WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Класифікація перезволожених ландшафтних систем (на прикладі Львівської області) - Реферат

Класифікація перезволожених ландшафтних систем (на прикладі Львівської області) - Реферат

Реферат на тему:

Класифікація перезволожених ландшафтних систем (на прикладі Львівської області)

Перезволожені ландшафтні системи (ПЛС) – це природні системи різної складності і різного рівня, до яких ми зачислюємо торфовища, болотні масиви, заболочені землі, а також території, що в минулому були болотом чи заболоченою ділянкою і в результаті використання людиною втратили властивості цих природних систем. Отже, термін перезволожені ландшафтні системи об'єднує велику кількість об'єктів за такими двома головними ознаками:

надлишкова періодична або постійна зволоженість території;

розвиток болотних процесів.

Отже, за наявності великої кількості об'єктів дослідження обґрунтування класифікації є одним з важливих наукових завдань. Створити класифікацію – означає створити систему розподілу об'єктів, явищ, понять на класи, типи, групи за спільними ознаками, властивостями, на підставі схожості цих об'єктів усередині типу (класу, групи) і їхньої відмінності від об'єктів інших типів (класів, груп).

Класифікація ПЛС повинна враховувати важливі компоненти в комплексі. Вона повинна ґрунтуватись на однаковому врахуванні розташування в рельєфі, водно-мінеральному живленні, рослинності, заляганні торфу. У разі виконання цього завдання виникає низка труднощів. У загальних рисах така класифікація існує. Це поділ на низинні, перехідні й верхові болота. Проте для наших досліджень її не вистачає.

Це питання досліджувало багато вчених. Усі дослідники перезволожених систем пропонували ту чи іншу класифікацію, беручи до уваги той аспект, який їх найбільше цікавив. Наприклад, ботаніки розглядали переважно класифікацію ПЛС на основі типів рослинних угруповань і їхніх екологічних умов проростання тощо. Узагальнених публікацій про класифікації ПЛС немає.

Ми ставимо такі головні завдання: узагальнити наявні класифікації боліт і заболочених земель різних авторів за різними ознаками; розробити класифікацію ПЛС. Класифікація ПЛС повинна відповідати таким вимогам:

  • бути чіткою і простою, щоб не виникали труднощі під час користування нею;

  • ґрунтуватись на важливих взаємопов'язаних ознаках ПЛС як комплексного природного утворення;

  • відображати динаміку процесів зміни і розвитку;

  • давати чітке уявлення про зовнішні особливості і внутрішні властивості ПЛС.

Заболочення території відбувається в умовах надлишкового зволоження за участі в цьому процесі всіх компонентів ландшафту. Роль окремих компонентів під час формування природних комплексів неоднакова. Про це зазначав ще М.А. Солнцев. Проте для болотного процесу роль окремих компонентів ландшафту буде дещо іншою (за М.І. Рубцовим):

  1. клімат;

  2. рельєф;

  3. літологія і геологічна будова;

  4. поверхневі і ґрунтові води;

  5. рослинність;

  6. інші компоненти.

Отже, клімат, рельєф, літологія, геологічна будова є найважливішими в болотному процесі. Саме на їхній підставі можна робити і болотні класифікації. Інші компоненти значно залежать від перелічених вище. Поділ ПЛС залежно від клімату ми не беремо до уваги, оскільки дослідження проводимо на регіональному рівні. Крім того, у результаті втручання людини у природні системи, болототворні процеси поширюються у тих місцях, де в цілому кліматичні умови не сприяють цьому. Прикладом може бути розвиток болотних процесів у степовій частині України під впливом зрошення, у результаті створення штучних водойм, осідання геологічних товщ порід (з техногенних причин). Отже, на регіональному рівні роль клімату як головного чинника розвитку болотних процесів частково втрачається.

