WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Вернакулярні ландшафтні регіони Eкраїни - Реферат

Вернакулярні ландшафтні регіони Eкраїни - Реферат

Хоча чоловіки схильні укладати дещо докладніші карти ландшафтних регіонів

регіонів, аніж жінки, однак на рівні статистично достовірних оцінок ця відмінність не підтверджується. Так само не мають впливу на виділення ментальних ландшафтних регіонів вік і місце народження респондентів. Натомість місце проживання (воно ж – навчання) респондента позначилося на сприйнятті ним ландшафтного устрою України. Як вказувалося вище, студенти-географи Одеського університету схильні до спрощеного уявлення цього устрою, тоді як їхні київські, львівські та харківські колеги виділяють набагато більше ландшафтних регіонів (по 12–15 проти 5–6). Отже, у випадку сприйняття ландшафтних регіонів України нав'язуваний у мас-медіа поділ українського соціуму на "східний" та "західний" не справджується. Значно більш істотні відмінності існують між респондентами з географічною та не-географічною освітою. Якщо географи виділяють в середньому 9 регіонів, то не-географи – 5–6.

Можемо зробити висновок, що переважна більшість респондентів, незалежно від їхньої освіти, місця проживання, віку та статі, виділяє п'ять ландшафтних регіонів України: "Північ", "Схід", "Захід", "Південь" та "Карпати". Значна частина респондентів у межах цих регіонів (чи поряд із ними) виділяє і інші – "Поділля", "Волинь", "Донбас" тощо. Ця менша частина респондентів узгоджено виділяє дрібніші ландшафтні регіони ("Бессарабію", "Приазов'я" та ін.). За частотою виділення регіонів доволі чітко виокремлена ієрархія вернакулярних ландшафтних регіонів України, граф якої наведений на рис.1. У наведеній схемі були відображені лише регіони, що були виділені не менш, ніж 10% респондентів. Регіони, які були виділені лише декількома респондентами до вернакулярних (таких, які виділяє певна група людей) нами не віднесені.

Рис.1. Граф вернакулярного ландшафтного районування України

Хоча слід зазначити, що низка регіонів, які були виділені окремими респондентами, мають чітко виражену ландшафтну індивідуальність (напр., "Керченський півострів", "Індустріальне Придніпров'я", "Сиваш" тощо).

Між графом схеми вернакулярного та наукового ландшафтного районування України існує чимало відмінностей. Не розглядаючи докладно це питання, варто звернути увагу на дві важливі розбіжності. По-перше, схема наукового ландшафтного (фізико-географічного) районування України детальніша і в ній виділено більше регіонів, аніж в схемі вернакулярного районування. Так, за схемою, наведеною в роботі [4], територію України розбито на 79 ландшафтних регіонів різних рангів (від країн до областей), тоді як респонденти в Україні виділяють лише 23 ландшафтних регіони. Друга відмінність полягає у тому, що ієрархія ландшафтних регіонів різних рангів, виділених за принципами фізико-географічного районування, більш струнка, ніж вернакулярних ландшафтних регіонів. Стрункість першої схеми проявляється в тому, що її граф майже в усіх своїх гілках не має пропущених рівнів, тобто регіон рангу "n" розбито на декілька регіонів рангу "n+1". Граф вернакулярного ландшафтного районування хоч і є графом-деревом, тобто описує наявну ієрархію регіонів, однак це дерево значно менш структуроване за ієрархічними (таксономічними) рівнями (див. рис.1).

Накладання карт ментального районування України за вищеописаною методикою дало можливість отримати схему її вернакулярного районування (рис. 2).

Рис. 2. Вернакулярне ландшафтне районування території України (карта складена разом із М. Гродзинським).

