WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Полiхроннicть зеленокам’яних поясiв українського щита - Реферат

Полiхроннicть зеленокам’яних поясiв українського щита - Реферат

Реферат

на тему:

Полiхроннicть зеленокам'яних поясiв українського щита

Уявлення про поліхронність зеленокам'яних поясів світу, зокрема, Українського щита, останнім часом поділяє переважна більшість дослідників докембрію. Підставою для цього слугують узагальнення цифр віку зеленокам'яних комплексів давніх щитів практично усіх докембрійських кратонів [2-4, 10, 11]. У цьому разі до уваги не беруть беззаперечні факти некоректності подібних узагальнень, оскільки у більшості випадків наявні цифри радіогенного віку об'єктів датування на різних щитах отримані за допомогою різних методів, з різним ступенем точності, та, що найбільше вражає, – без необхідного геологічного вивчення об'єкта датування. Це змушує на слово вірити авторам про те, що датованим є саме той, а не інший геологічний об'єкт і в історії геологічного розвитку регіону він має саме таку, а не іншу позицію. Тобто в цій ситуації читач практично позбавлений змоги оцінити коректність не стільки самих цифр, скільки інтерпретації можливостей їхнього застосування. Отже, незважаючи на певну проблематичність аргументаційної бази різних поглядів (які ґрунтуються на далеко не досконалому геохронологічному матеріалі), тезу про поліхронність зеленокам'яних комплексів уважають такою, яка не потребує додаткового доведення. Ми, однак, не поділяємо цього оптимізму щодо зазначеної проблеми і вважаємо за доцільне проаналізувати наявний матеріал з цієї проблеми, оскільки, на нашу думку, він свідчить про можливість інших варіантів інтерпретації.

Донедавна гасла про поліхронність формування зеленокам'яних поясів не мали (якщо не брати до уваги названі вище апріорі-чинні уявлення) серйозного фактологічного підґрунтя. Однак поява у 1990 р. нових ізотопних дат віку добропільських гранітоїдів стала підставою для виділення авторами [12] на Українському щиті (УЩ) двох різновікових генерацій зеленокам'яних поясів: ранньої (ранньоархейської) у Західному Приазов'ї віком 3.32-3.2 млрд.р. [8] та молодої (пізньоархейської) у Середньому Придніпров'ї з віком 3.05-3.115 млрд. р. [8], де вони здавна відомі як класичні структури зеленокам'яного типу [5-11]. Отже, уявлення про поліхронність зеленокам'яних комплексів у межах давніх щитів світу [10, 11] набули підтвердження у цифрах абсолютного віку. Логічним продовженням отриманого фактичного матеріалу стало виділення на пропозицію М.П.Щербака й Г.В.Артеменка розрізу Косивцівської зеленокам'яної структури (ЗС) у самостійний стратиграфічний підрозділ (косивцівську товщу), який є давнішим, ніж розріз конкської серії Придніпров'я. Подібні уявлення не викликали б зауважень, якби не суперечили отриманому нами фактичному матеріалу геолого-формаційного спрямування, який, на нашу думку, суттєво впливає на можливість принципово іншої інтерпретації усіх наявних фактичних даних (у тому числі – радіологічних).

Завдяки застосуванню формаційного аналізу на парагенетичних засадах 1995 р. в Західному Приазов'ї О.Б.Бобров та А.О.Сіворонов не тільки вперше виявили і закартували нову зеленокам'яну (Новогорівську) структуру, а й, використавши структурно-речовинні критерії, довели належність низки раніше невідомих (Косивцівської, Павлівської) до цієї категорії геотектонічних структур. Після детального вивчення Сорокинської ЗС [7, 8] стало очевидно, що принаймні зі структурно-речовинного погляду усі зазначені структури дуже подібні.

У всіх цих структурах розріз стратифікованої частини тоналіт-зеленокам'яного структурно-формаційного комплексу (СФК) представлений трьома нижніми (КТ-1; КТ-2 і КТ-3) парагенераціями метакоматіїт-толеїтової формації, сланцево-джеспіліт-толеїтовою і (у деяких структурах) метаріодацитовою формаціями.

Кореляція розрізів зеленокам'яних структур Середньопридніпровської граніт- і Приазовської грануліт-зеленокам''яної областей свідчить (рис.1, 2), що їхні розрізи відрізняються лише повнотою формаційного ряду і потужностями окремих формацій (а також парагенерацій у їхньому складі). Окрім того, деякі відміни стосуються характеру метаморфічних перетворень у структурах обох регіонів. Однак не треба забувати, що зіставлення не генералізованих, а локальних розрізів конкретних хвостоподібних відгалужень придніпровських і приазовських структур засвідчує практично повну їхню ідентичність. Коливання потужності й особливостей літофаційних переходів у розрізах структур, які зіставляють, є повністю адекватними діапазонам варіації цих чинників у межах кожної окремо взятої структури.

Дані про склад та структуру формацій, а також конструкцію формаційних рядів зеленокам'яних структур Середньопридніпровської граніт-зеленокам'яної області містяться у працях [5, 11]. Згідно з ними у структурі генералізованого формаційного ряду тоналіт-зеленокам'яного структурно-формаційного комплексу виділяють таку послідовність стратифікованих формацій (знизу догори): нижня метаандезит-дацит-толеїтова; метакоматіїт-толеїтова; верхня метадацит-андезит-толеїтова; нижня метакоматіїтова та метаріодацитова.