Ми виділили низку підходів до класифікації ПЛС. Найголовніші з них показані на рисунку (екологічний, генетичний, динамічний, функціональний). За класифікаціями цих чотирьох напрямів можна дати повну характеристику ПЛС, враховуючи їхнє використання, головні проблеми, сучасний екологічний стан, розробити рекомендації щодо його поліпшення. Коротко схарактеризуємо різні підходи до класифікації ПЛС.

Географічний. В основі цього напряму є різний характер боліт у різних природних зонах. Такий підхід дуже важливий під час дослідження ПЛС у межах кількох природних зон (у глобальних масштабах).

Приклад часткового застосування цього підходу – районування, виконане у книзі "Торфово-болотний фонд УРСР" (за основу взято запаси торфу) [10]. Територія Львівської області розташована у Малополіській області долинних торфовищ. У її межах виділяють три торф'яні райони:

  • Малополіський помірно заторфований район низинних долинних торфовищ;

  • Розтоцький слабозаторфований район заплавних і приозерних низинних та маленьких перехідних торфовищ;

  • Надсянський помірно заторфований район невеликих долинних торфовищ.

Географічний напрям у нашому розумінні – це виділення типів ПЛС на підставі фізико-географічних відмінностей досліджуваної території. Ми пропонуємо в межах Львівської області розрізняти Малополіські ПЛС, Подільські (Опільські ПЛС,

Передкарпатські й Карпатські ПЛС. Найчисленнішими і найбільшими за площею є Малополіські ПЛС, найменшими за площею і кількістю – Карпатські.

Ландшафтний (О.О. Галкина, М.С. Боч, О.О. Ниценко). Головна територіальна одиниця – болотне урочище, що формується в одній ізольованій впадині або в групі близько розташованих неглибоких впадин. Система болотних урочищ – найбільша і найскладніша одиниця. Болотна фація – найменша територіальна одиниця, що в розвитку залежить від болотних урочищ чи системи болотних урочищ. Серед фацій розрізняють головні і вторинні. Головні поширені закономірно і відображають типові ознаки поверхні й товщ болотних урочищ, вторинні характеризують локальні для цього масиву особливості. Дуже важливий цей підхід під час польових досліджень ПЛС.

Генетичний (С.М. Тюремнов, О.О. Виноградова, М.І. Рубцов). ПЛС виникають у від'ємних формах рельєфу, генетично різних депресіях – впадинах (ярах, балках, улоговинах, блюдцях, долинах тощо). З формою впадини тісно пов'язані товщина болотних відкладів, їхня стратиграфія. Протягом усього періоду існування болота форма впадини залишається і є чіткою.

Після аналізу праць (Д.К. Зеров, 1938; С.М. Тюремнов, 1949,1953; О.О. Вино-градова, 1953; М.І. П'явченко, 1958; М.С. Боч і М.І. Рубцов, 1962), в яких розглянуто класифікацію на підставі геоморфологічних особливостей (рельєфу), ми дійшли висновку, що в межах Львівської області поширені два генетичні (геоморфологічні) типи ПЛС. Першу групу формують ПЛС, виникнення і розвиток яких пов'язані з долинами льодовикових потоків, давніх та сучасних річок. Головним джерелом їхнього живлення слугують озерні й річкові води, найбагатші на мінеральні та органічні речовини. Такий характер водного режиму зумовлює розвиток головно евтрофної рослинності. Тут можна виділити такі типи ПЛС:

  • долинні – це один із головних типів, здебільшого ПЛС займають весь профіль долини. Для них характерна відсутність сучасного русла або невиразне русло (місцями долина р. Верещиці, долина р. Тростянець);

  • долинно-балкові – простягаються вздовж річки на багато кілометрів. Окрім головної долини, вони займають гирлові частини долин приток або балок (практично вся долина р. Верещиці);

  • старичні – займають давні русла більших річок, по яких свого часу текли льодовикові води;

