WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Верхньоплейстоценова фауна молюсків палеолітичної стоянки Молодове V - Реферат

Верхньоплейстоценова фауна молюсків палеолітичної стоянки Молодове V - Реферат

Рис. 2. Розріз палеолітичної стоянки Молодове V:

1 – горизонт А1 викопних ґрунтів; 2 – горизонт В викопних ґрунтів; 3 – супіски; 4 – глейові горизонти; 5 – проби, у яких виявлено фауну молюсків; 6 – культурні горизонти.

У пробі 2, як і в попередній, комплекс ви-копних молюсків формують два види – Pupilla muscoru L. (63,4%) і Vallonia tenuilabri Al.Br. (23,6%). У цьому зразку зникає вид Pupilla loessica Lžk., але з'явля-ється, хоча у дуже малій кількості, Columellacolu-mella Mart. Загальне змен-шення частки холодо-любних форм свідчить, імовірно, про незначне, порівняно з попереднім зразком потепління. У цій пробі цікавий також ще один новий вид – Pupilla sterri Voith. Його поява, а також зменшення кількості Succinea oblonga elonga-ta Sandb. і зникнення Succinea putrisL. є ознакою арідизації клімату. Склад усього малакологічного комплексу засвідчує, що на досліджуваній території, як і в попередньому випадку, переважала рослинність від-критих незаліснених біо-топів. Цій пробі відповідає 12–й культурний шар. Проба 3 відібрана з товщі 0,15–0,20 м над 12–м культурним шаром.

Головними видами, які формують комплекс є Pupilla muscorum L. (55,4 %) і Succinea oblonga elongata Sandb. (28,2 %). Характер фауни – зменшення (лише 3,8 %) кількості холодолюбних видів – відображає незначне потепління клімату. Поява виду Pupilla loessica Lžk. свідчить про відновлення процесу лесової акумуляції. На підставі збільшення частки виду Succinea oblonga elongata Sandb. можна зробити висновок про зростання зволоженості на досліджуваній території в той час.

Як і в попередньому випадку, у пробі 4 панівними видами залишилися Pupilla muscorum L. і Succinea oblonga elongata Sandb. – відповідно, 61,1 і 22,7%. Цей етап характерний тим, що значно збільшилася частка в якісному та кількісному аспектах холодолюбної аркто–бореальної фауни: до згадуваних у попередній пробі двох видів додався ще Columellacolumella Mart. – їхня загальна кількість становила 13,6%.

Зростання кількості особин виду Pupilla loessica Lžk. свідчить про посилення процесу накопичення лесового пилу. Для цієї проби характерне зменшення, порівняно з іншими пробами, кількості особин виду Trichia hispida L., що також є ознакою похолодання та ймовірної аридизації. Доказом цього також, можливо, є зменшення, хоча і незначне, кількості особин Succinea oblonga elongata Sandb. Треба зазначити про появу форм, які раніше не траплялися – Clausilia dubia Drap.(0,1%) і Eucunulus fulvus Mll. (0,5%). Вони є типовими тіньолюбними видами. Тобто на цій території в той час переважала трав'яниста рослинність, хоча, ймовірно, у невеликій кількості траплялися дерево–чагарникові рослинні угруповання.

Фауна зразка 5 змінилася порівняно з попередньою пробою. Найбільшу частку проби займає, як і раніше, Pupilla muscorum L. На другій позиції опинилися зразу три види, відсоток яких у пробі коливається в межах 12–17 – це Succinea oblonga elongata Sandb., Vallonia pulchella Mll., а також новий таксон Vallonia costata Mll.Зменшення кількості екземплярів Succinea oblonga elongata Sandb., зростання Vallonia pulchella Mll. та поява oblonga elongata Sandb., Vallonia pulchella Mll., а також новий таксон Vallonia costata Mll., який тяжіє до ксерофілів, свідчить про загальну аридизацію клімату. Порівняно з попереднім етапом зменшилася кількість кріофільної фауни: взагалі зник Pupilla loessica Lžk., зменшився відсоток Columellacolumella Mart., хоча і збільшилася кількість особин Vallonia tenuilabris Al.Br. Для описуваного горизонту характерні також тіньолюбні види – Eucunulus fulvus Mll. (0,6%) і Carychium tridentatum (Risso) (0,2%). Отже, в той час відбулося незначне потепління, яке супроводжувалося загальним осушенням клімату, панівними біоценозами залишилися тундролукостепові. Характерною рисою цього горизонту є знаходження залишків 11–го культурного шару .

