WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Класифікація перезволожених ландшафтних систем (на прикладі Львівської області) - Реферат

Класифікація перезволожених ландшафтних систем (на прикладі Львівської області) - Реферат

Рослинність – зовнішньо чітко виражений компонент, найпомітніший і один з перших реагує на зміни в болотоутворювальних процесах. Саме тому актуальною під час дослідження ПЛС є класифікація їх за рослинністю.

Динамічний. ПЛС не можна розглядати як щось стале. Вони розвиваються, мають певну історію залежно від віку утворення й умов розташування та живлення, особливостей використання людиною. В природному стані ПЛС розвиваються від

низинного до верхового типу. Проте в разі оцінювання екологічного стану нам необхідно по-іншому оцінити зміни у ПЛС. Ми пропонуємо у динаміці розвитку ПЛС виділяти такі три головні стадії:

стадія І – зародження (утворення) ПЛС. Охоплює велику кількість можливих початкових процесів болототворення. Сюди належать, для прикладу, заболочення озер, ставків, русел річок, суходолу. На цій стадії закладається тип заболочення, який у наступних стадіях розвитку може розвиватись або різко змінитись;

стадія ІІ зрілості ПЛС. У цій стадії перебуває переважна більшість ПЛС Львівщини. У ній чітко виділяють три стандартні, загальноприйняті типи розвитку ПЛС (низинні, перехідні, верхові);

стадія ІІІ – трансформації ПЛС. Охоплює всі можливі види деградації ПЛС. Ця стадія може настати як логічна природна стадія розвитку. Проте в багатьох випадках деградація настає в разі трансформації ПЛС під впливом антропогенного чинника: їхнього захоронення, відпрацьованості родовищ торфу, осушувальних меліоративних заходів, перекривання боліт природними чи штучними водоймами.

Можливими є випадки, коли в розвитку ПЛС середня ланка випадає, тобто після стадії зародження настає стадія трансформації.

Функціональний. Сьогодні в межах Львівської області у природному стані, тобто абсолютно не змінених людиною територій не залишилось. Це й спонукало вивчити використання ПЛС людиною. Щоб дати характеристику використанню всіх ПЛС, необхідно розробити їхню класифікацію за функціональним принципом.

Визначення терміна болото, якого ми дотримуємося, прийняте на Всесоюзній конференції з кадастру боліт 1934 р. Болото – це надлишково зволожена ділянка суходолу з характерною болотною рослинністю, з залишків якої за відповідних умов утворюється торф (шар торфу не менше 0,3 м в неосушеному і 0,2 м в осушеному стані). У разі меншої потужності торфу або якщо його нема, то надлишково зволожені території називають заболоченими. У Львівській області загальна площа боліт, заболочених і перезволожених територій становить 856 000 га (за даними Львівської гідрогеолого-меліоративної експедиції). Використання перезволожених ландшафтних систем у сільському господарстві і промисловості, передусім, пов'язане з проведенням осушувальної меліорації. Згідно з даними Львівської гідрогеоло-меліоративної експедиції у межах Львівської області загальна площа осушувальних земель 1988 р. становила 459 548 га, а 2001 р. – 524 645 га, тобто збільшилась на 65 097 га (14,2%). Найбільші площі осушених земель зосереджені в таких адміністративних районах, як Сокальський, Буський, Кам'янсько-Бузький, Жовківський [2. C.191].

У торфовищ потужність торфу повинна бути достатньою для промислового використання (понад 0,5 м). У Львівській області налічують 61 родовище торфу, яке використовували чи використовують для добування торфу. Найбільшими торфовищами є: Стоянівське площею 3296 га, середньою глибиною 4,37 м; Радехівське площею 840 га, середньою глибиною 3,06 м та ін. Сьогодні добування торфу практично припинене через його нерентабельність. У посушливі роки в літній період простежується явище самозагоряння торфовищ. Наприклад, 2000 р. пожежі на торфовищах були на площі 66,2 га, а 2002 р. – 73,7 га. Ситуацію ускладнює те, що не ведуть ніякого контролю за всіма родовищами торфу, у деяких з них ведуть несанкціоноване добування, переважна більшість родовищ потребує рекультиваційних робіт, на що, відповідно, немає коштів.