Відповідно у структурі гранітоїдно-метаосадового СФК виділяють [5, 11] у тій же послідовності такі формації: метаконгломерат-пісковиково-сланцева; джеспіліт-кременисто-сланцева; верхня метакоматіїтова та вуглецево-алевро-псамітова.

Рис. 1. Кореляція розрізів зеленокам'яних структур Приазовської грануліт-зеленокам'яної області

Метакоматіїт-толеїтова формація: 1 – парагенерація КТ-1; 2 – парагенерація КТ-2; 3– парагенерація КТ-3; 4 – парагенерація КТ-4; 5 – метадацит-андезит-толеїтова формація; 6 – метакоматіїтова формація; 7 – метаріодацитова формація; 8 – метаконгломерат пісковиково-глиноземисто-сланцева формація; 9 – метаконгломерат-пісковиково-сланцева формація; 10 – джеспіліт-кременисто-сланцева (а) та сланцево-джеспіліт-толеїтова (б) формації; 11 – вуглецево- алевро-псамітова формація; 12 – карбонат-сланцева формація.

Ділянки Сорокинської структури: I - генералізований розріз структури; II - Андріївська; III - Хутір Сороки; IV - Малинівська; V - Ольгінська; VI - Сурозька.

Виконані нами дослідження свідчать про те, що в розрізах таких зеленокам'яних структур, як Сорокинська, Новогорівська, Косивцівська наявний нижній (вулканогенний) структурно-формаційний комплекс, який, однак, представлений значно меншою кількістю формацій, ніж у Середньому Придніпров'ї. Наприклад, у нижньому (тоналіт-зеленокам'яному СФК) формаційному ряду Сорокинської ЗС виділяють три (КТ-1; КТ-2 та КТ-3) парагенерації метакоматіїт-толеїтової формації, метаконгломерат-пісковиково-глиноземисто-сланцеву та метаріодацитову формації. Верхнього (гранітоїдно-метаосадового)СФК у розрізі дослідженої структури, згідно з отриманими нами даними, нема.

Рис. 2. Кореляція розрізів зеленокам'яних структур Середньопридніпровської граніт-зеленокам'яної та Приазовської грануліт-зеленокам'яної областей.

Ділянки зеленокам'яних структур: I – Саксаганська; II – Високопільська; III – Жовтоводненська; IV – Алферівська; V – Базавлуцька; VI – Червонобалкинська; VIа – Північна; VII – Південна; VIII – Бекентівська; IX – Карнаухівська; X – Правдинська; XI – Широківська; XII – Північна; XIII – Південна. Інші умовні позначення ті ж, що й на рис. 1.

Виконане зіставлення розрізів зеленокам'яних структур Придніпров'я (див. рис. 2) та Приазов'я (див. рис. 1) засвідчило, з одного боку, повну ідентичність формаційної належності наявних формацій та, з іншого боку, значну редукованість повноти розрізу формацій Сорокинської структури порівняно зі структурами Придніпров'я. Це стає особливо очевидним у разі зіставлення генералізованих розрізів структур. Наприклад, практично в усіх них у тоналіт-зеленокам'яному СФК простежується випадіння (або редукція) лише нижньої метадацит-андезит-толеїтової та нижньої метакоматіїтової формацій. Деякою специфічною рисою розрізу Сорокинської ЗС є наявність між метакоматіїт-толеїтовою та метаріодацитовою формаціями однорідної метаосадової товщі (метаконгломерат-пісковиково-глиноземисто-сланцевої формації). Подібні метаосадові товщі у розрізі вулканогенних комплексів зеленокам'яних поясів світу досить характерні для грануліт-зеленокам'яних областей [5, 10, 11].

Якщо ж порівняти розрізи вузьких хвостоподібних відгалужень зеленокам'яних структур Середнього Придніпров'я між собою та з розрізами структур Приазов'я, то можна виявити цілком протилежну картину (рис. 2). Всі вони практично однотипні, однаково редуковані, мають подібні структурно-речовинні особливості порід, що беруть участь у їхній будові. Наприклад, це простежується у разі зіставлення з розрізами Високопільського та Бекентівського відгалужень Чортомлицької ЗС; Жовтоводненського та Базавлуцького відгалужень Верхівцевської ЗС; Карнаухівського, Грушівського та Широківського відгалужень Сурської ЗС; Криничоватської ЗС; Новогорівської; Косивцівської та Павлівської ЗС Приазовської грануліт-зеленокам'яної області. Практично в усіх цих структурах розріз стратифікованої частини тоналіт-зеленокам'яного СФК представлено трьома нижніми (КТ-1; КТ-2 та КТ-3) парагенераціями метакоматіїт-толеїтової формації, сланцево-джеспіліт-толеїтовою та метаріодацитовою формаціями.

Як бачимо, якщо розрізи усіх названих структур порівнювати з косивцівськими та сорокинськими, то можна виявити, що вони відрізняються лише повнотою формаційного ряду і потужностями окремих формацій (парагенерацій), а також характером метаморфічних перетворень порід у більшості структур Приазовської грануліт-зеленокам'яної області [6-9]. Водночас у межах хвостоподібних відгалужень цих структур зафіксовано повністю подібний до сорокинського характер розрізу. Крім того, коливання потужності та літофаційних співвідношень породних типів у парагенезисах розрізів структур, які зіставляють, цілком адекватне діапазонам варіацій цих чинників у межах самої Сорокинської структури.


 
 

Цікаве

Загрузка...