Світлим фоном виділені ядра регіонів, затемненим – їхні перехідні (периферійні) зони. Регіони першого рівня: І – "Північ" ("Полісся"), ІІ – "Західна Україна", ІІІ – "Східна Україна", IV – "Південь" ("Степ"). Регіони другого рівня: Вл(2) – "Волинь", Пд.(2) – "Поділля", Дб(2) – "Донбас",

КГ(2) – "Кримські гори" ("Крим"). Регіони третього рівня: ЗК(3) – "Закарпаття", Гал(3) – "Галичина", Бук(3) – "Буковина", Бес(30 – "Бессарабія", ПрДн(3) – "Придніпров'я". Регіони четвертого рівня: ЖП(4) – "Житомирське Полісся", КП(4) – "Київське Полісся", ЧП(4) – "Чернігівське Полісся, ПК(4) – "Передкарпаття (Прикарпаття"), Ц(4) –"Центр", СЛ(4) – "Слобожанщина" ("Лівобережжя"), Зон(4) – "Задністров'я"), ПрА(4) – "Приазов'я", СКр(4) – "Степовий Крим" ("Рівнинний Крим"), ПБК(4) – "Південний Берег Криму"

Порівняння схеми вернакулярного ландшафтного районування України (рис. 2) зі схемою її наукового фізико-географічного районування [4] свідчить, що на рівні країн, зон і навіть країв вони загалом подібні. А в уяві респондентів ландшафтні регіони Полісся виявилися такими самими, як і його області у схемі фізико-географічного районування (щоправда, жоден із респондентів не виокремив такого регіону, як Новгород-Сіверське Полісся).

На відміну від схеми фізико-географічного районування України, в якій Донецький край належить до степової зони, в очах усіх респондентів цей регіон сприймається як належний до "Східної" України. І загалом, як степ ними сприймається не степова фізико-географічна зона, а його середньо- та південностепові підзони.

В очах респондентів "Поділля" виявилося зміщеним на схід від його положення на схемі фізико-географічного районування. Ядром цього вернакулярного регіону став Середньобузький лісостеп і захід Придніпровської височинної області. Поділля ж у межах Хмельницької та Тернопільської адміністративних областей (цій його частині відповідають Західно- та Східноподільска області фізико-географічного районування) більшістю респондентів сприймаються як "Західна Україна" або такий її регіон, як "Галичина". Очевидно, на такому просторовому сприйнятті Поділля позначилися історичні та політичні чинники.

Своєрідний статус має Передкарпаття. Половина респондентів відносить його до "Західної України", друга половина – до "Карпат". Також "екотонний" між Карпатами та Західною Україною статус має і Буковина.

Найбільш чіткі межі проведено між Східною та Західною Україною (вздовж Дніпра). Лінійною є також межа Задністров'я (його межа – Дністровський лиман). Найбільш розмитою є межа такого регіону, як "Південь" ("Степ"). Його перехідна смуга охоплює середньо- та північностепову підзони фізико-географічного районування України, а ядро становить Задністров'я, Причоронморсько-Приазовський сухостеповий край та Кримський степовий край. Межа "Північного" ("Поліського") регіону проведена більш узгоджено й загалом відповідає фізико-географічній межі зони мішаних лісів. Проте, більшість респондентів включає лісостепове Волинське Опілля до "Півночі", а область Малого Полісся – до "Західної України" чи до "Галичини". Розмитість межі "Полісся" зростає із заходу на схід. Показово те, що Новогород-Сіверське Полісся, особливо його південно-східну частину з лесовими височинами з сірими лісовими ґрунтами, значна частина респондентів відносить не до Полісся, а до "Східної України" чи до "Слобожанщини".

Висновки. Уявлення людей про ландшафтні регіони України, хоча й є індивідуальними, проте в багатьох рисах подібними. Ця подібність дає змогу побудувати схему вернакулярного ландшафтного районування території України, яка відображає "масові" стереотипи сприйняття її території. Знання цих стереотипів має не лише наукове та пізнавальне значення, але й практичне. Останнє пов'язане з

можливостями вдосконалення та корегування програм у галузі географічної освіти, врахування вернакулярних регіонів у передбаченні міграційної, туристичної та інших форм просторової поведінки населення.

Використана література

  1. ГолдДж. Психология и география: Основы поведенческой географии. М., 1990.

  2. Гродзинська О.Ю. Перцепційне районування території України // В: "Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя". К., 1999.

  3. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. М., 1991.

  4. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України. Підручник. К., 2003.

  5. Kaplan R., Kaplan S. The Experience of Nature: A Psychological Perspective. Cambridge, 1989.

  6. Norton W. Exploration in the Understanding of Landscape: A Cultural Geography. New York, 1989.

  7. Zelinski W. North America's vernacular regions // Annals of the Association of American Geographers, 1980. Vol. 70. No 1.

  8. Zube E.H. Themes in landscape assessment theory // Landscape Journal, 1984. No 3.

Loading...

 
 

Цікаве