WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Про методику структурних i динамокiнематичних дослiджень у межах карпатської покривно-складчастої системи - Реферат

Про методику структурних i динамокiнематичних дослiджень у межах карпатської покривно-складчастої системи - Реферат

Реферат на тему:

Про методику структурних i динамокiнематичних дослiджень у межах карпатської покривно-складчастої системи

Значним досягненням геологiї Карпатського регiону небезпiдставно вважають надiйну аргументацiю покривно-складчастої його будови, яка добре простежується на рiзних за авторством геологiчних та тектонiчних картах. Широкий розвиток насувiв не завадив чiткому тектонiчному районуванню Карпат з уособленням рiзних за будовою та геологiчною еволюцiєю тектонiчних елементiв, перш за все Передкарпатського передового прогину, власне Українських Карпат та Закарпатського внутрiшнього прогину. В межах цих елементiв виконано детальніше тектонiчне районування, хоча у видiленнi високопорядкових зон зафіксовано певнi розбiжностi.

Поряд з цими та iншими досягненнями завдяки застосуванню, перш за все класичних методiв дослiджень у працях численних науковців окреслено також проблемнi та суперечні питання структурно-тектонiчної еволюцiї тих чи iнших зон або Карпатської споруди в цiлому. Серед них особливо важливими є такі: силовi чинники та механiзми рiзномасштабного структуроутворення, взаємозв'язок та розвиток у часi плiкативних i диз'юнктивних дислокацiй, вплив РТ-умов на реологiчнi i деформацiйнi властивостi породних комплексiв, спiввiдношення мiж тектогенезом, магматизмом та рудоутворенням, спiввiдношення регiональних i локальних структур як вiдображення рiзнорангових полiв напружень та iн.

Вирішення таких проблем потребує вiдповiдної методологiї системних дослiджень. Системний пiдхiд є доцільний у будь-яких напрямах дослiджень (структурно-тектонiчному, iсторико-геологiчному, генетичному та iн.). На підставі поширеного поняття матерiальної системи як сукупностi елементiв, пов'язаних системоутворювальними зв'язками в цiлiсний об'єкт дослiджень, формулюють такi важливi її особливості: складнiсть, стiйка автономнiсть та емерджентнiсть (наявнiсть власних рис, яких нема в окремих елементiв).

Тектонiчнi об'єкти рiзних рангiв (системи) найчастiше видiляють у природних межах та з заданими геологiчною природою системними властивостями, хоча залежно вiд мети дослiдження можна видiляти декiлька систем, які вiдображають рiзнi аспекти одного об'єкта. Зокрема, Ю.О. Косигiн обгрунтував видiлення статичних, динамiчних та ретроспективних систем [5].

Системний пiдхiд, отже, дає змогу визначити логiчну послiдовнiсть пiзнання складних об'єктiв та явищ з урахуванням зв'язкiв із довкіллям, передбачає чiтке формулювання мети дослiджень та завдань.

З позицiй системностi низку аспектiв будови та розвитку Карпатської складчасто-покривної структури не можна з'ясувати, якщо не брати до уваги взаємозв'язкiв у межах мiжконтинентального Середземноморського альпiйського поясу. З погляду тектонiки плит цi взаємозв'язки зумовленi зовнiшнiми щодо поясу активними геоструктурними елементами – Африканською та Схiдноєвропейською давнiми платформами. Відповідно, кожен з рiзнорангових елементiв Карпат вiдображає як глобальнi i регiональнi зовнiшнi зв'язки, так i власнi, щораз локальнiші, якi забезпечують iндивiдуальнiсть та цiлiснiсть тектонiчного елемента як системи вiдповiдного рангу. Кожен з означених рiвнiв потребує вiдповiдно адаптованого комплексу спецiальних методiв дослiджень. Для вивчення структурно-тектонiчних систем (об'єктiв) використовують значну кiлькiсть методiв, якi можна об'єднати в декiлька груп.

Квазістатичну будову об'єктiв того чи iншого рангу вивчають за допомогою низки традицiйних геологiчних методiв, що є базовими навiть у разі поглиблених структурно-тектонiчних дослiджень. Бiльшiсть з них застосовують пiд час рiзномасштабного геологiчного знімання (геологiчного довивчення), що опирається на щораз детальніше й аргументованіше стратиграфiчне розчленування осадових i осадово-вулканогенних комплексiв, фацiальний і формацiйний аналiз, тектонiчне районування та вивчення внутрiшньої структури тектонiчних об'єктiв, технiчнi засоби забезпечення геологiчної iнформацiї (глибоке бурiння, геофiзичнi дослiдження, космоаерофотознiмки), вивчення речовинного складу структурно-формацiйних комплексiв та iн.

Низку геологiчних методiв використовують i для дослiдження iсторiї формування та еволюцiї рiзнорангових тектонiчних об'єктiв. Серед них важливе місце посідають методи порiвняльної тектонiки, палеотектонiчнi, палеовулканологiчнi та палеогеографiчнi реконструкцiї, iсторичнi аспекти аналiзу фацiй i формацiй, їхніх латеральних i вертикальних рядiв, палiнспастичнi побудови тощо.