Підтопленими територіяминазивають постійне, тривале чи короткочасне (сезонне) підвищення рівнів підземних та ґрунтових вод під впливом дії природних і

техногенних чинників. За сукупністю фізико-географічних чинників – загальної рівнинності території і порівняно невеликої розчленованості, близького до поверхні залягання водотривких порід та деякого переважання опадів над випаровуванням – схильними до розвитку процесів підтоплення є малополіська частина території, деякі передкарпатські райони. Підтоплені території в межах Львівської області становлять понад 30% [1. C. 3]. Однак протягом останніх десятиріч широкого розвитку набули процеси підтоплення земель, зумовлені переважно техногенними чинниками, дія яких особливо відчутна в зонах меліорацій, гірничих та гірничодобувних підприємств, а також у багатьох містах, селищах міського типу і деяких сільських населених пунктах. У Львівській області підтоплення внаслідок осідання ґрунту спричинене добуванням вугілля у Львівсько-Волинському басейні. Саме тому і найбільші площі підтоплюваних земель розташовані в околицях міста Червоноград.Наскільки важливим для України є вирішення проблем, пов'язаних з підтопленням земель, свідчить той факт, що 19 лютого 2003 р. відбулися слухання у Верховній Раді стосовно цих питань.Затоплені території – це короткочасно чи постійно затоплені ділянки під впливом дії природних і техногенних чинників.

Природна рослинність і природні умови перезволожених ландшафтних систем у результаті їхнього господарського використання змінюються. Тому поряд з системою заходів, що забезпечують правильне і найефективніше використання ПЛС як природних ресурсів, необхідне також і створення мережі заповідних об'єктів цих систем. Саме тому ми окремо виділили природоохоронні ПЛС. Отже, всі охоронні ПЛС можна розділити на три категорії:

  • об'єкти природно-заповідного фонду України – нараховують три загальною площею 1274 га: а) ландшафтний заказник "Стариці Дністра"; б) орнітологічний заказник "Чолгинський"; в) ландшафтний заказник "Верхобузький";

  • водно-болотні угіддя загальнодержавного значення – сюди належать три заказники, а також Дроздовський і Янівський стави;

  • ІВА території (Important Bird Area) – це території, які відіграють важливу роль у збереженні популяцій птахів у межах Європи. У Львівській області виділено чотири такі території: а) болото Чоновини; б) Мале Полісся (Рава-Русько-Радехівсько-Бродівський геоботанічний район); в) долина р. Вишня; г) долина р. Бережниця.

Отже, шляхом узагальнення і доповнення класифікації різних авторів виділено шість підходів (напрямів) щодо класифікації ПЛС Львівської області. Чотири з них відображено на схемі. На підставі функціонального підходу розроблено авторську класифікацію ПЛС. Серед ПЛС Львівської області виділено болота, заболочені землі, торфовища, підтоплені й затоплені землі, а також охоронні землі.

Використана література

  1. Барщевський М.Є., Гриневецький В.Т., Сорокіна Л.Ю. Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи її подолання // Укр. геогр. журн. – 2003. – №2. – С.3-8.

  2. Блажко Н.Б. Перезволожені ландшафтні системи Львівської області та особливості їх використання // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. – 2002. –Т.4. – С.191-194.

  3. Блажко Н.Б. Заповідні перезволожені ландшафтні системи Львівської області // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки: Матеріали міжнар. конф. до 120-річчя географії у Львів. ун-ті. 24-26 вересня 2003 року. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 217-219.

  4. Брадіс Є.М., Бачурина Г.Ф. Болота УРСР. – К.: Наук. думка, 1969.

  5. Брадіс Є.М. Про класифікацію рослинності боліт Української УРСР // Укр. ботан. журн. – 1956. – Т.13. – №3. – С.3-15.

  6. Боч М.С., Рубцов Н.И. О болотных массивах западных районов Подольской возвышенности // Ботан. журн. – 1962. – Т.47. – №4. – С.506-518

  7. Козій Г.В. Вододільні болота карстових западин в районі Розточчя // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. – 1962. – Вип.1. – С.3-21.

  8. Кучерява Л.Ф. Види торфу, стратиграфія та історія розвитку великих боліт в долині р. Дністер // Укр. ботан. журн. – 1966. – Т.23. – №1. – С.100-106.

  9. Типы болот СССР и принципы их классификации. – Л.: Наука. 1974.

  10. Торфяной фонд Украинской ССР. – М.: Главное управление торфяного фонда при Совете Министров РСФСР, 1959.

Додаток

1

2

3

4

Класифікація перезволожених ландшафтних систем Львівської області:

1– екологічний підхід; 2 – динамічний підхід;3 – генетичний підхід;4 – функціональний підхід.

Loading...

 
 

Цікаве