WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Кількість і розмір сівозмін. Правова основа і принципи землеустрою. Складання схем землеустрою району - Контрольна робота

Кількість і розмір сівозмін. Правова основа і принципи землеустрою. Складання схем землеустрою району - Контрольна робота

і користувачів землі, при цьому відбулись порушення меж сільськогосподарських підприємств, змінено площу та систему організації їх територій, порушено комплексність робіт щодо охорони земель.
Такі зміни диктують необхідність запровадження в практиці управління земельними ресурсами - планування використання й охорони земельних ресурсів. Для цього нами пропонується для обговорення структура і зміст експериментальної схеми землеустрою адміністративного району.
Схема землеустрою району є передпроектним документом, в якому на основі обліку природних, економічних і соціальних умов, у відповідності з чинним земельним законодавством, розробляється комплекс взаємопов'язаних заходів, раціонального використання та охорони земель.
Домінуючими при розробці Схеми повинні бути такі вимоги:
? комплексність заходів, які намічаються, та задоволення потреб різних галузей народного господарства в земельних ресурсах, враховуючих їхні агроекономічні якості;
? суворий режим економії земель в галузях промислового виробництва;
? збереження сільськогосподарських угідь і підвищення їхньої продуктивності;
? впровадження ґрунтозахисних систем землеробства;
? запровадження економічних важелів раціонального землекористування;
? охорона природного середовища;
? створення сприятливих умов для праці та проживання населення.
При складанні Схеми проводиться аналіз сучасного використання та охорони земель в районі підприємствами різних галузей господарювання й формами власності та громадянами. Визначається співвідношення категорій земель за їх цільовим призначенням. Уточнюються площі земель в межах населених пунктів та проводиться аналіз їхнього землекористування. Досліджуються режимоутворюючі об'єкти, які потребують створення охоронних зон, санітарно-захисних зон тощо. Вивчаються соціально-еко-номічні та демографічні особливості району.
Результатом аналізу й оцінки природних умов та стану використання земель є:
1) пропозиції щодо перерозподіл}' земель між категоріями, виходячи з екологічних та народногосподарських потреб;
2) розробка заходів з підвищення продуктивності та охорони земель, стабілізації агроландшафтів, оптимізації угідь та консервації деградованих земель і напрямків їхнього подальшого використання;
3) визначення охоронних зон інженерної інфраструктури, промислових об'єктів, заповідних територій із встановленням відповідних обмежень у використанні та розпорядженні землею.
Крім того, в Схемі розробляються пропозиції щодо розмежування права державної та комунальної власності на землю, створення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення сільсько-господарського виробництва. Дається оцінка інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування та інформаційне забезпечення щодо формування ринку землі.
Особлива увага повинна бути приділена врахуванню екологічної ситуації в районі. Це обумовлено перш за все тим, що екологічна ситуація в окремих регіонах носить кризовий, а подекуди і катастрофічний характер. Земельні ресурси прискореними темпами деградують і виснажуються.
Досвід унікального для історії України крутого повороту від адміністративно-командної до ринкової економіки переконливо показує, що в такі періоди роль держави в організації перехідних процесів і їх на-ступного активного регулювання не тільки не знижується, але при необхідності зростає. Втручання держави у суспільне виробництво необхідне як у сфері розвитку виробничих сил, так і вдосконалення майнових і земельних відносин.
Разом з тим державне втручання в організацію відтворювального процесу не означає повернення до старих адміністративно-командних методів управління, оскільки масштаб, зміст, методи і механізми державної участі в економічному процесі в умовах перехідної економіки радикально змінюються.
У сфері землекористування адміністративно-командна система змінюється на земельно-регуляторну, яка стосовно землекористування чітко прописана правовим полем відповідно суворої юридичної регламентації поведінки землевласників і землекористувачів. Одночасно серед напрямів державного впливу важлива роль належить економічним інструментам і важелям орієнтації та стимулювання діяльності учасників економічного процесу з урахуванням інтересів суспільства. Відповідно є необхідність у розробці чіткої орієнтуючої мети програм організації багатоукладного землекористування та розвитку різних секторів економічного процесу на селі. Однією з вузлових сфер перебудовного процесу виступає реформу-вання земельних відносин і створення багатоукладного земельного ладу.
Проте, ефективно вирішити дане завдання в інтересах всього суспільства не вдасться, якщо держава при переході до ринку втратить свої функції активного управління сільськогосподарським землекористуванням, відмовиться брати на себе відповідальність за організацію і результати регу-лювання необхідних перехідних перебудов-них перетворень на різних рівнях: національному, регіональному, місцевому. Саме тому досить актуальною є розробка механізмів регуляторної політики держави у сфері землекористування нарізних ієрархічних рівнях.
Перші розробки таких механізмів започатковано у Зборівському районі Тернопільської області, де системою земельно-регуляторних землевпорядних заходів обласної та районної державних адміністрацій поліпшено економіку. Основою в державному управління земельними ресурсами є регуляторна державна політика землекористування, під якою розуміється система зе-мельно-правових, землевпорядних і фінансово-кредитних механізмів формування економічно й екологічно обґрунтованої територіально-галузевої структури і стратегії господарської діяльності в межах конкретного району, регіону або частини територіально-земельного ресурсу. Ця система забезпе-чує збалансовану і взаємоув'язану виробничу технологічну оптимізацію і раціоналізацію економічної поведінки господарюючих суб'єктів незалежно від форм власності та господарювання в межах конкретної територіально-галузевої організаційної структури на основі об'єднання земельно-правової, природно-екологічної, соціально-економічної, техніко-технологічної і організаційно-управлінської складових.
Тому центральною ланкою в схемі повинні бути механізми земельно-регуляторної політики держави і виробничо-економічна організація господарського використання територіально-земельних ресурсів відповідно до встановлених типів землекористування або розумно-доцільне правове обмеження прав власників землі і землекористувачів при використанні землі та виробничо-економічній організації життєдіяльності на конкретній земельній території.
Правове обмеження у використанні землі означає встановлення з боку держави обмежень у землекористуванні, авиробничо-економічна організація - прийняття рішень на основі системи інформації про придатність земель відносно вимог видів і сортів рослин та їх розподіл в багатоукладній формі власності. Тому основними механізмами реалізації такої системи виступають екоагроекономічне обґрунтування організації землекористування та комплексна оцінка фінансово-кредитної політики суб'єктів господарювання.
Основні принципові аспекти екоагроекономічного обґрунтування раціонального
Loading...

 
 

Цікаве