У вивченнi сучасних та новiтнiх рухiв найбiльшого поширення набули, вiдповiдно, iнструментальнi та геоморфологiчнi методи; у кожному регiонi апробовано найефективнiші їхні комплекси.

Значно менший досвiд застосування спецiальних методiв структурного аналiзу, спрямованих на дослiдження силових чинників тектогенезу та з'ясування механiзмiв структуроутворення.

Базовими для використання таких методiв i водночас сполучною ланкою iз зазначеними вище власне геологiчними методами (дослiдженнями) є структурно-парагенетичний та тiсно пов'язаний з ним тектонофацiальний аналiз. Об'єднує цi методи ретельне вивчення максимально повної для тiєї чи iншої тектонiчної структури сукупностi структурних елементiв [3].

Тектонофацiальний аналiз, розроблений Є.I.Паталахою та його послiдовниками, ґрунтується на поняттi тектонофацiї як природного ряду порiд за ступенем деформованостi [8]. Вiн дає змогу систематизувати польове вивчення структурно-текстурних елементiв рiзноманiтних природних комплексiв, забезпечує еволюцiйно-парагенетичний пiдхiд у разі вирiшення завдань структурно-геологiчного картування. Кожну з десяти тектонофацiй аргументують шляхом аналiзу 22 ознак, у тім числі характеристики рiзноманiтних структурних елементiв. Попереднiй досвiд побудови тектонофiзичних профiлiв у межах Скибової зони Карпат свідчить про їхнє важливе значення.

Якщо тектонофацiальний аналiз спрямований на з'ясування РТ-умов деформацiйного процесу шляхом видiлення епi-, мезо- i катазон, то структурно-парагенетичний аналiз є передумовою реконструкцiї палеотектонiчних полiв напружень, що випливає з найпоширенішого поняття структурного парагенезису як сукупностi рiзних за природою структурних i текстурних елеметiв, сформованих в одному полi напружень. Для кожного регiону або геоструктурного елемента (структурно-формацiйної зони) вiдпрацьовують найефективнішi комплекси таких елементiв, серед яких прийнято розрiзняти мега-, мезо- та мiкропарагенезиси. Цi ранги парагенезисiв, як i кожен з його компонентiв (елементiв), мають певнi межi iнформативностi.

Дослiдження мегаструктурних парагенезисiв плiдно використовують багато дослiдників для характеристики великих структурно-формацiйних зон Українських Карпат. У межах окремих зон до його складу зачислюють складчастi та розривнi форми, тектонiчнi пакети (скиби) та тектонiчнi блоки першого порядку, магмоконтролювальнi структури тощо. Значнi розмiри таких структур визначають особливу методику їхнього дослiдження, у якiй важливе значення має глибоке бурiння, дрiбномасштабне тектонiчне картування, регiональнi тематичнi роботи, перш за все стратиграфiчнi. Важливим результатом таких дослiджень стало надiйне з'ясування орiєнтацiї регiонального силового вектора, що вiдповiдає за загальний стиль тектонiки регiону та амплiтуд латеральних перемiщень. Хоча мегаструктурнi парагенезиси недостатньо чутливi для визначення варiацiй у розподiлi тектонiчних сил по окремих зонах, пiдзонах та їхніх елементах, проте, для вiдтворення реальних шляхiв деформацiйного процесу і його динамiки можливостi їхнього використання далеко не вичерпанi. Подальше ретельне дослiдження необхiдне, зокрема, для формулювання задач теоретичного i фiзичного моделювання Карпатської системи загалом та окремих тектонiчних зон зокрема.

Мезоструктурнi парагенезиси, елементи яких, як звичайно, доступнi для вивчення безпосередньо у вiдслоненнях та розрiзах, є найбiльш унiверсальними i рiзноманiтними. В усiх структурно-формацiйних зонах вони вiдображають локальнi поля напружень, якi формувалися на певних етапах розвитку зон шляхом спотворення генерального поля напружень неоднорiдностями середовищ та додатковими силовими впливами рiзної орiєнтацiї. Охоплюючи найбiльшу кiлькiсть структурних i текстурних елементiв (матерiальних та геометричних), ці парагенезиси в багатьох випадках виявляються найчутливішими до локальних чинників деформацiї.

У флiшових Карпатах складна система високопорядкових розривiв та складок, часто прирозломного характеру, зумовлює складну блоково-лускувату будову окремих скиб, принаймнi у принасувних їхніх частинах. Окрiм зон тектонiчного меланжу рiзної потужностi та прирозломних складок, до рiзновiкових структурних парагенезисiв можуть належати розриви, що оперяють, тектонiчна трiщинуватiсть, клiваж, мулiон-структури, будинаж, лiнiйнiсть та рiзноманiтнi тектонiти – продукти дроблення вихiдних порiд. Аналiз максимальної кiлькостi компонентiв парагенезисiв дає змогу точнiше вiдтворювати кiнематику внутрiшньоскибових перемiщень та орiєнтацiю квазiголовних осей нормальних і дотичних напружень певного деформацiйного етапу. Це не означає, що не потрібно складати детальнi стратиграфiчнi розрiзи на рiвнi ритмiв рiзних рангiв.

Loading...

 
 

Цікаве