На підставі аналізу решток викопного малакоценозу проби 6, можна сказати таке: відбулося чергове похолодання. Про це свідчить збільшення холодолюбної фауни – знову з'явився Pupilla loessica Lžk. (5,9%), суттєво збільшилася кількість Vallonia tenuilabris Al.Br. (17,6%), однак дещо зменшилася кількість Columellacolumella Mart. (1,3%). Наявність Pupilla loessica Lžk. свідчить про відновлення процесу лесової акумуляції. Збільшення кількості особин виду Succinea oblonga elongata Sandb. є ознакою зростання зволоженості. Водночас знову з'явився Pupilla sterri Voith. (6 %) – типовий ксерофільний вид. Характерним є зникнення будь-яких тіньолюбних таксонів, що засвідчує можливу заміну рослинних угруповань тундростеповими.

Проба 7 відібрана з типових лесів, які залягають на 0,3 м вище від горілого горизонту, який вміщує культурний шар 11–Б. З цієї проби починається суттєве зменшення кількості особин виду Pupilla muscorum L. Домінує тут Succinea oblonga elongata Sandb., кількість якого становить 69,5%. Значне збільшення кількості особин цього виду, а також збільшення відсотка вологолюбного кріофіла Columellacolumella Mart. (7,6%) свідчать про зростання зволоженості території. Індикатором цього є також зникнення будь-яких ксерофільних видів. Тобто ценози, які панували в той час на описуваній території, були відкриті, холодні, досить добре зволожені (ймовірно, вологий тундролукостеп).

Як і в попередньому випадку, панівним видом у пробі 8 є Succinea oblonga elongata Sandb., кількість якого тут є максимальна для всього лесово–ґрунтового профілю Молодове V і становить 75,1%. Дещо зменшується загальний відсоток кріофілів зі зменшенням Columellacolumella Mart. (1,75%) та зростанням Vallonia

tenuilabris Al.Br. (10,1%). Аналіз комплексу малакофауни свідчить про формування подібних до описуваних у попередній пробі біоценозів, хоча, швидше за все, вони були дещо теплішими.

Малакофауна зразка 9 суттєво відрізняється від усіх описаних вище. Зазначимо, що вона відібрана з викопного ґрунту, вік якого за І. Івановою [10] датовано як хенґело-подґрадем. У цьому викопному ґрунті знайдено останній (наймолодший) з мустьєрських культурних шарів – 10–А. Характерна риса проби – повна відсутність холодолюбних видів, що свідчить про теплі умови. Головними складовими цього малакологічного комплексу є Trichia hispida L. (46,9%) і Vallonia pulchella Mll. (37,5%), які й визначили умови формування цієї товщі. Малакофауністичні комплекси, у складі яких домінує Trichia hispida L., є ознакою порівняно теплих та вологих кліматичних умов. На підставі аналізу цієї проби можна сказати, що її фауна відповідає найтеплішому з усіх описаних вище етапів. У цей час на території в рослинному покриві домінували відкриті ценози, однак значно тепліші від попередніх, – імовірно, прирічкові луки.

Отже, природна обстановка протягом формування лесово-ґрунтової серії змінювалася: відбувалось послідовне чергування потеплінь та похолодань, з якими, відповідно, були пов'язані етапи зростання зволоженості або аридизації (осушення). Найтеплішим з описаних вище був період, під час якого сформувався дубнівський викопний ґрунт (у І. Іванової – хенґело–подґрадем); упродовж нього виник малакокомплекс, провідним видом у якому був Trichia hispida L.

Використана література

  1. Богуцкий А.Б. Антропогеновые покровные отложения Волыно–Подолии // Антропогеновые отложения Украины. – Киев: Наук. думка, 1986. – С. 121–132.

  2. Жадин В.И. Моллюски пресных солоноватых вод СССР. – М; Л.: Изд–во АН СССР, 1952. – 346 с.

  3. Иванова И.К. Геологическое строение палеолитической стоянки Атаки 1 в Среднем Приднестровье // Бюлл. Комиссии по изуч. четвертич. периода АН СССР.– 1968. – №35. – С.113 – 119.

  4. Иванова И.К. Геологическое строение долины р. Днестр в районе мустьерского местонахождения Стинка // Бюлл. Комиссии по изуч. четвертич. периода АН СССР. – 1968. – №36. – С. 129–136.

  5. Иванова И.К. Природные условия обитания людей каменного века в басейне р. Днестр // Палеогеография древнего человека. – М.: Наука, 1977. – С. 7–18.

  6. Кетросы. Мустьерская стоянка на Среднем Днестре. – М.: Наука, 1981. – С. 93–103.

  7. Лихарев И.М., Раммельмейер Е.С. Наземные моллюски фауны СССР. – М.: Изд–во АН СССР, 1952. – 488 с.

  8. Многослойная палеолитическая стоянка Кормань IV на Среднем Днестре.К X Конгрессу ИНКВА. – М.: Наука, 1977. – С.119 – 125.

  9. Многослойная палеолитическая стоянка Молодова V. Люди каменного века и окружающая среда. К VII Конгрессу ИНКВА. – М.: Наука, 1982. – 239с.

  10. Молодова І. Уникальное мустьерское поселение на Среднем Днестре. – М.: Наука, 1982. – С. 120–145.

Loading...

 
 

Цікаве