WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Розробка комплексу геодезичних та землевпорядних робіт при складанні еколого-економічного проекту на території Вікторівської сільської ради - Дипломна робота

Розробка комплексу геодезичних та землевпорядних робіт при складанні еколого-економічного проекту на території Вікторівської сільської ради - Дипломна робота

реальність, яка відображає певний стан форм розподілу та організації використання землі разом з іншими засобами виробництва і робочої сили на певному етапі розвитку суспільних відносин. Земельний устрій формується залежно від форм власності на землю, розвитку матеріального виробництва та певних кроків держави, часом стихійно, але в основному за допомогою землевпорядних заходів. Тобто, це об'єктивно існуюча реальність земельного ладу держави. Термін "землеустрій" хоч і є статистичним, але характеризується динамічністю, оскільки має тенденцію до змін на рівні держави (регіону, окремої земельної ділянки) під впливом законодавчих актів держави, земельних відносин, розвитку продуктивних сил, форм і способів використання земель, упорядкування території землекористувань і землеволодінь, окремих земельних угідь. Виходячи із вищесказаного, слід відзначити, що необхідно чітко розрізняти поняття "землеустрій" і "землевпорядкування".В системі управління земельними ресурсами землеустрій відображає об'єктивну реальність існуючого стану використання земель, яка щорічно фіксується у документах статистичної звітності у вигляді текстових і картографічних матеріалів державного земельного кадастру. Землеустрій, в свою чергу, належить до активних управлінських чинників, спрямованих на зміну форми земельного устрою, що є необхідною умовою розвитку та прогресу в сфері володіння, користування, розпорядження землею, раціонального використання, всебічної охорони земельних ресурсів. Це з одного боку, а з іншого - сучасний стан розвитку суспільства та удосконалення земельних відносин ставить принципово нові вимоги перед землевпорядкуванням. Вони стосуються, по-перше, необхідності ефективного вирішення екологічних проблем і подолання екологічної кризи у сучасному землевикористанні. Тобто, зрештою, йдеться про необхідність еколого-економічного підходу до вирішення завдань землевпорядкування в сучасних умовах. Сучасний землеустрій віддзеркалює ті політичні, соціально-економічні зміни та суспільні явища і перетворення, які відбуваються в країні. Про це свідчить той факт, що за період проведення земельної реформи тричі вдосконалювалося земельне законодавство. Земельний Кодекс змінювався на якісно новій основі. Його положення та вимоги інших нормативних і законодавчих землевпорядних актів вплинули на зміст землеустрою. Землеустрій на всіх етапах здійснення земельної реформи був і залишається регулятором та провідником державної політики щодо використання й охорони земель, проведення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукового обґрунтування розподілу земель, формування раціональної екосистеми землекористувань, розвитку продуктивних сил, засобів виробництва і вдосконалення виробничих відносин діючої соціально-політичної системи. Він залишається головним інструментом впровадження у життя земельної політики держави. Землеустрій має чітко виражений гармонійний, системний і комплексний характер, що охоплює політичні, організаційно-правові, технічні, соціально-економічні, екологічні, естетичні та інформативні сфери впливу. Охоплюючи таку систему різноманітних заходів землеустрій вирішує проблеми раціонального землекористування до рівнів адміністративно-територіального поділу, конкретних умов господарської організації виробництва і природокористування. Раціональним є таке землекористування, що найбільш повно враховує властивості і особливості землі та ландшафту, господарську придатність території, орієнтовано на задоволення інтересів суспільства, забезпечує високу ефективність виробничої та іншої діяльності, сприяє охороні і відтворенню продуктивних і інших корисних властивостей землі. Землеустрій повинен забезпечувати організацію використання й охорони землі як природного ресурсу, місця проживання і господарської діяльності людини, головного засобу виробництва в сільському та лісовому господарстві, об'єкта інших соціально-економічних зв'язків. Аналіз динаміки розвитку земельних відносин, практики ведення землевпорядного виробництва, і чинної законодавчої бази за період проведення нинішньої земельної реформи, основних рис функціональних особливостей сучасного землеустрою висвітлив ряд проблем, для розв'язання яких необхідно розробити і здійснити відповідні заходи. До таких проблем слід віднести: стихійне формування нових землекористувачів на основі оренди земельних часток (паїв); консервацію деградованих земель; нераціональне і неефективне розміщення та використання земельних часток (паїв); відсутність вільних земель для розширення територій населених пунктів, особливо в приміських зонах великих міст; припинення розробки й впровадження проектних заходів щодо використання, охорони та поліпшення земель; недотримання режиму використання земель у природоохоронних зонах заповідників, на рекреаційних територіях, в зонах охорони земель оздоровчого та історико-культурного призначення; втрачання послідовності черговості поновлення і забезпечення доброякісними планово-картографічними та проектними матеріалами служб Держкомзему; відсутність чіткої координації діяльності й організації управління землевпорядними проектно-вишукувальними організаціями, установами та закладами освіти, які готують фахівців землевпорядного профілю. Поспішність у проведенні роздержавлення та приватизації сільськогосподарських підприємств призвела до ряду недоліків у підходах, змісті й порядку приватизації. Насамперед потрібно було розробити проекти використання, охорони і поліпшення угідь, здійснити перерозподіл земель за придатністю ґрунтів та меліоративним станом для вирощування тих чи інших районованих сільськогосподарських культур, визначення на картографічних планах просторового їх розміщення, а згодом розпочинати роздержавлення і приватизацію. Це дало б змогу уникнути тих недоліків, які мають місце у використанні земель на даний час. Неважко помітити, що при землеустрої здійснюються врахування і зміна не тільки соціально-економічних, але й екологічних властивостей території. Одним із найскладніших завдань землеустрою у сучасних умовах залишається вирішення проблем охорони земель. Недооцінка екологічного змісту землеустрою продовжує залишатися дуже істотною, його призначення не можна обмежувати рамками реалізації земельної політики, принижуючи роль землевпорядкування у вирішенні завдання землекористування - підвищення стійкості ландшафту, продуктивності і родючості земель. Сьогоденний екологічний стан довкілля є результатом нераціонального використання природних ресурсів і, в першу чергу, земельних ресурсів. Розорювання схилів, інтенсивна вирубка лісів і лісових насаджень, обґрунтоване сільськогосподарське освоєння земель, розпочате в п'ятидесятих роках минулого століття і яке продовжується до нинішнього часу, призвели до дестабілізації природних ландшафтів,порушенню потоків внутрішньої та зовнішньої енергії, зв'язків між окремими компонентами природно-антропогенних ландшафтів. Напруженості екологічної обстановки спонукало значне антропогенне навантаження
Loading...

 
 

Цікаве