 1,5 раза. Зменшення кількості гумусу призвело до руйнування структури ґрунту і створило умови для розвитку площинного змиву.

На підставі аналізу історії заселення басейну Південного Бугу, методів господарювання та наслідків, до яких вони призвели, весь період освоєння території розділено за ступенями антропогенного впливу на розвиток ерозійних процесів (див. таблицю). Виділено чотири головні ступені – слабкий, середній, сильний і критичний, а також два перехідні – незначний (охоплює епохи мезоліту та неоліту) і локальний критичний (відображає сучасний невизначений стан використання земельних ресурсів).

Людина почала впливати на ґрунтовий покрив близько 5 тис. років тому. Спочатку цей вплив був слабкий і, переважно, опосередкований (через зміну природної рослинності). Проте з удосконаленням знарядь праці система землеробства змінювалася на "прогресивнішу", відповідно, зростав ступінь антропогенного впливу безпосередньо на ґрунтовий покрив, що призвело до розвитку ерозійних процесів. Критичного ступеня вплив господарської діяльності досяг з запровадженням соціального ладу, за якого колективна власність на землю створила умови для екстенсивного ведення сільського господарства (збільшення валового виробництва продукції шляхом збільшення площ під посівами) та безвідновної експлуатації цінних агрономічних властивостей ґрунтів. За майже 60-річний період щораз більшого антропогенного навантаження інтенсивність ерозійних процесів досягла критичних значень – річний змив ґрунту більше ніж у 10 разів перевищував допустимі показники. Не змінило споживацького ставлення до землі і впровадження з кінці 90-х років різних форм власності на землю. Локальне сповільнення чи припинення ерозії завдячує або тимчасовому необробітку ріллі, або зміні сільськогосподарського використання угідь.

Соціально-економічні перетворення в Україні після 1991 р. сприяли створенню правових умов для забезпечення ефективного використання, відтворення й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю, збереження та поліпшення родючості ґрунтів. Створені на засадах приватно-орендних відносин сільськогосподарські підприємства нового типу повинні були б забезпечити організацію й функціонування заходів для раціонального використання земель. Зменшилася частка сільськогосподарських угідь, змінилася їхня структура. За період 1990–2000 рр. площа ріллі зменшилась майже на 10%, частково збільшилися площі під сіножатями та пасовищами. Майже вдвічі за цей період зменшилися площі під посівами цукрового буряку.

Однак застосування застарілих агротехнологій, збільшення кількості суб'єктів земельної власності та землекористування і їхнє переважно споживацьке ставлення до землі не сприяють відновленню природних властивостей ґрунту і припиненню ерозії. Площинний змив сповільнюється на орних землях, зайнятих під багаторічними травами, майже припиняється на ділянках, що перейшли у використання під пасовищами та сіножатями, а також на "перелогах" – орних землях, які з різних причин уже кілька років не обробляють.

Стабілізувати ситуацію та досягти зниження темпів розвитку ерозійних процесів можна шляхом зменшення ступеня антропогенного навантаження на довкілля, і ґрунтовий покрив зокрема. Необхідно значно зменшити розораність території та збільшити екологостабілізувальні угіддя. У західній частині досліджуваного басейну та верхів'ях Рова, Рівця, Згару рілля не повинна перевищувати 50%, а в межиріччях Вовка–Південного Бугу, Південного Бугу–Бужка та Бужка–Ікви – 30%.

Отже, спеціалізація як великих сільськогосподарських підприємств, так і дрібних фермерських господарств повинна бути обґрунтована такою структурою посівних площ, коли землі з певними агрономічними, фізико-хімічними, водно-фізичними властивостями виділяють під найоптимальніші для них культури. А структура сільськогосподарських угідь повинна формуватися на підставі аналізу картограм еродованості ґрунтового покриву, фізико-хімічних властивостей ґрунтів та інтенсивності площинного змиву.

Використана література

  1. Археологія Української РСР: У 3 т. – К., 1971. – Т. 1. – 650 с.

  2. Винокур І.С. Історія лісостепового Подністров'я та Південного Побужжя. – Київ, Одеса: Вища школа, 1985. – 124 с.

  3. Городецький С.В. Сільське господарство Поділля перед світовою війною. – Вінниця: Б.в, 1929. – 114 с.

  4. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. – Вінниця: Арбат, 1998. – 292 с.

  5. Довженок В.Й. Землеробство древньої Русі. До середини ХІІІ ст. – К., Акад. наук УССР, 1961. – 267 с.

  6. Заславский М.Н. Эрозионоведение. Основы противоерозионного земледелия. – М., 1987. –375 с.

  7. Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область. – Харків, 1971. – 720 с.

  8. Ковальчук І.П. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз.– Львів: Ін-т українознавства, 1997. – 440 с.

Ступені антропогенного впливу на розвиток ерозійних процесів

Ступінь

Тривалість

Методи господарювання

Наслідки господарювання

Незначний

З VІІ тис. до н. е.

Мотичне землеробство, за якого розорювали невеликі ділянки і постійно вирощували культурні злаки

Не виявляються

Слабкий

З ІІІ тис. до н. е.

Мотичне й орне землеробство, використання рала з вузьколопатевим наральником та тяглової сили худоби, поява металевих знарядь праці; переважання вогневої та підсічної системи землеробства, поява перелогової

Збезліснені та розорані значні земельні масиви – тераси, спадисті схили, вододіли, на яких розвивається ерозія

Середній

З початку ХV ст.

Використання рала з широколопатевим залізним наральником, а пізніше і залізного плуга; заміна трипільної перелогової системи землеробства паровою з чергуванням пар-озимі-ярові

Розорювання цілинних та запущених земель, освоєння лісових масивів під сільськогосподарські угіддя, зменшення частки нерозораних земель та збільшення еродованих площ. "Окультурення" ґрунтів призвело до зміни їхніх природних властивостей

Сильний

З початку ХІХ ст.

Суцільне розорювання площ через вирубування лісів (розорано близько 60% території); переважає три-пільна система землеробства з впровадженням чоти-рипільної; збільшення площ під посівами цукрових буряків; вирубування лісів для промислових потреб

Ерозійні процеси розвиваються на значних площах; посилюється процес деградації ґрунтів

Критичний

30–90-ті роки

ХХ ст.

Об'єднання невеликих земельних ділянок у суцільні масиви полів, знищення між ними природних меж; використання важкої техніки; розорано понад 70% території; під посівами цукрових буряків зайнято до 30% ріллі; залісненість становить до 10% території; запровадження неефективних ґрунтозахисних систем та польових сівозмін (6-10 пільну, 8-пільну та ін.)

Площі еродованих земель перевищили 50%, а в центральній та північній частинах території – понад 75%; інтенсивність площинного змиву досягла 5–10 т/га, а місцями до 50 т/га; вміст гумусу в орному шарі незмитих сірих, темно-сірих опідзолених та чорноземах опідзолених зменшився за 30 років в 1,1–1,3 раза, а в чорноземах типових – у 1,5; погіршилася структура ґрунту, його водно-фізичні властивості

Критичний локальний

З кінця 90-х років

ХХ ст.

Занепад колективних господарств за незначного розвитку приватного землеволодіння; зміна структури сільськогосподарських угідь і посівних площ; недотримання ґрунтозахисних сівозмін; нехтування головними агротехнічними заходами під час вирощування сільськогосподарських культур

Значні земельні площі тимчасово не обробляють; на землях, які є в обробітку, поширені ерозійні процеси, триває процес деградації ґрунтів

Loading...

 
 

Цікаве