  • заплавні – розвиваються в заплавній частині долини – від русла до уступу першої надзаплавної тераси, а якщо вона розмита, то до вищих терас. ПЛС можуть займати повністю всю заплаву або значну її частину (Велике Дністерське болото);

  • підніжжя схилів – утворюються в місцях виходу ґрунтових вод долин, балок (трапляються в районах Опілля і Розточчя). Вони мають невелику площу і глибину торфу до 2 м;

  • протічних улоговин – розташовані в місцях, де русло губиться в болотних відкладах (характерно тільки місцями для р. Верещиці);

  • стічних улоговин – утворюються шляхом заболочення слабостічних улоговин (прикладом є Янівський став).

До другої групи належать ПЛС, пов'язані з заболочуванням різних за походженням понижень на надзаплавних терасах, вододільних просторах. Джерелом живлення

слугують головно атмосферні опади, менше – ґрунтові та поверхнево-стічні води. Тут можна виділити такі типи ПЛС:

  • ерозійно-суфозійних западин – займають невеликі западини, довгуватої форми з нерівними звивистими межами. Ці западини виникли внаслідок ерозії поверхні тимчасовими потоками зі схилів (поширені в Розточчі);

  • западин осідання – мають ще менші розміри ніж попередні. Межі їхні досить рівні, і вони різко відділяються від навколишніх суходільних ділянок (поширені в Розточчі);

  • карстових лійок – поширені на південному заході Розточчя (Надсянській низовині).

Більше поширені у межах Львівської області ПЛС першої групи. Окремо треба виділити болота схилів, так звані висячі болота, що розвиваються на схилах гір і вододільних плато в місцях виходів джерел. Вони обмежені в поширенні і малі за площею. Характерні для Карпат і найбільше розчленованої частини Волино-Подільського плато.

Екологічний (еколого-фітоценологічний). За його основу взято умови водно-мінерального живлення, що визначають тип рослинності, поділ рослинності за екологічними і флористичними особливостями рослинних угруповань (Г.І. Танфільєв, Є.М. Брадіс, Г.Ф. Бачурина, М.Я. Кац). Виділено три головні класи формацій: евтрофний, мезотрофний, оліготрофний.

Характер гідрологічного режиму території є однією з визначальних ознак ПЛС. Тільки за умови надмірного зволоження виникають умови для утворення таких систем. Залежно від розташування ПЛС – у долині річки чи на вододілі – вода надходить до них різними шляхами. Наприклад, алювіальні чи річкові води надходять під час розливу річок навесні або в дощові роки; іноді води стікають на ПЛС зі схилів – це делювіальні води; підґрунтові води виклинюються у вигляді джерел на поверхні ґрунту або виходять на деякій глибині; атмосферні води надходять у вигляді опадів – дощу та снігу. Води, що надходять на ПЛС , містять ту чи іншу кількість мінеральних солей у розчиненому стані. У них є речовини, потрібні для живлення рослин. Найбагатші на різні солі бувають алювіальні води. В делювіальних і підґрунтових водах вміст солей залежить від хімічного складу порід, через які ці води проходять. Зовсім бідними на мінеральні солі є атмосферні води. Залежно від способу водно-мінерального живлення ПЛС розвивається той чи інший тип болотної рослинності. У межах Львівської області переважають низинні (евтрофні) болота. Вони розташовані переважно в долинах річок, бувають також і на вододільних частинах. Їх живлять води, багаті на поживні для рослин речовини, що зумовлює різноманітність рослинного покриву. Там багате водно-мінеральне живлення і багата трав'яна рослинність: осока, очерет, хвощ, костриця, мітлиця, а також деревами і кущами (вільха, береза, осика). Найпоширеніші трав'яні і трав'яно-мохові типи рослинності. Переважають осокові (осока дерниста і омська) і осоково-мохові (осока багнова, носата, двотичинкова і пухнатоподібна, гіпнові (сфагнові) мохи) угруповання.

Loading...

 
 

Цікаве